Ухвала суду № 4720761, 13.08.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-7813/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2009                                                                                                                      м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Степашка О.І., Федорова М.О.

при секретарі                                  Короткова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуНікопольської об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2006

та ухвалуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.03.2007

у справі№ А23/250 господарського суду Дніпропетровської області

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Овен»

доНікопольської об’єднаної державної податкової інспекції

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2006, залишеною без змін  ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.03.2007, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції № 0000452342/3/31197 та                        № 0000442342/3/31198 від 18.08.2006 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Овен» податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі            11049,25 грн. (в т.ч. 8870,35 грн. – основний платіж та 2178,90 грн. – штрафні (фінансові) санкції) та податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 10644,44 грн. (в т.ч. 7096,29 грн. - основний платіж та 3548,15 грн. – штрафні (фінансові) санкції) відповідно.

В касаційній скарзі Нікопольська ОДПІ просить скасувати  ухвалені по справі судові рішення  та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що судами порушено п.1.32 ст. 1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Також скаржник, зазначаючи фактичні обставини справи, вказує, що позивачем  неправомірно включені до складу  валових витрат вартість маркетингових послуг, а до складу податкового кредиту – податок на додану вартість з вказаних операцій, оскільки надані послуги не були використані  позивачем у господарській діяльності. Окрім того, між ТОВ «Овен» (покупець) та  ТОВ «Інтер-Стіл» (постачальнк) укладено угоду                  № 2005-0113/8 від 13.01.2005 без посилання на взаємовідносини з третьою особою; документи, які б свідчили про проведення  ПП фірмою «Авірс» маркетингової роботи, не надано.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення,  вважаючи скаргу необґрунтованою.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, Нікопольською ОДПІ було проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Овен» за період з 01.10.2004 по 30.09.2005, за результатами якої складено акт                      №  201/231.20241160 від 06.02.2006 та винесено податкові повідомлення-рішення                          № 0000452342/0/5444 та № 0000442342/0/5443 від 17.02.2006 про визначення ТОВ «Овен» податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 11049,25 грн. та податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 10644,44 грн. відповідно.

За результатами адміністративного оскарження ДПА України прийнято рішення             № 8790/6/25-0515 від 10.08.2006, яким залишені без змін податкові повідомлення-рішення             № 0000452342/0/5444 та № 0000442342/0/5443 від 17.02.2006, а скарга ТОВ «Овен» - без задоволення.

На виконання вказаного рішення ДПА України відповідачем прийняті вказані податкові повідомлення – рішення № 0000452342/3/31197 та № 0000442342/3/31198 від 18.08.2006.

В акті перевірки  зазначено, що витрати з придбання маркетингових послуг не підтверджені відповідними первинними документами та не  використовувались                   ТОВ «Овен» у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку, а тому витрати на здійснення  такої діяльності не можуть бути віднесені до складу валових витрат підприємства.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі – валові витрати) – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4  п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 наведеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за своїм змістом наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»  передбачають як підставу  для не включення до валових витрат лише випадок повної  відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства  нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що всі необхідні первинні  бухгалтерські документи щодо придбання маркетингових послуг (договір про співробітництво № 11 від 16.09.2004 укладений між ТОВ «Овен» та ПП фірмою «Арвіс» (комісіонер), відповідно до якого  комісіонер  зобов’язаний за винагороду  здійснити комерційно-маркетингову роботу, а саме, знайти продавців і покупців  товарів, провести переддоговірну роботу, здійснити контроль виконання зобов’язань за договорами, укладеними при його сприянні протягом усього періоду їх дії, а також надавати всебічну допомогу комітенту-позивачу в придбанні або продажі товарів на мовах більш вигідних для комітента; додаткові угоди № 1 від 16.09.2004, № 2 від 05.01.2005, № 3 від 11.05.2005, № 4 від 02.09.2005; звіти про виконану ПП фірмою «Арвіс» роботу № 1 від 25.10.2004, № 2 від 11.03.2005, № 3 від 05.04.2005, № 4 від 29.04.2005, № 5 від 01.06.2005, № 6 від 30.06.2005, № 7 від 01.08.2005, № 8 від 01.09.2005, № 9 від 28.09.2005, рахунки, податкові накладні, платіжні доручення на оплату маркетингових послуг ПП фірмі «Арвіс»,  виписки з банку на перерахування коштів ПП фірмі «Арвіс» за отримані послуги) були в наявності позивача, проте їх не було взято відповідачем до уваги  (т. І а.с. 77-82, 116-152).

Також судами встановлено, що за результатами проведеної ПП фірмою «Арвіс» роботи,  згідно вказаних звітів, найбільш вигідним  постачальником: чавуна ливарного  визначено  ТОВ «ІнтерСтіл» (м. Київ); катанки – ПП «Камо» (м. Вишнве), за сприяння                                  ПП фірми «Арвіс» позивачем були укладені  з ТОВ «ІнтерСтіл» договори № 2004-0920 від 20.09.2004, № 2005-0113/8 від 13.01.2005, а також  з ПП «Камо» договори № 8/05 від 12.09.2005  щодо придбання чавуна ливарного  та катанки відповідно (т. І а.с. 83-102).

Придбаний товар позивач  в подальшому реалізував ВАТ «Нікопольський завод трубопровідної арматури», ТОВ «Олеся» (договори  № 139/04 від 07.04.2004, № 350/05 від 05.01.2005, № 17 від 06.04.2005) (т. І а.с. 103-115).

Згідно з  п.5.11 ст.5 зазначеного Закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Враховуючи  вище викладені обставини, витрати за оплату маркетингових послуг правомірно включені  до складу валових витрат  ТОВ «Овен»,  оскільки факт придбання наведених послуг підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які, крім того, широко використовуються позивачем у господарській діяльності, зокрема, пов’язані з продажем металу.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 вказаного Закону у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що суми податку на додану вартість, сплачені у зв’язку з придбанням маркетингових послуг,  правомірно віднесені позивачем до складу податкового кредиту, зазначивши, що підставою для нарахування податкового кредиту є наявність податкової накладної, оформленої належним чином. Суди правомірно встановили, що перша подія, з якою  пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» пов’язує виникнення  права на  податковий кредит, а саме оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг), мала місце, оскільки документи бухгалтерського та податкового обліку   ТОВ «Овен» свідчать про те, що ним у період з 01.10.2004 по 30.09.2005 були придбані маркетингові послуги (т. І а.с. 125-133).

Зважаючи на те, що обставини справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено повно й правильно, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно, підстави для скасування постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2006 та ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.03.2007 у справі № А23/250 відсутні.

Згідно з ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.03.2007 залишити без змін.

Ухваланабирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

підписЄ.А. УсенкоСудді

підписМ.І. Костенко

підписН.Є. Маринчак

підписО.І. Степашко

підписМ.О. Федоров