Постанова № 4726145, 26.08.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2009 р.                                                                       справа № 2а-12053/09/0570

час прийняття постанови: 16.45 година

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Могильницького М.С.

при секретарі                                                  Фенделєвій В.Є.

за участю представника позивача           Антонової В.С.

представника відповідача                               Мочкаєва Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного відкритого акціонерного товариства «Торезьке шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів та свердловин» дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства «Державної холдингової компанії «Спецшахтобуріння» до Державної податкової інспекції у м. Торезі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 26 червня 2009 року № 0002321510/0 та № 0002311510/0,

В С Т А Н О В И В:

Державне відкрите акціонерне товариство «Торезьке шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів та свердловин» дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства «Державної холдингової компанії «Спецшахтобуріння» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Торезі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 26 червня 2009 року № 0002321510/0 та № 0002311510/0.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, відповідно наказу Міністерства вугільної промисловості України № 554 від 23.10.2008р., по ДВАТ «Торезьке шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів та свердловин» ДП ВАТ «ДХК «Спецшахтобуріння» введена ліквідаційна процедура. Позивачем було надруковано об’яви про ліквідацію та наданий строк для заяви кредиторських вимог до 06.01.2009 року. Відповідач надав кредиторські вимоги у розмірі 743 818 грн. 27 коп., в які входить сума заборгованості з податку на землю. Дані кредиторські вимоги визнані ліквідаційною комісією у повному обсязі.

Згідно ст. 112 Цивільного кодексу України кредиторські вимоги Державної податкової інспекції України у м. Торезі віднесено до 3 черги погашення.

Також позивач зазначив, що поточні платежі з податку на землю сплачувалися ним своєчасно, але відповідач погашає з перерахованих сум податку на землю заборгованість, яка увійшла в кредиторські вимоги та занесена до реєстру кредиторів, чим на думку позивача, порушується порядок черговості погашення кредиторських вимог і порядок проведення ліквідаційної процедури.

Тому просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0002321510/0 від 26 червня 2009 року та № 0002311510/0 від 26 липня 2009 року.

Відповідач надав суду заперечення проти позову, в яких зазначив, що відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України № 2181-ІІІ податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а вразі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) – рівних пропорціях. Крім того, відповідач зазначає, що в разі наявності у платника податку податкового боргу за попередні періоди, такий платник податку не може самостійно визначити черговість погашення таких зобов’язань. Відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф відповідного розміру в залежності від терміну затримки. На підставі цього, вважає свої дії щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень правомірними та обґрунтованими. Тому просить у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення аналогічні тим, які викладені в обґрунтування позову. Просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду пояснення аналогічні тим, які викладені у запереченнях проти позову. Просив у задоволенні позову відмовити.

Розгляд справи здійснювався із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою «Камертон».

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне відкрите акціонерне товариство «Торезьке шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів та свердловин» дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства «Державної холдингової компанії «Спецшахтобуріння» зареєстровано як юридична особа 08.10.1996 року виконавчим комітетом Торезької міської ради Донецької області, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію Серії А00 № 490665 /а.с. 21/; включено до ЄДРПОУ та має ідентифікаційний код – 00180338 /а.с. 20/ та діє на підставі статуту /а.с. 6-19/.

Відповідно Наказу Міністерства вугільної промисловості України № 554 від 23 жовтня 2008 року по Державному відкритому акціонерному товариству «Торезьке шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів та свердловин» ДП ВАТ «ДХК «Спецшахтобуріння» введена ліквідаційна процедура /а.с. 26-28/.

Позивач 19 лютого 2009 року направив повідомлення до Державної податкової інспекції у м. Торезі про результати розгляду вимог кредитора, в якому зазначив, що сума заявлених вимог у розмірі 743818.27 грн. визнана частково, до реєстру кредиторів внесено суму в розмірі 720313.68 грн.

10 червня 2009 року податковим органом проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати земельного податку, податку на прибуток ДВАТ «Торезьке шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів та свердловин» дочірнього підприємства ВАТ «Державної холдингової компанії «Спецшахтобуріння», якою встановлено, що підприємством порушено ст. 17 Закону України «Про плату за землю», а саме: платником несвоєчасно сплачено земельний податок по терміну нарахування 30.12.2008 року, 30.01.2009 року, 02.03.2009 року, 30.03.2009 року, 30.04.2009 року, що підтверджується Актом перевірки № 481/15-0/00180338 від 10.06.2009 року.

На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем 26 червня 2009 року прийнято два податкових повідомлення-рішення № 0002321510/0 про застосування штрафних санкцій в розмірі 10 % узгодженої суми податкового зобов’язання, сплаченої з затримкою на 29 календарних днів на суму 895.43 грн. та № 0002311510/0 про застосування штрафних санкцій в розмірі 20 % узгодженої суми податкового зобов’язання, сплаченої з затримкою на 67 календарних днів на суму 4303.31 грн./а.с. 22, 23/.

Правовою підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень податковим органом визначена норма підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ.

30 січня 2008 року підприємством до податкового органу надано податковий розрахунок земельного податку на 2008 рік, в якій позивач самостійно визначив суму податкових зобов’язань з земельного податку у розмірі 66197.54 грн. з розмежуванням на кожний місяць.

30 січня 2009 року підприємством до податкового органу надано податковий розрахунок земельного податку на 2009 рік, в якій позивач самостійно визначив суму податкових зобов’язань з земельного податку у розмірі 76297.43 грн. з розмежуванням на кожний місяць.

З преамбули Закону України «Про плату за землю» вбачається, що цим Законом визначено розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Земельним кодексом України і Законом України «Про плату за землю» встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати і визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно із Законом України «Про плату за землю» (стаття 5) об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар, тобто безпосередньо ті юридичні або фізичні особи, яким земля передана у власність або надана в користування, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно ст. 14 Закону України «Про плату за землю» платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

У відповідності із ст. 17 Закону України «Про плату за землю» податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до ч. 1 ст. 112 Цивільного кодексу України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, провадиться у порядку черговості, встановленої статтею 112 цього Кодексу, відповідно до проміжного ліквідаційного балансу, починаючи від дня його затвердження, за винятком кредиторів четвертої черги, виплати яким провадяться зі спливом місяця від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу.

Таким чином, погашення відповідачем заборгованості, яка увійшла в кредиторські вимоги та занесена до реєстру кредиторів за рахунок сплати позивачем податку за землю, порушує порядок проведення ліквідаційної процедури, оскільки позивач сплачував поточні платежі з податку за землю, а не здійснював погашення кредиторської вимоги відповідача. Також, зазначене підтверджується й наданими позивачем платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи, з яких вбачається, що позивач сплачував саме податок за землю (призначення платежу).

Крім того, відповідно до підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 і підпункту 6.1.7. Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001р. № 110, зареєстрованої Мін'юстом України 23.03.2001р. за № 268/5459 (далі - Інструкція), у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Тобто, штраф застосовується у випадках не сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у встановлені строки та нараховується після погашення такого податкового боргу.

У платіжних дорученнях № 14 від 28.04.2009 року та № 30 від 28.05.2009 року позивач визначив конкретне призначення платежу – податок за землю.

В силу п. 1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Підпунктом 16.3.3 ст. 16 Закону № 2181 визначено, що при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково і сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання. Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Виходячи із аналізу вказаних нормативних положень суд дійшов висновку, що норми Закону № 2181 дійсно передбачають пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку. Разом з тим, зазначені вище норми цього ж Закону не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

При цьому слід звернути увагу на те, що нормами п. 16.3.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до п. 1.3 Закону включає суму пені), на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовуються на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу, або якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.

Зазначене свідчить про те, що податковий орган не мав права розподіляти суму, яка призначалась позивачем на погашення податку за землю, на погашення боргу попереднього періоду (кредиторської вимоги), оскільки підприємством у платіжних дорученнях № 14 від 28.04.2009 року та № 30 від 28.05.2009 року вказано конкретне призначення платежу за конкретний період.

Також, суд дійшов висновку про те, що жодною нормою Закону не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (про що зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення за відповідним податком нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу.

Крім того, у будь-якому випадку відповідач не мав права скерувати зазначені кошти в рахунок сплати інших податкових зобов’язань.

Суд не приймає посилання відповідача на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов’язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов’язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов’язок саме контролюючого органу (у даному випадку – органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов’язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.

Витрати по сплаті судового збору за приписами статей 87, 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Позов Державного відкритого акціонерного товариства «Торезьке шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів та свердловин» дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства «Державної холдингової компанії «Спецшахтобуріння» до Державної податкової інспекції у м. Торезі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 26 червня 2009 року № 0002321510/0 та № 0002311510/0 - задовольнити у повному обсязі.

Визнати повністю недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Торезі № 0002321510/0 від 26 червня 2009 року.

Визнати повністю недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Торезі № 0002311510/0 від 26 червня 2009 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного відкритого акціонерного товариства «Торезьке шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів та свердловин» дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства «Державної холдингової компанії «Спецшахтобуріння» (86600, Донецька область, м. Торез, вул. Широка, 8; р/р 2606830164, 2600230164 у філії Торезького відділення № 3225 ВАТ «ДОБУ», МФО 394330, код ЄДРПОУ 00180338) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 26 серпня 2009 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови складений та підписаний 31 серпня 2009 року.

          Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсяі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Могильницький М.С.