Постанова № 47236542, 15.07.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2015 р. Справа№ 927/467/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Жук Г.А.

Смірнової Л.Г.

при секретарі: Ставицькій Т.Б.

за участю представників:

від прокуратури: не з'явився;

від позивача 1: Притула Г.Ю., представник за довіреністю №01/17-0397 від 19.02.2015р.;

від позивача 2: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2015р.

у справі №927/467/15 (суддя: Белов С.В.)

за позовом: Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі:

1) Міністерства енергетики та вугільної промисловості України;

2) Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі"

про стягнення 5 721 219,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі: Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (далі - позивач 1), Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - позивач 2) звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі" (далі - відповідач) про стягнення 5 721 219,26 грн.

Позовні вимоги умотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за укладеним між сторонами Договором купівлі-продажу природного газу №1711/14-БО-39 від 28.11.2013р., виконання якого забезпечене сторонами у погодженому ним розмірі пенею. Стягнення 3 процентів річних та інфляційних втрат позивач обґрунтовував нормами ст. 625 ЦК України, яка передбачає відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 25.03.2015р. позовну заяву Заступника прокурора Чернігівської області прийнято до провадження та порушено провадження у справі №927/467/15.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі" у відзиві на позовну заяву погодився з сумою осиного боргу та просив суд повністю відмовити в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2015р. у справі №927/467/15 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі" на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 5238384,24 грн. основного боргу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі" судовий збір на користь Державного бюджету України у розмірі 66912,51 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" судовий збір на користь Державного бюджету України у розмірі 6167,49 грн.

За оцінкою місцевого господарського суду, обов'язок в частині повної сплати платежів у розмірі 5238384,24 грн. у відповідача виник на підставі чинного Договору купівлі-продажу природного газу №1711/14-БО-39 від 28.11.2013р., а тому, врахувавши відсутність доказів погашення основного боргу саме на суму 5238384,24 грн., господарський суд визнав позов обгрунтованим у заявленому розмірі та задовольнив його. Встановивши обставини того, що Ухвалою господарського суду у справі № 927/184/13-г від 19.02.2013 року у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі" за заявою Фізичної особи - підприємця Коленченко Олександра Олександровича порушеного 19.02.2013 року, введено мораторій, суд першої інстанції прийшов до висновку, що з відповідача не підлягає стягненню пеня. З цих же підстав, суд першої інстанції відмовив позивачу у задоволенні 3 % річних та інфляційних втрат.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2015р. у справі №927/467/15 в частині стягнення з відповідача судового збору в розмірі 66912,51грн. та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 66 912, 05 грн.

За твердженням скаржника, місцевим господарським судом не правильно розраховано суму судового збору покладеного на відповідача. Інших доводів скасування оскаржуваного судового рішення апелянт не зазначав.

Згідно протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 17.06.2015р., апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2015р. у справі №927/467/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2015р. у справі №927/467/15 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.) вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження, а її судовий розгляд призначено на 15.07.2015р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2015р виправлену описку, допущену в резолютивній частині ухвали Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2015р. у справі №927/467/15, в пункті другому резолютивної частини ухвали Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2015р. у справі №927/467/15 виправити час судового засідання з «15.07.2015р. об 11-10 год.» на - «15.07.2015р. об 11-50год.».

08.07.2015р. до Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку свого представника, оскільки останній залучений до участі у іншому судовому засіданні.

15.07.2015р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача 1 надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в якому останній суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуваний судовий акт без змін.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015р. у зв'язку з перебуванням судді Чорної Л.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, здійснено заміну у складі колегії суддів у даній справі на наступний: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Жук Г.А., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015р. у справі №927/467/15 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2015р. у справі №927/467/15 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Жук Г.А., Смірнова Л.Г.

У судове засідання 15.07.2014р. прокурора, представники позивача 2 та відповідача не з'явились. Про час та місце судового засідання сторони були належним чином повідомлені, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи. Проте своїми процесуальними правами на участь у судовому засіданні не скористались.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для його задоволення з наступних мотивів.

У відповідності до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Наведені відповідачем обставини в обґрунтування причин неявки представника у судове засідання, не можуть бути визнані судовою колегією поважними, адже не є об'єктивно непереборними. Керівник (виконавчий орган) підприємства може, як самостійно здійснювати представництво інтересів товариства директором, якого він являється, так і не позбавлений права обрати будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функції по представництву інтересів підприємства.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення прокурора та сторін про дату, час та місце судового засідання, разом з тим, явка судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася, Київський апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 15.07.2015р. за відсутності прокурора, представників позивача 2 та відповідача.

У судовому засіданні 15.07.2014р. представник позивача 1 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 28 листопада 2013 року між Публічним акціонерним товариством Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (надалі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі" (надалі - відповідач, покупець) був укладений договір № 1711/14-БО-39 про купівлю-продаж природного газу, за умовами якого продавець взяв на себе зобов'язання поставити покупцю імпортований природний газ за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ на умовах зазначеного Договору (п. 1.1. Договору).

Пунктом 2.1 Договору визначено обсяг постачання газу, у відповідності до якого передбачено, що постачальник передає покупцеві в період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 5335,0 тис. куб. м.

У відповідності до п. 6.1. Договору, плата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки.

В подальшому сторонами було укладено ряд додаткових угод, якими внесено зміни до зазначеного вище Договору, а саме: додаткову угоду №1 від 31 січня 2014 року, додаткову угоду № 2 від 29 квітня 2014 року, додаткову угоду №3 від 19 травня 2014р., додаткову угоду № 4 від 13 червня 2014р., додаткову угоду № 5 від 08вересня 2014р. та додаткову угоду № 6 від 18 листопада 2014р.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу протягом січня - грудня 2014 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 16309244,11 грн., що підтверджується актами прийому - передачі природного газу, які підписані сторонами.

Спір, як вірно встановлено судом першої інстанції, виник внаслідок неповної та несвоєчасної оплати вартості поставленого відповідачу, як покупцю, газу.

Задовольняючи вимоги про стягнення боргу, місцевий господарський суд виходив з того, що товар, проданий відповідачу мав бути оплачений ним у визначений Договором строк.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

За приписами ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Під час розгляду справи достовірно було встановлено факт поставки відповідачу товару за період протягом січня-грудня 2014 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 16309244,11 грн., що підтверджується вищевказаними актами прийому-передачі, які підписані сторонами та скріплені печатками.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 5238384,24 грн.

Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача плати за поставлений за договором природний газ у розмірі 5238384,24 грн.

Щодо стягнення пені у сумі 191691,75 грн. за період з 20.01.2014 року по 05.02.2015 року, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Виходячи із змісту п. 1 ст. 230 та п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), розмір якої може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання.

Пунктом 7.2. Договору сторони передбачили, що у разі порушення Покупцем умов п. 6.1. Договору, Покупець зобов'язався (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Разом з тим, в провадженні господарського суду Чернігівської області знаходилась справа № 927/184/13-г про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі", провадження якої порушено 19.02.2013 року за заявою фізичної особи - підприємця Коленченко Олександра Олександровича.

Ухвалою господарського суду у справі № 927/184/13-г від 19.02.2013 року введено мораторій.

Отже дія мораторію почалась з 19.02.2013 року. До цього часу провадження у справі про банкрутство триває.

При цьому, пунктом 1 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Згідно з п. 2 ст. 19 цього Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування неустойки (штрафу, пені), індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 31.07.2013 року у справі №922/874/13-г, Верховного Суду України від 12.03.2013 року у справі №3-71гс12 та від 01.10.2013 року у справі №3-27гс13.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що у зв'язку з дією мораторію, у вимозі щодо стягнення пені в розмірі 191691,75 грн. за прострочку виконання зобов'язання правомірно було відмовлено.

Окрім того, стягнення 3 % річних у розмірі 20196,08 грн. за період з 20.01.2014 року по 05.02.2015 року та інфляційних втрат у розмірі 270947,18 грн. за період з 20.01.2014 року по 05.02.2015 року задоволенню також не підлягають, оскільки в ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зазначено, що в період мораторію не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, серед яких є 3 % річних та інфляційні втрати.

В обґрунтування доводів скасування судового рішення, скаржник вказував, що місцевим господарським судом не правильно розраховано суму судового збору покладеного на відповідача.

Так відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків (п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 року № 7).

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Частиною четвертою та п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вказана процесуальна норма є імперативною та підлягає обов'язковому застосуванню судом.

Так місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку про розподіл судового збору між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

При цьому, відповідно до пункту 4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 року № 7, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Так оскаржуваним рішенням, з чим погодилась і колегія суддів, позов задоволено частково на суму 5238384,24 грн. основного боргу, тобто із 5721219,26грн. заявленої позивачем суми позову задоволено 91, 56 %.

Дійсно, виходячи із розміру задоволених судом позовних вимог з відповідача підлягав стягненню судовий збір у розмірі 66 912, 05 грн., а з позивача відповідно 6 167, 95 грн., однак вказані розбіжності у 0, 46 коп. є радше арифметичною помилкою, яка може бути усунута судом першої інстанції самостійно.

При цьому, колегія суддів не вважає вказані обставини в силу ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду від 02.06.2015р., адже рішення прийняте при правильному застосуванні норм права та дослідженні всіх обставин справи, а арифметична похибка при розподілі судового збору між сторонами ніяким чином не впливає на правильність вирішеного спору по суті.

За таких обставин справи, фактичні обставини справи судом першої інстанції встановлені повно та об'єктивно, доказам по справі надана належна юридична оцінка, відтак, підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення Господарського суду Чернігівської області немає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в їх задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта (відповідача).

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2015р. у справі №927/467/15 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2015р. у справі №927/467/15 - без змін.

2.Матеріали справи №927/467/15 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Г.А. Жук

Л.Г. Смірнова