Постанова № 4726098, 14.09.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2009 р. справа № 2а-11391/09/0570

час прийняття постанови: 14-58

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Масло І.В.

при секретаріГрішаєві Є.Є.

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представників відповідача-1Онищенко І.В., Матсон Р.А.,

Красовської І.Ю.,

представника відповідача-2не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Словянської обєднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про скасування наказу про припинення державної служби, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Словянської обєднаної державної податкової інспекції про скасування наказу про припинення державної служби, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з 10.12.1992 він проходив службу у Словянській ОДПІ. Наказом інспекції від 16.06.2009 № 47-о його державну службу як головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податкового контролю юридичних осіб було припинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу». Даний наказ мотивовано тим, що згідно постанови Словянського міськрайонного суду від 29.02.2008 по справі № 3к-4867/2008 його визнано винним в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого п. «г» ч. 3 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. Цей наказ позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Оскільки на момент винесення вказаної вище постанови у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 287 КУпАП вона не підлягала оскарженню в порядку провадження по справам про адміністративні правопорушення, 24.10.2008 заступником прокурора Донецької області було внесено протест на цю постанову. Постановою судді судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Донецької області Калашнікова В.М. у прийнятті до розгляду в апеляційному порядку справи за протестом прокурора було відмовлено з тих підстав, що змінами до КУпАП від 24.09.2008, які вступили в дію з 17.11.2008, встановлений апеляційний порядок оскарження постанови судді у справах про адміністративні правопорушення. Однак, розгляд справ про адміністративні правопорушення в порядку нагляду, коли постанови судді вже набрали чинності, не входить до компетенції судді судової палати в кримінальних справах апеляційного суду, у звязку з чим постанова по справі, яка набрала законної сили одразу після її винесення, не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Позивач зазначає, що оскільки протягом року з моменту сплати штрафу згідно постанови Словянського міськрайонного суду 07.03.2008 він не скоював адміністративних порушень, він у відповідності до ст. 39 КУпАП вважається таким, що не був підданий адміністративному стягненню.

Посилаючись на ст.ст. 137, 148 КУпАП, позивач вказує, що звільнення є одним з видів дисциплінарного стягнення, яке може бути застосовано безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Оскільки постанова у справі про адміністративне правопорушення надійшла до Словянської ОДПІ 28.04.2009, а також враховуючи, що керівництву інспекції було відомо про винесення вказаної постанови з 29.02.2008, проступок був вчинений у серпні 2007 року, вважає його звільнення незаконним.

Вважає, що з відповідача відповідно до вимог ст. 235 КЗпП України, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995, підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, та згідно зі ст. 237-1 КЗпП України - компенсація за заподіяння моральної шкоди. Моральна шкода, заподіяна позивачу, виразилася у душевних стражданнях у звязку із незаконним звільненням, був порушений звичайний уклад його життя, оскільки він змушений звертатися до юридичної консультації, був позбавлений можливості реалізовувати свої повсякденні звички та вести звичний образ життя, що призвело до погіршення стану здоровя (порушився сон, зявилися головні болі).

Просив скасувати наказ Словянської ОДПІ № 47-о від 16.06.2009 про припинення державної служби, поновити його на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податкового контролю юридичних осіб Словянської ОДПІ з 16.06.2009, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу по день прийняття судом рішення із розрахунку 104,59 грн. за кожен день вимушеного прогулу, стягнути моральну шкоду у розмірі 50000 грн. (а.с. 2-5).

Ухвалою суду від 02.09.2009 до участі у справі в якості другого відповідача залучене ГУДКУ в Донецькій області (а.с. 85).

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача-1 у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову з тих підстав, що п. 2 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» визначено, що державна служба припиняється у разі недотримання повязаних із проходженням державної служби вимог, передбачених ст. 16 цього Закону. Відповідно до ч. 1 ст. 16 цього Закону державний службовець не має права вчиняти дії, передбачені статтями 1 і 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією». Згідно із розясненням Головного управління Державної служби України від 03.09.2007 № 126/71/22-07, отримавши постанову суду про притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за порушення вимог Закону України «Про боротьбу з корупцією», яка набрала законної сили, керівник державного органу, де працює особа, уповноважена на виконання функцій держави, яка здійснила корупційні діяння, відповідно до пунктів 2 і 7 ст. 30 Закону України «Про державну службу» видає наказ про припинення державної служби такою особою. Оскільки вчинення ОСОБА_1. корупційного діяння встановлено постановою Словянського міськрайонного суду від 29.02.2008, яка надійшла на адресу Словянської ОДПІ 28.04.2009, наказ № 47-О від 16.06.2009 про припинення державної служби є законним.

Представники відповідача вважають необґрунтованими посилання позивача на ст. 39 КУпАП, оскільки провадження по адміністративній справі за корупційні діяння проводиться за загальними нормами КУпАП, а визначення складу такого правопорушення та відповідальності за нього здійснюється не за нормами особливої частини цього Кодексу, а за спеціальним законом Законом України «Про боротьбу з корупцією».

Приймаючи до уваги, що позивач є державним службовцем, необхідно керуватися положеннями Закону України «Про державну службу», ст. 14 якого встановлено вичерпний перелік дисциплінарних стягнень, які можуть бути застосовані до державних службовців. Враховуючи, що припинення державної служби не є різновидом дисциплінарного стягнення, правові підстави для застосування положень ст. 148 КЗпП України та ст. 14 Закону України «Про державну службу» у даному випадку відсутні. Такий висновок також підтверджено ухвалою Верховного Суду України від 24.02.2005 № 6-11750во04, згідно з якою норми КЗпП України не підлягають застосуванню та не поширюються на випадки припинення державної служби з підстав, передбачених Законами України «Про державну службу», «Про боротьбу з корупцією» щодо порядку і строків застосування дисциплінарного стягнення.

Також вважають безпідставними вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, оскільки він у відповідності до ст. 56 Конституції України, ст.ст. 1166, 1167, 1173 ЦК України не обґрунтував, у чому саме полягають незаконні дії Словянської ОДПІ, відповідних доказів не надав та не підтвердив наявність причинного звязку із заподіянням йому моральної шкоди та протиправною поведінкою відповідача.

Просили відмовити у задоволенні позову (а.с. 47-48, 68).

Представник відповідача-2 у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про отримання судової повістки, причин неявки суду не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності представник відповідача-2 суду не надавав. За таких обставин, суд з урахуванням приписів ч. 4 ст. 128 КАС України вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача-2.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Наказом ДПІ по м. Словянську від 10.12.1992 № 21 ОСОБА_1. було прийнято на роботу на посаду державного податкового інспектора відділу оподаткування кооперативних і громадських організацій (а.с. 54).

Наказом Словянської ОДПІ № 47-о від 16.06.2009 державну службу головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податкового контролю юридичних осіб ОСОБА_1. було припинено 16.06.2009 (а.с. 10-11).

Підставою для прийняття вказаного наказу є постанова судді Словянського міськрайонного суду Неминущого Г.Л. від 29.02.2008 по адміністративній справі № 3к-4867/2008 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1., якою останнього було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого п. «г» ч. 3 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255 грн., яка набрала законної чинності 29.02.2008, що є відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» підставою для припинення державної служби.

Дослідженням справи про адміністративне правопорушення № 3к-4867/08 у відношенні ОСОБА_1. встановлено, що 22.02.2008 у відношенні нього заступником начальника зонально-лінійного відділу УБК в ОДПС ДПА в Донецькій області був складений протокол про порушення п. «г» ч. 3 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» у вигляді надання незаконних переваг фізичним або юридичним особам під час підготовки та прийняття нормативно-правових актів чи рішень (а.с. 1-2 справи № 3к-4867/08).

Постановою судді Словянського міськрайонного суду Донецької області від 29.02.2008 ОСОБА_1. визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого п. «г» ч. 3 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», та піддано стягненню у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. (а.с. 70 справи № 3к-4867/08).

27.10.2008 прокуратурою Донецької області було внесено протест на постанову суду від 29.02.2008 (а.с. 72-74 справи № 3к-4867/08).

Постановою судді судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Донецької області від 08.12.2008 в прийнятті до розгляду в апеляційному порядку справи було відмовлено (а.с. 82-84 справи № 3к-4867/08).

05.02.2009 ОСОБА_1. була подана апеляційна скарга на постанову судді Словянського міськрайонного суду Донецької області від 29.02.2008 (а.с. 89-90 справи № 3к-4867/08).

Постановою судді судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Донецької області від 10.03.2009 відмовлено у прийнятті до розгляду апеляції Колоди А.С. (а.с. 121-122 справи № 3к-4867/08).

10.04.2009 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на постанову від 10.03.2009 (а.с. 126-127 справи № 3к-4867/08).

Постановою судді судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Донецької області від 19.05.2009 в прийнятті до розгляду в апеляційному порядку справи за скаргою ОСОБА_1. відмовлено (а.с. 144-145 справи № 3к-4867/08).

Верховним Судом України касаційна скарга ОСОБА_1. була повернута без розгляду, що підтверджується листом в.о. заступника голови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 09.07.2009 № 5-12нв02 (а.с. 43).

Отже, постанова судді Словянського міськрайонного суду Донецької області від 29.02.2008 на даний час не скасована та є такою, що набрала законної сили.

У відповідності до ч. 4 ст. 72 КАС України постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, є обовязковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, вчинення ОСОБА_1. діяння, передбаченого п. «г» ч. 3 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», є доведеним та підтверджується постановою судді Словянського міськрайонного суду Донецької області від 29.02.2008.

Аналізуючи положення ст. 30 цього Закону, суд приходить до висновку, що цією статтею передбачаються різні підстави припинення державної служби, серед яких маються такі, що залежать від настання певних обставин, що виключають можливість продовжувати особою виконання функцій держави. До таких обставин відносяться, зокрема, досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби, відставка тощо. Вчинення державним службовцем правопорушення, передбаченого п. «г» ч. 3 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» (тобто, порушення обмеження для державного службовця) розглядається у даному Законі і як дисциплінарний проступок, і як окрема підстава припинення державної служби.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 цього Закону.

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про державну службу» передбачено, що державний службовець не має права вчиняти дії, передбачені статтями 1 і 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією", що є обмеженням, повязаним з проходженням державної служби.

У відповідності до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про державну службу» дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

Таким чином, суд вважає, що у даному випадку відповідачем Словянською ОДПІ під час прийняття оспорюваного наказу про припинення державної служби ОСОБА_1. мало бути враховано, що ОСОБА_1. вчинено саме дисциплінарний проступок, скоєння якого виключає можливість продовження публічної служби, з урахуванням чого є обовязковим дотримання встановленого законодавством порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Закон України «Про державну службу» є спеціальним Законом, однак у випадках, якщо нормами спеціального закону не врегульовано спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми трудового законодавства, тобто Кодексу законів про працю України (далі за текстом - КЗпП України).

Крім того, припинення державної служби є фактично звільненням з посади, що також свідчить про те, що припинення державної служби є видом дисциплінарного стягнення.

Згідно зі ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Суд встановив, що вчинення проступку ОСОБА_1. у вигляді порушення п. «г» ч. 3 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» згідно матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 3к-4867/08 мало місце при складанні ОСОБА_1. акту перевірки ТОВ «Гранум» № 5400/23-4-31586254 від 21.08.2007. Тобто, дисциплінарне стягнення мало бути накладено на ОСОБА_1. не пізніше 21.02.2008. Отже, Словянською ОДПІ були пропущені строки, передбачені ст. 148 КЗпП України.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що прийняття відповідачем рішення про припинення державної служби ОСОБА_1. 16.09.2009 є порушенням принципів законності та обґрунтованості (суперечить ст. 148 КЗпП України та ст.ст. 14, 16, 30 Закону України «Про державну службу»), і своєчасності (державна служба ОСОБА_1, була припинена через рік та 10 місяців після вчинення проступку).

Суд не приймає до уваги посилання Словянської ОДПІ на розяснення Головного управління Державної служби України від 03.09.2007 № 126/71/22-07 (а.с. 79-80), оскільки воно не носить обовязкового характеру та не зареєстроване в Міністерстві юстиції України, тобто не є нормативно-правовим актом у розумінні ст. 117 Конституції України. Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справ керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, вищезазначене розяснення не може застосовуватися судом з огляду на положення ч.3 ст. 9 КАС України.

За таких обставин суд вважає, що наказ Словянської ОДПІ № 47-о від 16.06.2009 «Про припинення державної служби ОСОБА_1.» є незаконним та підлягає скасуванню, у звязку із чим поновлює ОСОБА_1. на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податкового контролю юридичних осіб Словянської ОДПІ.

Частиною 2 ст. 235 КЗпП України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Розрахунок середньомісячного заробітку проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995р.

Згідно з довідкою Словянської ОДПІ № 44669/10/05-оц від 11.09.2009, наданою представником відповідача-1 у судове засідання, у квітні 2009 року ОСОБА_1. відпрацьовано 21 день та нарахована заробітна плата 3119,47 грн.; у травні 2009 року ОСОБА_1 відпрацював 18 днів, заробітна плата складає 3260,50 грн. Отже, кількість відпрацьованих днів за два місяці, що передували припиненню державної служби, складає 39 днів (21 + 18 = 39 днів), а розмір заробітної плати за ці два місяці 6379,97 грн. (3119,47 + 3260,50 = 6379,97 грн.).

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача складає 163,59 грн. (6379,97 грн. / 39 днів = 163,59 грн.).

Весь час вимушеного прогулу з 16.06.2009р. по 14.09.2009р. (дата постановлення судом рішення) складає 63 дні. Таким чином, за весь час затримки розрахунку з відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню 10306,17 грн. (63 дні х 163,59 грн. = 10306,17 грн.).

Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то вона у даному випадку стягується на підставі ст. 237-1 КЗпП України.

Згідно з цією статтею відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Частиною 2 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Судом також враховуються положення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4«Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року N 5).

Моральна шкода, заподіяна позивачеві, та причинний зв'язок між її заподіянням та протиправною поведінкою відповідача, полягає в тому, що ОСОБА_1 у звязку із незаконним припинення державної служби відчував душевні страждання, погіршився стан його здоровя, у звязку із чим він звертався до медичного закладу (а.с. 50), вимушений був звернутися до суду, що призвело до хвилювань, переживань, витрат особистого часу, що позначилось на укладі життя позивача. Наявність вини та протиправність дій Словянської ОДПІ встановлені судом вище.

Однак, з огляду на обставини справи, беручи до уваги принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, суд вважає, що розмір моральної шкоди, що вказаний позивачем, є завищеним.

Ч. 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Позивачем не доведений визначений ним розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн. Враховуючи усі обставини і наявні докази, а саме обґрунтовані пояснення позивача, представлені письмові докази, суд вважає, що у даному випадку 1000 грн. може бути відповідною і достатньою грошовою компенсацією за завдану моральну шкоду.

Враховуючи, що Словянська ОДПІ є державним органом влади та фінансується за рахунок Державного бюджету, та з огляду на розяснення, надані у п. 10-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4«Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року N 5), відшкодування моральної шкоди на користь позивача має бути здійснено за рахунок державного бюджету.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги частково.

З урахуванням п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 256 КАС України суд допускає негайне виконання постанови у частині поновлення ОСОБА_1. на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Словянської обєднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про скасування наказу про припинення державної служби, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задовольнити частково.

Скасувати наказ Словянської обєднаної державної податкової інспекції № 47-о від 16.06.2009 «Про припинення державної служби ОСОБА_1.».

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податкового контролю юридичних осіб Словянської обєднаної державної податкової інспекції.

Стягнути зі Словянської обєднаної державної податкової інспекції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 червня 2009 року по 14 вересня 2009 року у розмірі 10306 (десять тисяч триста шість) грн. 17 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 компенсацію за заподіяння моральної шкоди у розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова у частині поновлення ОСОБА_1. на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 14 вересня 2009 року.

Повний текст постанови складений 16 вересня 2009 року.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсяі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Масло І.В.