Рішення № 4723988, 24.02.2009, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.02.2009 Справа № 12/8

за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_1м. Ужгород

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „ДДСА -Продакшн”, смт. Міжгір'я

про стягнення суми 8 000 грн. -основного боргу та 1 759,78 грн. -штрафних санкцій.

Суддя Тисянчин В. М.

Представники:

Від позивача -ОСОБА_1, фізична особа - підприємець

Від відповідача - не зявився (явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1м. Ужгород до товариства з обмеженою відповідальністю „ДДСА -Продакшн”, смт. Міжгір'я про стягнення суми 8 000 грн. -основного боргу та 1 759,78 грн. -штрафних санкцій.

Позивачу роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. ст. 22, 28 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

Позивач підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, докази чого знаходяться в матеріалах справи.

Письмовою заявою (вх. № 1399 від 24.02.2009 року) позивач повідомила суд про часткове погашення основного боргу відповідачем після порушення провадження у справі в сумі 2 000 грн, в доказ чого надала платіжне доручення № 1404 від 05.02.2009 року та уточнила позовні вимоги в частині нарахованих до стягнення сум: 6 000 грн. -основного боргу, 1 309,00 грн. -пені, 31,56 грн. -3% річних, 419,22 грн. -інфляційних збитків.

На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування та копію довідки органу держстатистики про включення до ЄДРПОУ не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка відповідача у судове засідання не є перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

Повідомлення № 13249003 підтверджує завчасне вручення відповідачу 04.02.2009 року ухвали від 02.02.2009 року про порушення провадження у справі, де вказано про місце і час призначення розгляду справи, чим забезпечено йому реалізацію Конституційного права на судовий захист (п.4 ст. 129 Конституції України).

Відповідач не скористався своїм правом щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні.

Позаяк, суду не надано відповідачем доказів чи відомостей поважних причин неможливості їх участі в судовому засіданні.

До того ж, у разі дійсного бажання забезпечення представництва відповідачем у судовому засіданні - завчасне повідомлення судом про час і місце судового засідання не позбавило відповідача у виборі кола суб'єктів такого представництва у суді відповідно до ст. 28 ГПК України.

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Заборгованість відповідача в сумі 8 000 грн. -основного боргу щодо оплати за надані, згідно договору про надання послуг від 10.01.2008 року, послуги письмового перекладу технічної документації з англійської мови на українську мову, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- рахунком № 22 від 06.08.2008 року;

- актом здачі -прийняття робіт (наданих послуг) № 22/1 від 06.08.2008 року;

- випискою банківської установи про рух коштів між сторонами за 02.09.2008 року;

- розрахунком позову, а за таких обставин стягнення суми основного боргу заслуговує на увагу суду.

Заявлені вимоги позивача (претензія від 24.11.2008 року) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Однак, поданою заявою (вх. № 1399 від 24.02.2009 року) позивач повідомила суд про часткове погашення основного боргу (в доказ чого надала платіжне доручення № 1404 від 05.02.2009 року на суму 2 000 грн.) та просить стягнути залишок боргу в сумі 6 000 грн. -основного боргу, 1 309,00 грн. -пені, 31,56 грн. -3% річних, 419,22 грн. -інфляційних збитків. Отже, провадження в справі в частині стягнення 2 000 грн. -основного боргу підлягає припиненню відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки відсутній предмет спору в цій частині позову.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново -господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання -кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є надання послуг письмового перекладу технічної документації з англійської мови на українську мову (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість наданих послуг письмового перекладу технічної документації з англійської мови на українську мову є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу відповідно до п. 5.5 укладеного договору нарахована до сплати пеня в розмірі 1 309,00 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до п. 2 ст. 258 ЦК України; ст. ст. 216 -218, 220 ГК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, судом визнано обґрунтовані позовні вимоги в цій частині і такими, що підлягають стягненню.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% - річних від простроченої суми (п.2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 31,56 грн. - 3% річних та 419,22 грн. - інфляційних збитків правомірні і підлягають задоволенню.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно - державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово -майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку -письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Таким чином, позивачем переважно доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 80 (п.1-1), 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „ДДСА -Продакшн” (смт. Міжгіря, вул. Добролюбова, 12; код 34887859) на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) суму 6 000 (шість тисяч грн.) -основного боргу; 1 309,00 (одну тисячу триста девять грн.) -пені; 31,56 (тридцять одну грн. 56 коп.) -3% річних; 419,22 (чотириста дев'ятнадцять грн. 22 коп.) -інфляційних збитків та 102 (сто дві грн.) - у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) -у відшкодування витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.  В решті позову провадження у справі припинити.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тисянчин В. М.