Постанова № 4725708, 03.09.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2009 р.                                                                       справа № 2а-316/08/0570

час прийняття постанови: 16-30

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Шальєвої В.А.

при секретарі                                                  Химич М.В.

за участю представника позивача           Анохіної Т.І.

представника відповідача          Петрова А.Г.,          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень. В обґрунтування позову позивач зазначив, що в період з 24.11.2005 року по 10.01.2006 року відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2003 року по 30.06.2005 року, за наслідками якої складений акт № 96/23-611-1/03337119 від 27.01.2006 року. В акті перевірки, зокрема, податковий орган робить висновок про порушення позивачем пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.1, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п. 11.11 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість”, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість на 89560 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000432340/0 від 08.02.2006 р. про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі – 134340 грн., в тому числі, за основним платежем – 89560 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 44780 грн.

За наслідками адміністративного узгодження податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001822340/0 від 04.05.2006 року, яким на підставі пп.17.1.3 п.7.3 ст.17 Закону «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» збільшено штрафну санкцію з податку на додану вартість за зменшення податкового зобов’язання ВО «Селидоветепломережа» на 43592,50 грн.

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та податковим повідомленням-рішенням № 0000432340/0 в частині визначення податкового зобов’язання в загальній сумі 56577,50 грн., в тому числі, по ВО „Селидоветепломережа” в сумі 48675,50 грн., з яких податок на додану вартість – 30600 грн., штрафні санкції – 18075,50 грн., по ВО „Жданівкатепломережа” в сумі 7902 грн., з яких – податок на додану вартість – 5838 грн., штрафні санкції – 2064 грн., а також з податковим повідомленням-рішенням № 0001822340/0 про нарахування штрафних санкцій в розмірі 43592,5 грн. По ВО „Селидиветепломережа”.

При цьому позивача зазначає, що в акті при розрахунку понаднормових виробничих збитків були застосовані середні коефіцієнти і нормативи в цілому по підприємству, що призвело до невірних розрахунків, оскільки при даному розрахунку необхідно брати до уваги не тільки окремий період, але і окремо взяту котельню, величину теплових трас від кожної котельні.

Позивач просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000432340/0 від 08.02.2006 року в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 36438,00 грн. та штрафних санкцій 20139,50 грн. та № 0001822340/0 від 04.05.2006 року в повному обсязі в сумі 43592,5 грн.

Позивач доповнив підстави позову, подавши відповідну заяву, в якій зазначив, що згідно з п.п.5.2.1 п.5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством правильно віднесені до складу валових розходів всі затрати на придбання та використання енергоносіїв в повному об’ємі. Оскільки всі затрати на придбання енергоносіїв пов’язані з господарською діяльністю підприємства, керуючись п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач вважає правильним відображення в складі податкового кредиту сум податку на додану вартість з використання енергоносіїв.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив що факти виявлених порушень викладені чітко, об’єктивно та в повній мірі згідно діючого законодавства, які мають значення для прийняття рішення. В ході перевірки було встановлено, що структурним підрозділом позивача ВО „Селидоветепломережа” в порушення п. 11.11 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість” не застосований касовий метод при визначенні сум податкового кредиту з податку на додану вартість, в результаті чого у звітних періодах грудень 2003 р., січень, лютий, березень, квітень, вересень, грудень 2004 р. завищено податковий кредит в сумі 123336 грн., у травні, червні, квітні, серпні, жовтні, листопаді 2004 р., лютому 2005 р. – занижено податковий кредит в сумі 92736 грн., отже, податкове зобов’язання занижено на 30600 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що структурним підрозділом позивача ВО „Жданівкатепломережа” в порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” було віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по придбаним товарам, вартість яких не відноситься до складу податкового кредиту, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 5838 грн., в тому числі, у січні 2004 р. – на 252 грн., у лютому 2004 р. – на 242 грн., у березні 2004 р. – на 182 грн., у квітні 2004 р. – на 69 грн., у жовтні 2004 р. – на 40 грн., у листопаді 2004 р. – на 205 грн., у грудні 2004 р. – на 242 грн., у січні 2005 р. – на 1360 грн., у лютому 2005 р. – на 1505 грн., у березні 2005 р. – на 1540 грн., у квітні 2005 р. – на 198 грн. В ході перевірки встановлено, що ВО „Жданівкатепломережа” були придбані ТМЦ (газ, електроенергія) для виробництва теплової енергії. Підприємством були визначені нормативні витрати тепла у теплових мережах, які встановлені у відсотках у 2004 р. – 13,21%, у 2005 р. – 13,31%. До складу валового доходу ВО „Жданівкатепломережа” включено суму виработаної теплової енергії, яка нижче за суму реалізації з урахуванням нормативних втрат тепла. Отже, підприємством до складу загальної суми валових витрат включені валові витрати на виробництво теплової енергії, яка не використана у господарській діяльності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Позивач Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» зареєстроване в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена виконавчим комітетом Донецької міської ради 23.02.2001 р. (а.с. 23), включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 03337119 (а.с. 12), перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (а.с. 25), є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 07282047 (а.с. 24). Позивач здійснює господарську діяльність на підставі статуту (а.с. 13-22). ОКП „Донецьктеплокомуненерго” має у своєму складі виробничі одиниці, серед яких, зокрема, Виробнича одиниця «Жданівкатепломережа» та Виробнича одиниця «Селидоветепломережа».

Відповідач Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька є суб’єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька була проведена виїзна планова перевірка ОКП „Донецьктеплокомуненерго” з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з01.04.2003 р. по 30.06.2005 р., за результатами якої був складений акт № 96/23-611-1/03337119 від 27.01.2006 року, в якому податковим органом, зокрема, зроблений висновок про порушення ОКП „Донецьктеплокомуненерго” вимог пп. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.1, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7, п. 11.11 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість”, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість на 89560 грн., в тому числі, за 2003 р. – на 32750 грн., за 2004 р. – на 60715 грн., за 1 півріччя 2005 р. завищено на 3905 грн. (а.с. 27-107).

На підставі даного акту ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000432340/0 від 08.02.2006 року про визначення ОКП „Донецьктеплокомуненерго” з податку на додану вартість в загальному розмірі 134340 грн., в тому числі, за основним платежем – 89560 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 44780 грн. (а.с. 110).

За наслідками адміністративного узгодження ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька 04.05.2006 р. на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001822340/0 про збільшення суми раніше застосованих штрафних санкцій на 43592,5 грн.

Позивачем оскаржується податкове повідомлення-рішення № 0000432340/0 від 08.02.2006 р. в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 36438 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 20139,50 грн., а саме, по порушеннями, виявленим в ВО „Селидоветепломережа”, в загальному розмірі 48675,50 грн., з яких податок на додану вартість – 30600 грн., штрафні санкції – 18075,50 грн., по порушенням в ВО „Жданівкатепломережа” в загальному розмірі 7902 грн., з яких податок на додану вартість – 5838 грн., штрафні санкції – 2064 грн. Крім того, позивачем оскаржується податкове повідомлення-рішення № 0001822340/0 від 04.05.2006 р. про збільшення суми штрафних санкцій по ВО „Селидоветепломережа”.

Суд вважає податкове повідомлення-рішення № рішення № 0000432340/0 від 08.02.2006 р. частково, в частині визнання податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 5838 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 2064 грн. протиправним з наступних підстав.

Як зазначається в акті перевірки, ВО „Жданівкатепломережа” було допущено заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість на 5838 грн. Відповідно до акту перевірки, ВО „Жданівкатепломережа” завищено суму валових витрат за 1 квартал 2004 р. на 17556,80 грн., за 2 квартал 2004 р. – на 1748,19 грн., за 4 квартал 2004 р. – на 12254,82 грн., за 1 квартал 2005 р. – на 22037,54 грн., за 2 квартал 2005 р. – на 988,27 грн. внаслідок віднесення витрат на придбання газу природного та електроенергії на виробництво теплової енергії, яка не використана у господарській діяльності підприємства до складу загальної суми валових витрат.

Управління житлово-комунального господарства Донецької обласної державної адміністрації наказами № 18 від 26.02.2004 р. та № 12 від 07.02.2005 р. затверджені норми втрат теплової енергії підприємствам і організаціям комунального господарства на 2004 р. та 2005 р. відносно до відпущеної теплової енергії. Зазначеними наказами ОКП „Донецьктеплокомуненерго” надано право самостійно встановлювати норми втрат теплової енергії окремо по кожному структурному підрозділу. На виконання цього ОКП „Донецьктеплокомуненерго” було доведено ВО „Жданівкатепломережа” затверджений відсоток втрат тепла в теплових мережах на відпуск теплової енергії, а саме, на 2004 р. – 13,21%, на 2005 р. – 13,73%.

Висновком судово-економічної експертизи встановлено, що за січень-квітень, жовтень-грудень 2004 р., счень-квітень 2005 р. вироблено теплової енергії в розмірі 63210,73 Гкал, витрачено теплової енергії на власні потреби – 1350,47 Гкал, відпущено теплової енергії – 61860,26 Гкал, реалізовано теплової енергії – 53536,04 Гкал.

При цьому у висновку експертизи зазначається, що податковим органом при визначенні нормативних втрат теплової ВО „Жданівкатепломережа” в січні-квітні, жовтні-грудні 2004 р., січні-квітні 2005 р. застосовані норми втрат відносно до виробленої теплової енергії за відповідній періоди, що не відповідає наказам Управління житлово-комунального господарства Донецької обласної державної адміністрації № 18 від 26.02.2004 р. та № 12 від 07.02.2005 р., за якими норми втрат теплової енергії на 2004 р. та 2005 р. встановлені відносно відпущеної теплової енергії. Також при визначенні нормативних втрат теплової енергії ВО „Жданівкатепломережа” в січні-квітні 2005 р. в акті перевірки застосовані норми втрат теплової енергії в розмірі 13,31%, що не відповідає встановленим ОКП „Донецьктеплокомуненерго” для ВО „Жданівкатепломережа” на 2005 р. нормам втрат на відпуск теплової енергії в розмірі 13,73%. Таким чином, за період, який розглядається, в акті перевірки завищено розмір нормативних втрат теплової енергії на 78,63 Гкал.

Крім того, податковим органом при визначенні розміру фактичних витрат теплової енергії ВО „Жданівкатепломережа” в січні-квітні, жовтні-грудні 2004 р., січні-квітні 2005 р. не були враховані (виключені) витрати теплової енергії на власні потреби, а тому в акті перевірки завищено розмір нормативних втрат теплової енергії на 1350,47 Гкал.

Суд не погоджується з висновками податкового органу про те, що позивачем до складу загальної суми валових витрат включені валові витрати на виробництво теплової енергії, яка не використана у господарській діяльності.

У відповідності до п. 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону встановлено, що суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Пунктом 15.6 ст. 15 Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 „Витрати”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за № 27/4248, визначено, що до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень. Згідно п. 11, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загально виробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Основним видом діяльності ОКП „Донецьктеплокомуненерго”, як це зазначено в статуті та довідці ЄДРПОУ, є виробництво пару та гарячої води. Витрати теплової енергії на власні потреби і понаднормативні виробничі витрати природного газу та електроенергії відносяться до складу собівартості реалізованої продукції.

Зазначені обставини дають суду підстави для висновку про необґрунтованість визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість по ВО „Жданівкатепломережа” в розмірі 5838 грн.

Оскільки суд прийшов до висновку про відсутність у позивача податкового зобов’язання в зазначеному розмірі, відсутні підставі відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” для нарахування штрафних санкцій в розмірі 2064 грн.

Що стосується правильності визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість по ВО „Селидоветепломережа” та нарахування штрафних санкцій, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Позивачем на вимогу суду не надані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку ВО „Селидоветепломережа”, на підставі яких суд міг би перевірити правильність визначення податкового зобов’язання, а тому у суду не має підстав для обґрунтованого висновку про правильність правової позиції позивача.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні позову в частині визнання недійсними податкового повідомлення-рішення № 0000432340/0 про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 30600 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 18075,50 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0001822340/0 про нарахування штрафних санкцій в розмірі 43592,5 грн.

Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000432340/0, прийняте 08.02.2006 р. Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька, в частині визначення Обласному комунальному підприємству „Донецьктеплокомуненерго” податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 7902 грн., в тому числі, за основним платежем – 5838 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 2064 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” 1 (одну) гр. 70 коп.

Повний текст постанови виготовлений 8 вересня 2009 р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

          Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсяі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Шальєва В.А.