Постанова № 47236541, 15.07.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2015 р. Справа№ 910/11912/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Жук Г.А.

Смірнової Л.Г.

при секретарі: Ставицькій Т.Б.

за участю представників:

від позивача: Мазуренко О.І., представник за довіреністю №971 від 14.07.2015р.;

від відповідача: не з'явився;

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інтеграл-Банк"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2015р.

у справі №910/11912/15 (суддя: Літвінова М.Є.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках"

до Публічного акціонерного товариства "Інтеграл-Банк"

про стягнення 20 000 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Інтеграл-Банк" (далі - відповідач) про стягнення 20 000 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2015р. порушено провадження у справі №910/11912/15 та призначено до розгляду.

03.06.2015р. позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про відмову від позову та припинення провадження у справі. Крім того, позивач повідомив суду, що відповідач погасив заявлену до стягнення заборгованість після звернення з позовом до суду.

05.06.2015р. відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив суд припинити провадження у справі за відсутності предмету спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2015р. у справі №910/11912/15 припинено провадження у справі. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Інтеграл-банк" на користь Публічного акціонерного товариства "Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках" 69 426, 00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою, Публічне акціонерне товариство "Інтеграл-Банк" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2015р. у справі №910/11912/15 в частині стягнення витрат з оплати судового збору та прийняти нове рішення, яким витрати з оплати судового збору покласти на позивача.

У доводах апеляційного оскарження відповідач посилався на те, що незважаючи на досягнуті домовленості між сторонами спору про намір підписати договір про реструктуризацію заборгованості, позивач 07.05.2015р. подав до суду позовну заяву, а 08.05.2015р. підписав такий договір з відповідачем. На думку апелянта, він не ухилявся від задоволення вимог позивача, вжив усіх можливих заходів до поновлення його прав та законних інтересів та не вчинив жодних дій, які б змусили позивача напередодні підписання договору про реструктуризацію заборгованості звернутись з позовом до суду.

Згідно протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 03.07.2015р., апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інтеграл-Банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2015р. у справі №910/11912/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2015р. у зв'язку з перебуванням судді Чорної Л.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, здійснено заміну у складі колегії суддів у даній справі на наступний: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Жук Г.А., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2015р. у справі №910/11912/15 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Жук Г.А., Смірнова Л.Г.) вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження, а її судовий розгляд призначено на 15.07.2015р.

14.07.2015р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та оскаржуваний судовий акт залишити без змін.

14.07.2015р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідач зазначав про неможливість забезпечити явку свого уповноваженого з тих підстав, що триває відпускна кампанія та має невеликий штат працівників.

У судове засідання 15.07.2014р. представники відповідача не з'явились. Про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, проте останній своїми процесуальними правами на участь у судовому засіданні не скористався.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для його задоволення з наступних мотивів.

У відповідності до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Наведені відповідачем обставини в обґрунтування причин неявки представника у судове засідання не можуть бути визнані судовою колегією поважними, адже не є об'єктивно непереборними. Керівник (виконавчий орган) підприємства може, як самостійно здійснювати представництво інтересів товариства директором, якого він являється, так і не позбавлений права обрати будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функції по представництву інтересів підприємства.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання, разом з тим, явка судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася, Київський апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 15.07.2015р. за відсутності представників відповідача.

У судовому засіданні 15.07.2014р. представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В обґрунтування підстав для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 10.06.2015р. апелянт посилається на те, що незважаючи на досягнуті домовленості між сторонами спору щодо наміру підписати договір про реструктуризацію заборгованості, позивач 07.05.2015р. подав до суду позовну заяву, а 08.05.2015р. підписав вказаний договір з відповідачем. На думку апелянта, він не ухилявся від задоволення вимог позивача, вжив усіх можливих заходів до поновлення його прав та законних інтересів та не вчинив жодних дій, які б змусили позивача напередодні підписання договору про реструктуризацію заборгованості звернутись з позовом до суду. Апелянт просив суд переглянути оскаржувану ухвалу в частині розподілу судового збору між сторонами спору.

Утім, судова колегія не погоджується з доводами апелянта, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат.

Згідно з абз.1 п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.4.1. вказаної постанови Пленуму, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача; в разі відмови у позові повністю ці витрати покладаються на позивача. Такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру.

Згідно з п.4.7. зазначеної постанови Пленуму частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.

Як вбачається з встановлених судом обставин, між Позивачем та Відповідачем був укладений Генеральний договір на проведення міжбанківських операцій №ГД-04/2014 від 08.04.2014р., предметом якого є загальні умови і порядок здійснення валютних конверсійних операцій, операцій по залученню/розміщенню міжбанківських кредитів, депозитів, інших операцій, що вказані в даному Генеральному Договорі, та порядок укладання конкретних Угод, які після їх укладання стають невід'ємною частиною цього Генерального Договору.

27.04.2015р. між позивачем та відповідачем було укладено угоду, згідно якої позивач надав відповідачеві міжбанківський кредит овернайт (відповідно до п. 2.1. Генерального договору кредит терміном не більше одного операційного дня без урахування неробочих днів банку) у сумі 52 000 000,00 грн. із відсотковою ставкою 32 % річних, зі строком повернення 28.04.2015р.

На дату подання позову відповідачем було повернуто позивачу 32 000 000,00грн., невиконаною залишилася частина зобов'язання з повернення кредиту у сумі 20 000 000,00грн., що і стало підставою звернення позивача 07.05.2015р. до суду за примусовим виконанням зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2015р. порушено провадження у справі №910/11912/15, розгляд справи призначений на 10.06.2015р.

03.06.2015р. позивач звернувся до суду із заявою про відмову від позову та припинення провадження у справі. У вказаній заяві, позивач повідомив суд про те, що відповідач погасив заявлену до стягнення заборгованість після звернення з позовом до суду.

З матеріалів справи вбачається, що 08.05.2015р. відповідач повернув позивачу 1 000 000,00 грн., а тому в силу п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у справі підлягало припиненню на підставі заяви позивача про відмову від позовних вимог. За вказаних обставин, суд першої інстанції вірно поклав судовий збір на позивача у справі.

Наданий позивачем суду договір про реструктуризацію заборгованості №1 від 08.05.2015р., що виникла на підставі угоди міжбанківського кредиту від 27.04.2015р., укладеного в рамках Генерального договору про порядок проведення міжбанківської операцій №ГД-04/2014 від 08.04.2014р., за яким погашення заборгованості розстрочено згідно графіку на декілька платежів до 22.05.2015р. не спростовує висновку суду першої інстанції про те, що спір доведений до суду з вини відповідача.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач виконав свої грошові зобов'язання згідно договору про реструктуризацію заборгованості №1 від 08.05.2015р. та сплатив на рахунок позивача 22.05.2015р. залишок заборгованості у розмірі 19 000 000,00грн.

Таким чином, висновок місцевого господарського суду про припинення провадження у справі №910/11912/15 на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору в частині стягнення 19 000 000,00грн. є вірним.

Добровільна сплата боржником заборгованості у процесі розгляду справи за його участю, незалежно від обставин, за яких така сплата відбулася, не звільняє боржника від сплати судового збору, адже грошове виконання зобов'язань відбулося після звернення позивача до суду.

За таких обставин справи, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, фактичні обставини справи судом першої інстанції встановлені повно та об'єктивно, доказам по справі надана належна юридична оцінка, відтак, підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування ухвали Господарського суду міста Києва немає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в їх задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта (відповідача).

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інтеграл-Банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2015р. у справі №910/11912/15 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2015р. у справі №910/11912/15 - без змін.

2.Матеріали справи №910/11912/15 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Г.А. Жук

Л.Г. Смірнова