Постанова № 4725763, 10.09.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2009 р.                                                                       справа № 2а-34724/08/0570

час прийняття постанови: 16-35

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Смагар С.В.

при секретарі                                                  Куранді Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Закритого акціонерного товариства «Фарлеп-Телеком-Холдинг», м. Донецьк

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

про скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача: Старік Ю.С. – за дов.

від відповідача: Широков В.В., Тамаза В.П. – за дов.

ВСТАНОВИВ:

Закритим акціонерним товариством «Фарлеп-Телеком-Холдинг» заявлено позов до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про скасування податкових повідомлень-рішень від 17 квітня 2008 року № 0000271321/0/14023/10/15-16-23/4, від 25 червня 2008 року № 0000271321/1/2227/10/15-16-23/4, від 10 вересня 2008 року № 0000631321/2/32655/1015-16-23/4, № 0000421321/2/32656/10/15-16-23/4, № 0000641321/0/32657/10/15-16-23/4, від 25 листопада 2008 року № 000063131322/3/42215/10/15-16-23/4.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», доводить відсутність підстав для визначення відповідачем податкового зобов’язання з податку на прибуток.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Закрите акціонерне товариство «Фарлеп-Телеком-Холдинг» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 25118760, перебуває на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку.

З 15 лютого по 28 березня 2008 року відповідачем була здійснена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2006 року по 30 вересня 2007 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 4 квітня 2008 року № 254/15-16-23/4-25118760 (надалі - акт перевірки).

За висновками вищенаведеного акту перевірки заступником керівника податкового органу (відповідача у справі) 17 квітня 2008 року прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0000271321/0/14023/10/15-16-23/4, яким визначене податкове зобов’язання за платежем: податок на прибуток у загальній сумі 2532287 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 1762916 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 769371 грн.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем 25 червня 2008 року прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0000271321/1/2227/10/15-16-23/4, яким визначене податкове зобов’язання за платежем: податок на прибуток у загальній сумі 2532287 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 1762916 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 769371 грн.

За результатами адміністративного оскарження ДПА у Донецькій області прийняте рішення про результати розгляду повторної скарги від 2 вересня 2009 року, відповідно до якого були скасовані спірні податкові повідомлення-рішення частково, внаслідок чого відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 10 вересня 2008 року:

№ 0000631321/2/32655/1015-16-23/4, яким визначене податкове зобов’язання за платежем: податок на прибуток у загальній сумі 2469583 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 1723702 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 745881 грн.;

№ 0000421321/2/32656/10/15-16-23/4, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3987 грн.;

№ 0000641321/0/32657/10/15-16-23/4, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 701804 грн. 50 коп.

За результатами адміністративного оскарження до ДПА України відповідачем було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 25 листопада 2008 року № 000063131322/3/42215/10/15-16-23/4, яким визначене податкове зобов’язання за платежем: податок на прибуток у загальній сумі 2469583 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 1723702 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 745881 грн.

Правовою підставою визначення податків спірними податковими повідомленнями-рішеннями наведені норми підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.6, абзаци 1 та 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР(надалі – Закон № 334), пункт 1 розділу ІІ Перехідних положень Закону України від 1 липня 2004 року № 1957 «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем визначений підпунктів 17.1.3 та 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі – Закон № 2181).

Перевіркою встановлено, що позивачем, внаслідок порушення вищезазначених норм, занижено податок на прибуток на суму 1762916 грн. В результаті адміністративного оскарження сума заниженого податку на прибуток була змінена на суму1723702 грн.

Як вбачається з акту перевірки, заниження податку на прибуток встановлене внаслідок завищення, на думку відповідача, позивачем валових витрат. Склад порушення визначений пунктом 3.1.2 акту перевірки.

Перевіркою встановлено, що на порушення абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334, згідно якого не належать до валових витрат будь-які витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, позивач подав 15 листопада 2006 року уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок та збільшило за 3 квартали 2005 року валові витрати на суму 156600 грн. не підтверджену відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Також перевіркою встановлено, що позивач в порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334 включив до складу валових витрат витрати згідно авансових звітів про використання коштів виданих на відрядження або під звіт у 4 кварталі 2006 року не підтверджені первинними документами на суму 5094 грн. Як встановлено судом під час судового розгляду справи, у даній частині висновки акту перевірки, які спричинили донарахування податку на прибуток в сумі 1274 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 764 грн. 40 коп., позивачем не оскаржуються. Оскільки позивач визначив у позовних вимогах оскарження спірних податкових повідомлень-рішень у повному обсязі, в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню за відсутністю предмету спору.

Крім цього, перевіркою встановлено, що в порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2 абзацу 1 та 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334 позивачем віднесено до складу валових витрат витрати, здійснені по договорам з ВАТ «Фарлеп-Інвест» на придбання робіт, послуг з організації адміністративно-розрахункового, управлінського та консультативного обслуговування господарської діяльності в сумі 6786475 грн. за період, що перевірявся, позивач включив до валових витрат витрати у зв'язку із виконанням договорів, які були укладені з ВАТ «Фарлеп-Інвест» від 30 грудня 2004 року № 02-АО/04 та від 1 лютого 2007 року № 02-АО/07. Виконання робіт по вказаним договорам підтверджувалося щомісячно актами здачі-прийняття робіт, в яких наведено наступні реквізити: період, за який складається акт, узагальнене найменування виконаних робіт, загальна вартість робіт у грн., запис про відсутність претензій сторін один до одного. Дані операції відображені в бухгалтерському обліку позивача.

В акті перевірки відповідач зазначає, що акти здачі-прийняття робіт по зазначеним договорам, не містять у собі такий обов’язковий реквізит як «зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції». Розрахунки по договорам проводилися у безготівковій формі, факт оплати по договорам підтверджений.

Враховуючи вищенаведене, відповідач здійснює висновок, що оскільки акти здачі-прийняття робіт, не містять у собі вищенаведеного обов’язкового реквізиту, акти вважаються складеними з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку виконаних робіт для покупця робіт, а також підставою для віднесення витрат щодо виконаних робіт до складу валових витрат платника податку.

Крім цього, перевіркою встановлено, що позивачем в порушення пункту 1 розділу ІІ Перехідних положень Закону України від 1 липня 2004 року № 1957 «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищені суми амортизації у розмірі 103495 грн. за 2006 рік та 3 квартали 2007 року. Відповідач зазначає, що за даними податкового обліку підприємством у складі двох підгруп 1-ої групи серед об’єктів основних фондів обліковуються кабельні лінії (як споруди), які відносяться до однієї і тієї ж АТС. У зв'язку із добудовою кабельних ліній після 1 січня 2004 року, які вже перебували на обліку станом на 1 січня 2004 року, підприємством сформовано нові об’єкти основних фондів І групи, балансову вартість яких складено із сум також добудови. При цьому, амортизація балансової вартості таких об’єктів здійснювалася за нормою 2%. Відповідач наполягає на тому, що створення окремих об’єктів основних фондів на суму вартості добудови таких основних фондів податковим законодавством не передбачено.

Ухвалою суду від 25 лютого 2009 року була призначена судова економічна експертиза. За висновком судової економічної експертизи № 1280/24 в результаті проведених досліджень експерт не підтвердив висновки акту перевірки податкового органу.

Факт укладення позивачем вищенаведених договорів з контрагентом, їх виконання, здійснення оплати послуг позивачем контрагенту, не є спірним між сторонами.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід є загальною сумою доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманих (нарахованих) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 вищезазначеного Закону, відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу (далі – валові витрати) – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті.

Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 вищенаведеної статті. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 вищезазначеної статті передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Суд не приймає посилання відповідача на відсутність у позивача первинних документів, які б підтверджували правомірність віднесення витрат до складу валових з огляду на наступне.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі – Закон № 996).

Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Проаналізувавши вищенаведені норми, суд зазначає, що валові витрати можуть бути підтверджені документом, який засвідчує фактичне отримання результатів робіт, послуг (у випадку, якщо оплата робіт, послуг здійснюється після їх надання). Правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову – вони повинні засвідчувати фактичне отримання результатів робіт, послуг. Суд зазначає, що нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не передбачена норма, яка б встановлювала у якості обов’язкового реквізиту первинного документу зазначення детального змісту господарської операції і не передбачено, що за його відсутності документ не є первинним і не є підставою для його обліку. Норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачають обов’язкову наявність змісту господарської операції. З досліджених судом актів вбачається, що змістом господарських операцій є отримання позивачем послуг по розрахунково-адміністративному обслуговуванню управлінському та консультативному обслуговуванню. Суд також зазначає, що у діючому законодавстві відсутнє нормативне визначення терміну «обсяг господарської операції». Послуги, які надавалися позивачу мають кількісне вимірювання тільки у грошових одиницях, оскільки послуги не мають матеріальної форми, і відповідно матеріального вимірювання.

Експертом здійснено дослідження всіх документів бухгалтерського обліку, на підставі якого формується податковий облік, та встановлено, що всі спірні господарські операції відображені в бухгалтерському обліку правильно, тобто з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках.

Долучені до матеріалів справи письмові докази, а також висновки експерта, спростовують висновки податкового органу щодо відсутності первинних документів, які обумовили формування валових витрат, та підтверджують правильність їх формування позивачем.

Стосовно суми амортизаційних відрахувань у розмірі 103240 грн. 07 коп. суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 8 Закону № 334 під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. Амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Згідно з підпунктами 8.2.1 та 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону № 334 під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Основні фонди підлягають розподілу за такими групами: група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої.

Відповідно до підпункту 8.3.4 пункту 8.3 статті 8 Закону № 334 облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення групи 1, ведеться по кожній окремій будівлі, споруді або їх структурному компоненту та в цілому по групі 1 як сума балансових вартостей окремих об'єктів такої групи.

Таким чином, амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів, самостійне виготовлення основних фондів, проведення всіх видів ремонтів, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Відповідно до розділу ІІ Перехідних положень Закону України від 1 липня 2004 року «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» норми амортизаційних відрахувань, зазначені у статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для основних фондів груп 1, 2 і 3, застосовуються щодо витрат, понесених (нарахованих) платником податку після 1 січня 2004 року у зв'язку з придбанням або спорудженням нових основних фондів груп 1, 2 і 3, а також витрат на поліпшення таких нових основних фондів. Амортизація витрат, понесених (нарахованих) платником податку у зв'язку з придбанням, спорудженням та поліпшенням основних фондів груп 1, 2 і 3 до 1 січня 2004 року, здійснюється за нормами амортизації, що діяли до 1 січня 2004 року. При цьому для цілей податкового обліку платники податку зобов'язані вести окремий облік витрат, понесених у зв'язку з придбанням, спорудженням та/або поліпшенням основних фондів, що здійснюються після 1 січня 2004 року.

Відповідно до підпункту 1.18.2 пункту 1.18 статті 1 Закону № 334 фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Передання основних фондів у фінансовий лізинг для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому лізингоутримувач (орендар) збільшує відповідну групу основних фондів на суму вартості придбаних об’єктів фінансового лізингу за наслідками податкового періоду, в якому відбувається таке передання.

Судом досліджені укладені позивачем договори фінансового лізингу, копії яких долучені до матеріалів справи, та встановлено, що витрати на придбання основних фондів за цими договорами понесені позивачем після 1 січня 2004 року. Таким чином, застосування позивачем норм амортизації у розмірі 2% до витрат на придбання кабельних ліній за договорами фінансового лізингу, здійсненим після 1 січня 2004 року, є обґрунтованим.

Суд дійшов висновку, що відповідачем як суб’єктом владних повноважень не доведена правомірність спірних податкових повідомлень-рішень в порядку частини 2 статті 71 КАС України.

Безпідставність донарахування спірними рішеннями податку на прибуток посвідчує безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд зазначає, що застосування штрафної (фінансової) санкції в порядку підпункту 17.1.6. пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 можливе тільки у тому випадку, коли платником податку задекларовані операції з продажу товарів (робіт, послуг) та їх придбання, тобто їх суми віднесені до складу валових доходів та валових витрат, але перевіркою встановлено, що ці суми не відповідають дійсним сумам таких господарських операцій (відбулася переоцінка або недооцінка), що призвело до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах. Будь-яке недекларування об’єктів оподаткування, або декларування з порушенням інших норм або порядку не може бути підставою для застосування до платника податку штрафів визначених підпунктом 17.1.6. пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону. У спірних правовідносинах відповідачем не визначено та документально не підтверджено, що позивачем віднесені суми по операціям з продажу товарів (робіт, послуг) або їх придбанню, які не відповідають дійсності. Таке не випливає ні з акту перевірки, ні доведено відповідачем у ході судового розгляду. Відповідачем не наведені ні самі операції, які він вважає переоціненими або недооціненими, ні їх дійсна та задекларована сума, ні документи з яких така невідповідність випливає.

Стосовно податкових повідомлень-рішень від 17 квітня 2008 року № 0000271321/0/14023/10/15-16-23/4 та від 25 червня 2008 року № 0000271321/1/2227/10/15-16-23/4 суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 Закону № 2181 податкове повідомлення вважається відкликаним, якщо, зокрема, контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.

Як вже зазначалося судом вище, спірні податкові повідомлення-рішення від 17 квітня та 25 червня 2008 року були частково скасовані в адміністративному порядку, сума донарахованого податку на прибуток та застосованих штрафних (фінансових) санкцій була змінена ДПА у Донецькій області, внаслідок чого дані податкові повідомлення-рішення вважаються відкликаними.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 17 квітня 2008 року № 0000271321/0/14023/10/15-16-23/4 та від 25 червня 2008 року № 0000271321/1/2227/10/15-16-23/4 з огляду на відсутність предмету спору.

Оскільки за нормами законодавства з оподаткування, зокрема Закону № 2181, рішення податкового органу визнаються недійсними, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог шляхом визнання спірних податкових повідомлень-рішень недійсними з урахуванням статті 11 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а судові витрати підлягають присудженню позивачеві відповідно до задоволених позовних вимог в порядку статті 94 КАС України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Закритого акціонерного товариства «Фарлеп-Телеком-Холдинг» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про скасування податкових повідомлень-рішень від 17 квітня 2008 року № 0000271321/0/14023/10/15-16-23/4, від 25 червня 2008 року № 0000271321/1/2227/10/15-16-23/4, від 10 вересня 2008 року № 0000631321/2/32655/1015-16-23/4, № 0000421321/2/32656/10/15-16-23/4, № 0000641321/0/32657/10/15-16-23/4, від 25 листопада 2008 року № 000063131322/3/42215/10/15-16-23/4 задовольнити частково.

Визнати частково недійсними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку від 10 вересня 2008 року № 0000631321/2/32655/1015-16-23/4 та від 25 листопада 2008 року № 000063131322/3/42215/10/15-16-23/4 в частині визначення податкового зобов’язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 2467544 грн. 60 коп., з яких за основним платежем 1722428 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 745116 грн. 60 коп.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку від 10 вересня 2008 року № 0000421321/2/32656/10/15-16-23/4, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3987 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку від 10 вересня 2008 року № 0000641321/0/32657/10/15-16-23/4, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 701804 грн. 50 коп.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Фарлеп-Телеком-Холдинг» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 10 вересня 2009 року. Постанова у повному обсязі складена 15 вересня 2009 року.

          Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсяі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Смагар С.В.