Рішення № 4724041, 26.02.2009, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.02.2009 Справа № 12/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „БаДМ”, м. Дніпропетровськ

до відповідача фізичної особи -підприємця ОСОБА_1с. Чепа Виноградівського району

про стягнення суми 1 742,04 грн. -основного боргу; 85,08 грн. -пені; 29,03 грн. -10 % річних та 174,20 грн. - штрафу.

Суддя Тисянчин В. М.

Представники:

Від позивача -Іваськів І. В., (представник за дорученням № 56/2009 від 19.02.2009 року)

Від відповідача - не з'явилася (явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов товариством з обмеженою відповідальністю „БаДМ”, м. Дніпропетровськ до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, с. Чепа Виноградівського району про стягнення суми 1 742,04 грн. -основного боргу; 85,08 грн. -пені; 29,03 грн. -10 % річних та 174,20 грн. - штрафу.

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. ст. 22, 28 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

Позивач підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, докази чого знаходяться в матеріалах справи.

Письмовою заявою (вх. № 1446 від 26.02.2009 року) позивач повідомив суд про погашення основного боргу відповідачем після порушення провадження у справі в сумі 1 742,04 грн. та просить стягнути з відповідача 85,08 грн. -пені, 29,03 грн. -10 % річних, 174,20 грн. -штрафу.

На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування та копію свідоцтва на право зайняття підприємницькою діяльністю не подала, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направила, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка відповідача у судове засідання не є перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

Повідомлення № 13601408 підтверджує завчасне вручення відповідачу 07.02.2009 року ухвали від 05.02.2009 року про порушення провадження у справі, де вказано про місце і час призначення розгляду справи, чим забезпечено йому реалізацію Конституційного права на судовий захист (п.4 ст. 129 Конституції України).

Відповідач не скористався своїм правом щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні.

Позаяк, суду не надано відповідачем доказів чи відомостей поважних причин неможливості їх участі в судовому засіданні.

До того ж, у разі дійсного бажання забезпечення представництва відповідачем у судовому засіданні - завчасне повідомлення судом про час і місце судового засідання не позбавило відповідача у виборі кола суб'єктів такого представництва у суді відповідно до ст. 28 ГПК України.

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Заборгованість відповідача в сумі 1 742,04 грн. -основного боргу щодо оплати за поставку, згідно договору № Л-745 від 01.10.2008 року, медикаментів, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- накладними: № L372815 від 14.10.2008 року, № L374428 від 17.10.2008 року, 2L144503 від 18.10.2008 року;

 - розрахунком позову, а за таких обставин стягнення суми основного боргу заслуговує на увагу суду.

Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Однак, поданою заявою (вх. № 1446 від 26.02.2009 року) позивач повідомив суд про погашення відповідачем основного боргу в сумі 1 742,04 грн. та просить стягнути залишок боргу в сумі 85,08 грн. -пені, 29,03 грн. - 10 % річних, 174,20 грн. -штрафу. Отже, провадження у справі в частині стягнення 1 742,04 грн. -основного боргу підлягає припиненню відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки відсутній предмет спору в цій частині позову.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново -господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання -кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є поставка медикаментів (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість поставлених медикаментів є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Між тим, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України).

Відтак, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу відповідно до п. 7.2 укладеного договору нарахована до сплати пеня в розмірі 85,08 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до п. 2 ст. 258, ст. ст. 546, 548, 610, 611 ЦК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, судом визнано обґрунтовані позовні вимоги в цій частині і такими, що підлягають стягненню.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу за весь період прострочення, а також 10 % - річних від простроченої суми (ст. 546, п.2 ст. 625 ЦК України, п. 7.3 укладеного договору). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 29,03 грн. - 10 % річних правомірні і підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 7.2 договору та ст. 549 ЦК України відповідачу нарахований до сплати штраф у розмірі 10 % в сумі 174,20 грн. При оцінці правильності нарахування штрафу відповідно до п. 2 ст. 258 ЦК України, ст. ст. 216 -218; 220, 230 ГК України судом визнано обґрунтованими такі вимоги і такими, що підлягають задоволенню.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно - державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово -майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку -письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Таким чином, позивачем переважно доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 80 (п.1-1), 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „БаДМ” (м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2; код 31816235) суму 85,08 (вісімдесят п'ять грн. 08 коп.) -пені; 29,03 (двадцять дев'ять грн. 03 коп.) -10 % річних; 174,20 (сто сімдесят чотири грн. 20 коп.) -штрафу та 102 (сто дві грн.) - у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) -у відшкодування витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.  В решті позову провадження у справі припинити.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тисянчин В. М.