Постанова № 47236528, 22.07.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2015 р. Справа№ 910/2314/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Білецькому Л.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - Кучерявий Д.В. (дов. №08.42-186/84-400 від 23.02.2015 року);

від відповідача - не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.04.2015 року

у справі №910/2314/15-г (суддя О.М. Ярмак)

за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Харків

до приватного акціонерного товариства "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана", Київська обл., Черкаська обл., смт. Драбів

про стягнення 18 684 074, 98 дол. США, що еквівалентно 294 603 805, 37 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою до приватного акціонерного товариства «Технологічна аграрна компанія об'єднана» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.04.2015 року призначено у справі №910/2314/15-г судову економічно-фінансову експертизу, провадження у справі зупинено до закінчення проведення експертизи.

Не погодившись із згаданою ухвалою, публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.04.2015 року у справі №910/2314/15-г в частині зупинення провадження у справі №910/2314/15-г та передати справу для подальшого розгляду по суті до господарського суду міста Києва.

Відповідач обгрунтовує апеляційні вимоги відсутністю дійсної потреби у спеціальних знаннях для вирішення даного спору, а поставлене перед експертами питання про встановлення дійсного розміру заборгованості віднесено виключно до компетенції суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.05.2015 року апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду міста Києва від 09.04.2015 року у справі №910/2314/15-г повернуто публічному акціонерному товариству "Укрсоцбанк" без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2015 року ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 05.05.2015 року скасовано, справу передано до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 року прийнято апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.04.2015 року у справі №910/2314/15-г до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Мальченко А.О., Чорногуз М.Г. та призначено розгляд справи №910/2314/15-г на 22.07.2015 року.

17.07.2015 року до канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання позивача про долучення документів до матеріалів справи.

В судове засідання, призначене на 22.07.2015 року, представник відповідача не з'явився, був належним чином повідомлений про час та дату судового засідання, причини неявки суд не повідомив.

В судове засідання, призначене на 22.07.2015 року, з'явився представник позивача, надав усні пояснення по суті спору, відповів на запитання суду. Не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача. Вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 року).

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, враховуючи обмежений строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача.

Частиною 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у справі №910/2314/15-г є стягнення заборгованості за договором про надання відновлюваної кредитної лінії №06.10-15/11 від 09.10.2012 року та штрафних санкцій в розмірі 18 684 074,98 дол. США, що еквівалентно 294 603 805,37 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 22.01.2015 року.

Разом з позовними матеріалами позивачем надано для долучення до матеріалів справи у суді першої інстанції копії заявок на видачу кредиту (т. 1, а.с. 68-132) виписки по особовим рахункам ПрАТ «ТАКО» за період з 16.10.2012 року по 02.12.2014 року (т. 1, а.с. 185-235), виписки по особовим рахункам ПрАТ «ТАКО» (т. 2, а.с. 4-212), а також розрахунки вимог банку (т. 1, а.с. 133-141).

В ухвалі господарського суду міста Києва від 09.04.2015 року у справі №910/2314/15-Г зазначено, що подані до суду докази, на підтвердження реальної суми заборгованості за кредитним договором, є взаємно суперечливими, а отже їх оцінку неможливо здійснити господарським судом без призначення відповідної судової експертизи.

Враховуючи викладене, місцевий суд дійшов висновку про необхідність призначення у справі судової економічно-фінансової експертизи з метою визначення загальної суми заборгованості приватного акціонерного товариства «Технологічна аграрна компанія об'єднана перед публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №06.10-15/11 від 09.10.2012 року та про зупинення провадження у справі.

Однак, з таким висновком колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Статтею 41 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (пункт 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 року «Про деякі питання практики призначеня судової експертизи»).

З аналізу наведених норм слідує, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду.

Судова експертиза призначається коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

У відповідності до ухвали господарського суду міста Києва від 09.04.2015 року у справі №910/2314/15-г на вирішення експерта поставлено наступні питання: встановити, станом на 22.01.2015 рік, загальну суму заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №06.10-15/11 від 09.10.2012 року, укладеного між сторонами, із деталізацією заборгованості по кредиту; заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами; пені за несвоєчасне повернення кредиту; пені за несвоєчасне повернення відсотків.

Колегія суддів зазначає, що поставлені судом перед експертами питання не вимагають спеціальних досліджень, а їх вирішення віднесено виключно до компетенції суду.

Крім того, місцевий господарський суд при винесенні оскаржуваної ухвали про призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі не обґрунтував доцільність проведення експертизи, не зазначив, у чому полягала потреба у спеціальних знаннях та неможливість вирішення справи по суті позовних вимог.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі, враховуючи, що питання, поставлені на вирішення експертної установи, входять до компетенції суду та можуть бути вирішені на підставі документів, які містяться у матеріалах справи, а дослідження наявних у матеріалах справи доказів для повного, об'єктивного розгляду справи не потребують спеціальних знань.

Колегія суддів звертає увагу, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку (п. 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" з підстав, викладених в ній, підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 09.04.2015 року у справі №910/2314/15-г підлягає скасуванню, та у відповідності до ч. 7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, з направленням справи №910/2314/15-г до господарського суду міста Києва для розгляду справи по суті.

Якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 49 ГПК (п. 4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.04.2015 року у справі №910/2314/15-г задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.04.2015 року у справі №910/2314/15-г скасувати.

3. Матеріали справи №910/2314/15-г передати до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз