Ухвала суду № 4720492, 20.08.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-4565/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2009                                                                                                                      м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Брайко А.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Рибченко А.О.

при секретарі                                  Окунському А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуКременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській  області

на ухвалуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.01.2007

та постановуГосподарського суду Полтавської області від 02.11.2006

у справі№ 17/197 господарського суду Полтавської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Текстиль»

доКременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення

                                                          ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Полтавської області від 02.11.2006, залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.01.2007, позов задоволено: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 15.08.2006 № 0000242301/0/2012 про визначення ТОВ «Текстиль» податкового зобов’язання за платежем з податку на додану вартість у сумі 14552,00 грн., в тому числі 9701,00 грн. – основний платіж та 4851,00 грн. – штрафні ( фінансові ) санкції.

Судові рішення вмотивовані висновком судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача встановленого законом обов’язку відкоригувати суму податкового кредиту, сформованого в ІУ кварталі 2001 року та І кварталі 2002 року за рахунок сум ПДВ, сплаченого у зв’язку з придбанням основних фондів,  при переході на спрощену систему оподаткування з ІІ кварталу 2004 року на суму податку, нараховану на залишкову вартість цих основних фондів.

В касаційній скарзі Кременчуцька ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої й апеляційної інстанцій підпункту 7.4.3 пункту 7.4 ст. 7 закону України «Про податок на додану вартість», частини 2 ст. 9 КАС України.

Заперечуючи проти касаційної скарги, ТОВ «Текстиль» просить залишити скаргу без задоволення. як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу суми податкового зобов’язання згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 26.07.2006 № 414/23-120/31529689, про порушення ТОВ «Текстиль» підпункту 7.4.3 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та заниження податкових зобов’язань з ПДВ за І квартал 2004 року на 9701,00 грн. внаслідок не проведення  коригування                      ( зменшення ) суми податкового кредиту за цей звітний податковий період на вказану суму, що складає суму податку за ставкою 20% від залишкової вартості основних фондів    2 групи ( швейних машин ) станом на 31.03.2004, у зв’язку з переходом позивача з                  ІІ кварталу 2004 року на спрощену систему оподаткування зі сплатою єдиного податку за ставкою 10%, що виключає використання вказаних основних фондів в операціях, що є об’єктом сплати ПДВ.

Зазначені основні фонди придбані підприємством в грудні 2001 року – березні           2002 року з включенням податку, сплаченого в ціні придбання, до податкового кредиту, що відповідає підпункту 7.4.1 пункту 7.4 , підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».    Згідно з підпунктом 7.4.3 пункту 7.4 цієї статті  у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Відповідно до абзаців четвертого та п’ятого підпункту 7.4.1 цієї статті в редакції Закону України від 25.03.2005 № 2505-ІУ, який вступив в силу з 31.03.2005, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи  товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Отже, в податковому обліку підлягає відтворення факт подальшого ( після придбання чи виготовлення з метою використання в оподатковуваних операціях ) використання товарів (послуг), основних фондів в операціях, які згідно Закону «Про податок на додану вартість» звільнені від оподаткування або не є об’єктом оподаткування, а також переведення основних фондів до складу невиробничих фондів. Обов’язок зменшення сум податкового кредиту, сформованого в попередніх податкових звітних періодах за рахунок сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням                 ( виготовленням ) товарів ( послуг ) чи  основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку, при припиненні права платника податку на додану вартість законом не встановлена.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Судові рішення, ухвалені у справі, відповідають вимогам ст. 159 КАС України, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській  області залишити  без задоволення.

Ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.01.2007 та постанову Господарського суду Полтавської області від 02.11.2006 залишити без змін.

Ухваланабирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

підписЄ.А. УсенкоСудді

підписА.І. Брайко

підписМ.І. Костенко

підписН.Є. Маринчак

підписА.О. Рибченко