Постанова № 47236527, 20.07.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2015 р. Справа№ 911/821/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання Євдокимові В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна виробнича компанія "Омега"

на рішення Господарського суду Київської області

від 29.04.2015

у справі № 911/821/15 (суддя - Бабкіна В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна виробнича компанія "Омега", м. Рівне

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Казус-Про", Київська обл., смт Іванків

2) Приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми "Агро", м. Луганськ

про стягнення 73 023,74 грн,

за участю представників:

від позивача: Грищенко О.М. - представник (довіреність №б/н від 10.07.2014);

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна виробнича компанія «Омега» (надалі - ТОВ «Міжрегіональна виробнича компанія «Омега», позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Казус-Про» (надалі - ТОВ «Казус-Про», відповідач 1) та Приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми «Агро» (надалі - ПП СВФ «Агро», відповідач 2) про стягнення 73 023,74 грн, з яких 49 907,26 грн пені, 9 212,66 грн 3% річних та 16 903,82 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.04.2015 у справі №911/821/15 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна виробнича компанія «Омега» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 29.04.2015 у справі №911/821/15 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним і неповним дослідженням доказів, порушенням судом норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2015 колегією суддів у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Суховий В.Г. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 06.07.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 розгляд справи було відкладено на 20.07.2015, в порядку статті 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідачів.

В судовому засіданні 20.07.2015 представник скаржника доводи, викладені в апеляційній скарзі підтримав повністю, оскаржуване рішення просив скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачі своїх уповноважених представників у судове засідання не направили, хоча про дату та час судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення даним особам поштових відправлень.

Вислухавши думку представника позивача щодо можливості розгляду апеляційної скарги без участі представників відповідачів, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами та за відсутності відповідачів.

20.07.2015 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 28.03.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» (в тексті договору - продавець) та Приватним підприємством сільськогосподарська виробнича фірма «Агро» (в тексті договору - покупець) було укладено договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №01-14-08 (надалі - договір купівлі-продажу), який визначає умови купівлі-продажу засобів захисту рослин (надалі - товар) на умовах відстрочення платежу (пункт 1.1.), а його предметом є товар, який належить продавцеві на момент укладення договору або буде ним набутий у майбутньому (пункт 1.2. договору купівлі-продажу).

У пункті 5.1. договору купівлі-продажу вказано, що покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною у додатках та/або видаткових накладних, що є невід'ємною частиною цього договору.

Договір діє з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків за договором (пункт 11.1. договору купівлі-продажу).

Як вбачається з додатку №1 до договору, сторони погодили, що у випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору, сторонами, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовується формула S=(А1/А2) х В, де: S - ціна на момент проплати; В - ціна на момент підписання; А1 - курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей; А2 - курс НБУ долара США до гривні на день підписання договору.

За правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки, за яким, відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні приписи містить стаття 712 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець, відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України, зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору та є обов'язковим до виконання.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На виконання умов договору купівлі-продажу товару ТОВ «Тридента Агро» було поставлено ПП СВФ «Агро» товар на загальну суму 436 182,18 грн.

У зв'язку із неналежним виконанням ПП СВФ «Агро» грошового зобов'язання з оплати вартості товару, що отриманий за договором купівлі-продажу, Товариство з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з ПП СВФ «Агро» заборгованості та штрафних санкцій за період з 16.11.2008 до 10.12.2008.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 19.03.2009 у справі №4/234 позов задоволено частково, стягнуто з ПП СВФ «Агро» на користь ТОВ «Тридента Агро» 159 340,86 грн основного боргу, 4 897,34 грн пені, 612,54 грн 3% річних, 4 566,47 грн інфляційних втрат, 18 537,75 грн штрафу, державне мито у сумі 1 880,45 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 62,97 грн.

30.03.2009 судом було видано наказ у справі №4/234, на підставі якого Ленінським відділом Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження ВП №14086976.

Постановою від 26.08.2010 Ленінського відділу ДВС Луганського МУЮ провадження було закінчено, у зв'язку з повною оплатою ПП СВФ "Агро" суми заборгованості, зазначеної у наказі про примусове виконання рішення суду.

28.01.2011 між ТОВ «Тридента Агро» (в тексті договору - первісний кредитор) та ТОВ «Вісава» (в тексті договору - новий кредитор) було укладено угоду №50-01/ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (надалі - угода 1), відповідно до якої первісний кредитор відступає новому кредиторові право вимоги до ПП СВФ «Агро» (в тексті договору - боржник) виконання зобов'язання, набутого первісним кредитором на підставі договору №01-14-08 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 28.03.2008 (пункт 1.1. угоди 1).

В подальшому сторонами було підписано Додаткову угоду від 25.02.2011 №1, відповідно до якої було внесено зміни та доповнення до угоди про заміну кредитора у зобов'язанні від 28.01.2011 №50-01/ТА.

Згідно пункту 1.2. угоди 1, викладеної в редакції Додаткової угоди №1, новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 3% річних, інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі договору від 28.01.2008 №01-14-08, у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання за договором.

Відповідно до пункту 2.1. угоди 1, викладеної в редакції Додаткової угоди №1, вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить, проте не обмежується, сумою 250 000,00 грн.

Згідно пункту 2.3. угоди 1 сторони нарахували: пеню за період з 11.12.2008 до 01.04.2011 у сумі 25 123,38 грн, 3% річних за період з 11.12.2008 до 01.04.2010 у сумі 3 188,56 грн, інфляційні нарахування (втрати) за період з січня 2009 року по березень 2010 року у сумі 12 739,38 грн, курсову різницю (гривня до долару США), згідно дат здійснення оплат, у сумі 159 469,96 грн.

Угода набирає чинності з дня підписання сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань (пункт 6.1 угоди 1).

Частиною 1 статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити.

Згідно з частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (стаття 515 Цивільного кодексу України).

На виконання умов пункту 4.1. угоди 1 первісним кредитором передано новому кредитору документи, що підтверджують право вимоги виконання боржником обумовленого зобов'язання. Копія акту прийому-передачі документів від 28.01.2011 надана в матеріали справи (а.с.51).

Листом від 31.01.2011 первісний кредитор повідомив боржника про заміну кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги (а.с.52).

На підставі угоди 1, ТОВ «Вісава» звернулось з позовом до Господарського суду Луганської області про стягнення з Приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми «Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісава» курсової різниці в сумі 159 469,96 грн, пені в сумі 25 123,38 грн, 3%річних у сумі 3 188,56 грн, інфляційних нарахувань у сумі 12 739,38 грн, нарахованих за період з 11.12.2008 до 01.04.2010.

Рішенням господарського суду Луганської області від 13.10.2011 у справі №8/141/2011 позов задоволено у повному обсязі, стягнуто з ПП СВФ «Агро» на користь ТОВ «Вісава» курсову різницю у сумі 159 469,96 грн, пеню у сумі 25 123,38 грн, 3% річних у сумі 3 188,56 грн, інфляційні нарахування в сумі 12 739,38 грн, а також витрати по сплаті державного мита у сумі 2 005,21 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2011 рішення Господарського суду Луганської області від 13.10.2011 у справі №8/141/2011 в частині стягнення з Приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми «Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісава» пені в розмірі 13 184,36 грн скасовано, стягнуто з ТОВ «Вісава» на користь ПП СВФ «Агро» 65,92 грн суми судового збору за подання апеляційної скарги. В решті позовних вимог рішення Господарського суду Луганської області від 13.10.2011 у справі № 8/141/2011 було залишено без змін.

Водночас, як вбачається з постанови Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2011 у справі №8/141/2011, ПП СВФ «Агро» було сплачено основний борг 02.04.2010, що підтверджено листом ВДВС від 13.04.10 за вих. №8-499.

02.07.2012 між TOB «Вісава» (в тексті угоди - первісний кредитор) та ТОВ «Міжрегіональна виробнича компанія «Омега» (в тексті угоди - новий кредитор) було укладено угоду №МВК-2/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (надалі - угода 2), розділом 1 якої було встановлено, що первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання ПП СВФ «Агро» зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (дооцінка вартості товару, курсова різниця), пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі договору № 01-14-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 28.03.2008 та згідно угоди № 50-01/ТА про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 28.01.2011, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору № 01-14-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 28.03.2008 щодо оплати вартості отриманого товару.

На виконання умов даної угоди, ТОВ «Вісава» було передано новому кредитору перелік документів, що підтверджують право вимоги виконання відповідачем 2 обумовленого зобов'язання (а.с.96).

У відповідності до пункту 4.3 угоди 2 ТОВ «Вісава» повідомленням про зміну кредитора у зобов'язанні повідомило ПП СВФ «Агро» про зазначені вище обставини (а.с.97-98).

Крім того, відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (стаття 553 ЦК України).

Приписами статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

07.04.2014 між ТОВ «МВК «Омега» (в тексті договору поруки - кредитор) та ТОВ «Казус-Про» (в тексті договору поруки - поручитеть) було укладено договір поруки №07-04-2014-2, згідно умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку ПП СВФ «Агро» щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3% річних, інфляційних втрат у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки та угоди, передбаченими ст. 2 цього договору (пункт 1.1. договору поруки).

Відповідно до пункту 2.1. договору поруки під основним договором сторони розуміють угоду №МВК-2/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 02.07.2012, укладену згідно договору № 01-14-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 28.03.2008.

Пунктом 3.1. договору поруки передбачено, що відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою суми пені, 3% річних та інфляційних втрат у сумі 100 000,00 грн.

Пунктом 6.1. договору поруки визначено строк його дії, згідно якого цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.

Позивач звернувся до відповідача 1 із вимогою від 02.06.2014 №02-2/14, в якій вимагав у триденний строк із моменту отримання даної вимоги виконати взяті на себе зобов'язання за договором поруки № 07-04-2014-2 від 07.04.2014.

Відповідач 1 листом № 75 від 12.06.2014 на вимогу позивача повідомив, що виконати взяті на себе зобов'язання за договором поруки № 07-04-2014-2 від 07.04.2014 не має можливості у зв'язку із скрутним фінансовим становищем.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, позивач на підставі угоди від 02.07.2012 №МВК-2/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні та договору поруки від 07.04.2014 №07-04-2014-2 звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 заборгованості, а саме, 49 907,26 грн пені, 9 212,66 грн 3 % річних та 16 903,82 грн інфляційних втрат за періоди з 01.04.2008 по 06.04.2008 та з 03.04.2010 по 06.03.2012.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що зобов'язання ПП СВФ «Агро» перед ТОВ «МВК «Омега» згідно договору купівлі-продажу припинилися 02.04.2010 у зв'язку з їх виконанням. Разом з тим, всупереч наведеному, 28.01.2011, тобто після виконання відповідачем 2 своїх зобов'язань перед ТОВ "Тридента Агро", між останнім та ТОВ «Вісава» було укладено угоду №50-01/ТА про заміну кредитора у зобов'язанні. У зв'язку з відсутністю на момент укладення зазначеної угоди зобов'язання боржника перед кредитором, остання не породжувала для ПП СВФ «Агро» будь-яких прав та обов'язків.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Проте, з вказаним висновком місцевого господарського суду суд апеляційної інстанції не погоджується, вважає його помилковим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, з огляду на наступне.

Рішеннями Господарського суду Луганської області від 19.03.2009 у справі №4/234 та від 13.10.2011 у справі №8/141/2011 встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу.

Серед іншого, рішенням Господарського суду Луганської області від 13.10.2011 у справі №8/141/2011, частково зміненим постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2011, встановлено правомірність переходу до нового кредитора права вимоги курсової різниці, пені, 3 % річних та інфляційних втрат за договором купівлі-продажу.

Таким чином, зазначаючи в своєму рішенні про те, що угода про заміну кредитора у зобов'язанні №50-01/ТА від 28.01.2011 не породжує для ПП СВФ «Агро» жодних прав та обов'язків, місцевий господарський суд поставив під сумнів рішення Господарського суду Луганської області від 13.10.2011 у справі №8/141/2011, частково змінене постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2011, що суперечить вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно частини 1 статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Як свідчать матеріали справи, зобов'язання відповідача 2 щодо виконання основного зобов'язання згідно договору купівлі-продажу щодо оплати вартості отриманого товару були виконані з порушенням строку їх виконання, а тому відповідно до умов договору та положень чинного законодавства, правомірно застосовані наслідки його невиконання.

Дослідивши умови угоди №50-01/ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України), судом апеляційної інстанції встановлено, що у ТОВ «Тридента-Агро» виникло право вимоги щодо нарахування та стягнення сум згідно спірного договору купівлі-продажу за період існування заборгованості, який не був охоплений рішеннями Господарського суду Луганської області від 19.03.2009 у справі №4/234 та від 13.10.2011 у справі №8/141/2011.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що угода №50-01/ТА про заміну кредитора у зобов'язанні від 28.01.2011 для ПП СВФ «Агро» не породжувала будь-яких прав та обов'язків.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції також дійшла висновку про правомірність укладення угоди №МВК-2/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 02.07.2012, на підставі якої позов було подано саме Товариством з обмеженою відповідальністю «МВК «Омега».

Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що рішеннями Господарського суду Луганської області від 19.03.2009 у справі №4/234 та від 13.10.2011 у справі №8/141/2011 не вирішувалось питання щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат за періоди з 01.04.2008 по 06.04.2008 на суму боргу у розмірі 65 427,32 грн та з 03.04.2010 по 19.03.2012 на суму заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці) у розмірі 159 469,96 грн, а отже наявні підстави для стягнення штрафних санкцій за визначені позивачем періоди у даному судовому провадженні.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, зокрема, стягнення пені та порядок її нарахування, передбачено статтею 549 Цивільного кодексу України, статтями 230-232 Господарського кодексу України, а також Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За приписами частини 6 вказаної статті штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до пункту 8.2. договору купівлі-продажу за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Згідно пункту 8.3. договору купівлі-продажу сторони відповідно статті 259 Цивільного кодексу України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором. Крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором, здійснюється без обмеження строку.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, з урахуванням того, що умовами договору сторонами погоджено нарахування штрафних санкцій без обмеження 6-місячного строку, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 2 пені в сумі 49 907,26 грн є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Також позивач просив стягнути з відповідача 3% річних за періоди з 01.04.2008 по 06.04.2008 та з 03.04.2010 по 06.03.2012 в розмірі 9 212,66 грн та інфляційних втрат за період з серпня 2010 року до лютого 2012 року в розмірі 16 903,82 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Колегія суддів встановила, що позивачем правильно розраховано розміри 3 % річних та інфляційних втрат, а відтак, місцевий господарський суд дійшов мотивованого висновку щодо задоволення цих позовних вимог у заявленому позивачем обсязі.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі та солідарне стягнення з відповідачів 49 907,26 грн пені, 9 212,66 грн 3% річних та 16 903,82 грн інфляційних втрат.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду у відповідності до статті 104 ГПК України є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна виробнича компанія "Омега" судова колегія визнає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Київської області від 29.04.2015 у справі № 911/821/15 - скасуванню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідачів судові витрати, пов'язані із оплатою послуг адвоката.

Судом першої інстанції у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «МВК «Омега» не було розглянуто питання щодо наявності чи відсутності підстав покладення на відповідачів судових витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

У зв'язку із задоволенням позовних вимог апелянта колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне розглянути вказане клопотання позивача.

Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Частина 1 статті 12 Закону України "Про адвокатуру" передбачає, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, 10.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МВК «Омега» (в тексті договору - замовник) та адвокатом Грищенком Олександром Миколайовичем (в тексті договору - виконавець) було укладено договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) №10-2/12-14.

Відповідно до пункту 1.1. договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) виконавець зобов'язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником та ПП «СВФ «Агро», які виникли на підставі договору купівлі-продажу №01-1408 від 28.03.2008, угоди №МВК-2/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 02.07.2012 та на підставі договору поруки №07-04-2014-2 від 07.04.2014, надання консультації з приводу можливого та законодавчо доцільного стягнення із боржників обрахованого, відповідно до норм чинного законодавства України, розміру заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці), донарахованого розміру пені, 3 % річних та інфляційних втрат, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржниками перед позивачем зобов'язання щодо договору купівлі-продажу №01-1408 від 28.03.2008, угоди №МВК-2/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 02.07.2012 та на підставі договору поруки №07-04-2014-2 від 07.04.2014, консультації з питань практичного застосування норм цивільного, господарського та господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки та написання від імені позивача до господарського суду відповідної позовної заяви, представництві інтересів позивача у суді під час розгляду судової справи за поданим позовом, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов'язків виконавця за даним договором.

Згідно пункту 3.1. договору про надання адвокатських послуг сторони погодили, що розмір оплати послуг адвоката (гонорар) за даним договором становить 4 000,00 грн.

Пунктом 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 №7 встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи наявні договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 10.07.2014 №10-2/07-14, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3888, видане 29.10.2009 Грищенку О.М., акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 01.08.2014 та квитанція №27022015162846 від 27.02.2015 на суму 4 000,00 грн із призначенням платежу «за адвокатські послуги згідно договору № 10-2/07-14 від 10.07.2014».

Пунктом 6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 передбачено, що розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна виробнича компанія "Омега" задоволено повністю, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що заявлені до стягнення судові витрати на оплату послуг адвоката є обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають стягненню в сумі 4 000,00 грн з відповідачів.

Відповідно до частини 6 статті 49 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до пункту 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 №7, у разі якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, сплачений судовий збір за розгляд справи судом першої та апеляційної інстанції, а також витрати на оплату послуг адвоката, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Казус-Про" та Приватне підприємство сільськогосподарської виробничої фірми «Агро» порівну.

Керуючись статтями 4-3, 32-34, 43, 44, 49, 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна виробнича компанія "Омега" на рішення Господарського суду Київської області від 29.04.2015 у справі № 911/821/15 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 29.04.2015 у справі № 911/821/15 скасувати.

3. Постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

4. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Казус-Про" (07200, Київська обл., смт Іванків, вул. Поліське шосе, 3, код ЄДРПОУ 35571320) та Приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми «Агро» (91045, м. Луганськ, квартал 50-Лєтія Оборони Луганська, 9, код ЄДРПОУ 30877035) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна виробнича компанія "Омега" (33028, м. Рівне, вул. Кавказька, 2, код ЄДРПОУ 37446760) 49 907 (сорок дев'ять тисяч дев'ятсот сім) грн 26 коп. пені, 9 212 (девять тисяч двісті дванадцять) грн 66 коп. 3 % річних та 16 903 (шістнадцять тисяч дев'ятсот три) грн 82 коп. інфляційних втрат.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Казус-Про" (07200, Київська обл., смт Іванків, вул. Поліське шосе, 3, код ЄДРПОУ 35571320) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна виробнича компанія "Омега" (33028, м. Рівне, вул. Кавказька, 2, код ЄДРПОУ 37446760) 1 370 (одна тисяча триста сімдесят) грн 25 коп. судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції та 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

6. Стягнути з Приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми «Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна виробнича компанія "Омега" 1 370 (одна тисяча триста сімдесят) грн 25 коп. судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції та 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

7. Доручити Господарському суду Київської області видати накази на виконання даної постанови.

8. Матеріали справи №911/821/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

В.Г. Суховий