Постанова № 4726144, 09.09.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2009 р.                                                                       справа № 2а-12026/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Кошкош О.О.

при секретарі                                                  

при секретарі                               Гумуржи Т.В.

за участю

представника позивача Антонової В.С.

представників відповідача Мочкаєва Ю.І.

В С Т А Н О В И В:

Державне відкрите акціонерне товариство «Торезьке шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів та свердловин» дочірнє підприємства відкритого акціонерного товариства «Державної холдингової компанії «Спецшахтобуріння» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позову зазначив, що позивач не погоджується з прийнятими відповідачем повідомленнями-рішеннями № 0002281510/0 від 26.06.2009 року, № 0002291510/0 від 26.06.2009 року, № 002301510/0 від 26.07.2009 року, оскільки згідно наказу Міністерства вугільної промисловості України №554 від 23.10.2008 року, по ДВАТ «Торезьке шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів та свердловин» ДП ВАТ «ДХК «Спецшахтобуріння» введена ліквідаційна процедура, виконуючи ст. 105 Цивільного кодексу України було надрукована оголошення про ліквідацію у офіційному виданні від 06.11.2008 року та наданий строк для заяви кредиторських вимог до 06.01.2009 року. Відповідач скористався своїм правом та надав кредиторські вимоги у розмірі 743818 грн. 27коп., в які входить сума заборгованості з податку на прибуток. Дані кредиторські вимоги визнані ліквідаційною комісією у повному обсязі, про що свідчить лист від 03.02.2009 року, отриманий позивачем 04.02.2009 року. Кредиторські вимоги Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області віднесено до 3 черги погашення.

За результатами планової виїзної перевірки позивача донараховано основного платежу з податку на прибуток у розмірі 25319,00 грн., а також нараховані штрафні санкції у сумі 26615,65 грн. 12.01.2009р. податок на прибуток частково перерахований платіжним дорученням № 83 у розмірі 21934,65 грн. Рішенням №17/24-014-18 про розстрочення податкового зобов'язання від 12.01.2009 р. Державна податкова інспекція у м. Торезі надала розстрочення сплати податкового зобов'язання під проценти по платежу - податок на прибуток державних підприємств на суму 30000,00 грн., а також між підприємством і відповідачем укладений договір про розстрочення податкових зобов'язань №18/24-014-18 від 12.01.2009 р., відповідно до якого позивач своєчасно сплачує розстрочену суму податкового зобов'язання.

Державна податкова інспекція у м. Торезі Донецької області погашає з перерахованих сум податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у загальнодержавній власності, заборгованість, яка увійшла в кредиторські вимоги та занесена до реєстру кредиторів, цим порушується порядок черговості погашення кредиторських вимог і порядок проведення ліквідаційної процедури, чітко визначений ст. 112 Цивільного кодексу України, також данні дії приводять к нарахуванню штрафних санкцій, що є не законним.

В судовому засіданні представник позивача просила визнати недійсними податкові повідомлення – рішення № 0002281510/0 від 26.06.2009 року, № 0002291510/0 від 26.06.2009 року, № 0002301510/0 від 26.07.2009 року, надала пояснення аналогічні викладеним в позові.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, надав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що 19.02.2008 року позивачу надана розстрочка № 30/2401420 згідно статті 14 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на загальну суму строком на 10 місяців із щомісячним нарахуванням 1312,60 грн.

На момент надання розстрочки за підприємством значився податковий борг у сумі 40118,45 грн.

На порушення п.16.4 ст. 16 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями, п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону № 2181 платником податку на прибуток було несвоєчасно сплачено розстрочені суми, у зв'язку з цим відповідачем 30.04.08 року розірвано договір рішенням про скасування №4/24-014-21 від 30.04.08 року. В результаті нараховані штрафні санкції по терміну сплати 28.04.08 року, 30.04.08 року в сумі 1875,30 грн.

Просив відмовити в задоволені позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державне відкрите акціонерне товариство «Торезьке шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів та свердловин» дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства «Державної холдингової компанії «Спецшахтобуріння» 08.10.1996 року зареєстровано виконавчим комітетом Торезької міської ради як юридична особа, внесене до ЄДРПОУ 17.01.2003 року, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Торезі Донецької області.

Відповідач Державна податкова інспекція у м. Торезі Донецької області є суб’єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

Відповідачем проведена планова виїзна перевірка Державного відкритого акціонерного товариства «Торезьке шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів та свердловин» Дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства «Державної холдингової компанії «Спецшахтобуріння» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.05 року по 30.06.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.05 року по 30.06.2008 року, про що складений акт № 28/23-2/00180338 від 21.01.2009 року.

Податковим повідомленням рішенням № 0002291510/0 від 26.06.2009 року на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у загальнодержавній власності визначений штраф на суму 988,97 грн.

Податковим повідомленням рішенням № 0002281510/0 від 26.06.2009 року на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у загальнодержавній власності визначений штраф на суму 140,59 грн.

Податковим повідомленням рішенням № 0002301510/0 від 26.06.2009 року на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у загальнодержавній власності визначений штраф на суму 886,33 грн.

Позивач оскаржує зазначені податкові повідомлення рішення повністю, посилаючись на помилкове зарахування відповідачем сплачених позивачем сум в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суд погоджується з таким твердженням позивача з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України «Про систему оподаткування» передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита, не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Відповідно до ст.9 цього Закону платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Порядок сплати зобов'язань платників податків також встановлений Законом України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом про оподаткування.

Підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181 (у редакції п.п.17.1.7 пункту 17.1 статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 20.02.2003 р. N 550-IV) передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

          - при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

          - при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

          - при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Таким чином, умовою застосування штрафної санкції у відповідності до приведеної норми Закону є наявність несвоєчасно оплаченого узгодженого податкового зобов’язання.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст.5 вказаного Закону передбачає узгодження податкового зобов’язання платника податку, нараховане контролюючим органом. При цьому законодавець зазначає, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням №17/24-014-18 про розстрочення податкового зобов'язання від 12.01.2009 року Державна податкова інспекція у м. Торезі надала позивачу розстрочення сплати податкового зобов'язання під проценти по платежу - податок на прибуток державних підприємств на суму 30000,00 грн.

Крім того, між позивачем та відповідачем укладений договір про розстрочення податкових зобов'язань №18/24-014-18 від 12.01.2009 року, відповідно до якого позивач сплачує розстрочену суму податкового зобов'язання відповідно до графіку погашення розстрочених податкових зобов’язань.

Разом з тим, сплачені позивачем суми відповідно до Рішення №17/24-014-18 про розстрочення податкового зобов'язання від 12.01.2009 року та договору про розстрочення податкових зобов'язань №18/24-014-18 від 12.01.2009 року скеровані відповідачем на погашення податкового боргу, що увійшов в кредиторські вимоги.

Тобто, відповідач використав зазначені платежі як джерело погашення податкового боргу та нарахував позивачу штрафні санкції.

Суд вважає, що дії відповідача не відповідають вимогам податкового законодавства.

Згідно пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Таким чином, оскільки платник податків не сплачував у зазначені в акті періоди суми податкового боргу, тому у податкового органу не було передбачених пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» правових підстав для застосування штрафних санкцій.

Суд вважає, що у діючому на момент прийняття спірних повідомлень-рішень законодавстві відсутні повноваження податкового органу на визначення податкових зобов’язань (боргу), у погашення яких спрямовуються сплачені платником податків кошти.

Відповідно до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Так, в платіжних дорученнях, наданих позивачем, в графі «призначення платежу» зазначено – «податок на надра» та періоди, за які сплачуються суми.

Суд не може прийняти посилання відповідача на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу (у даному випадку - органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.

Так, норми підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, пункту 10.1 статті 10, підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 зазначеного Закону уповноважують податковий орган на здійснення самостійних заходів з погашення податкового боргу за платника податків (а не через нього, як у даному випадку, при самостійному виконанні таким платником свого конституційного обов'язку по сплаті сум податку) шляхом винесення безпосередньо податковим органом як органом стягнення: рішення про стягнення активів, надіслання банку, обслуговуючому платника, платіжної вимоги на суму податкового боргу, складення та надіслання платнику податків повідомлення про здійснення перерозподілу суми, що сплачена платником податку саме в погашення податкового боргу, окремо на погашення пені та інше. В матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про складення податковим органом будь-яких із вищенаведених документів.

Відповідно п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України податковий орган зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на зазначене, у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обов'язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов'язань та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.

У пункті 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідач не надав суду доказів щодо правомірності прийняття спірних податкових повідомлень – рішень.

Відповідно до ст.94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,          

П О С Т А Н О В И В:

Позов Державного відкритого акціонерного товариства «Торезьке шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів та свердловин» дочірнє підприємства відкритого акціонерного товариства «Державної холдингової компанії «Спецшахтобуріння» до Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень – задовольнити повністю.

Визнати недійсними податкові повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області № 0002291510/0 від 26.06.2009 року, № 0002281510/0 від 26.06.2009 року, № 0002301510/0 від 26.06.2009 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного відкритого акціонерного товариства «Торезьке шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів та свердловин» дочірнє підприємства відкритого акціонерного товариства «Державної холдингової компанії «Спецшахтобуріння» судовий збір у сумі 3(три) грн. 40 коп.

У судовому засіданні 09 вересня 2009 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови. Постанова виготовлена в повному обсязі 11 вересня 2009 року.

          Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсяі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Кошкош О.О.