Ухвала суду № 47116167, 30.06.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №475/1246/14-ц 30.06.2015 30.06.2015 30.06.2015

Провадження №22-ц/784/1509/15

Єдиний унікальний номер 475/1246/14-ц

Номер провадження 22-ц/784/1509/15

Головуючий у 1 інстанції Якименко Л.М.

Категорія 21 Доповідач Прокопчук Л.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2015 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючого судді Прокопчук Л.М.

Суддів Довжук Т.С., Коломієць В.В.

При секретарі Гордійчук С.С.

За участю позивачки ОСОБА_1,

відповідачки ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 на рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 14 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Доманівського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним , -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2014 року позивачка звернулась із вказаним позовом до відповідачки, який згодом уточнила та зазначала, що вона є онукою ОСОБА_5, чоловік якої та син батько позивачки померли відповідно у 2006 та 2013 році У січні 2013 року бабуся перенесла інсульт, тому позивачка доглядала за нею. Але згодом бабця перестала з нею спілкуватися, оскільки стала спілкуватися з відповідачкою, а 13 серпня 2014 року вона померла. Після її смерті позивачка дізналась , що за життя 04 березня 2014 року бабця подарувала належний їй на праві власності будинок та земельну ділянку відповідачці. Спочатку позивачка просила визнати договір дарування недійсним з тих підстав, що померла на час укладання договору не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними, а згодом в судовому засіданні змінила підстави позову, просила визнати договір дарування недійсним з тих підстав, що його укладено під впливом помилки, що він є удаваним, оскільки бабуся продовжувала проживати в будинку, не передала документи про право власності обдарованій, а відповідачка після укладання договору здійснювала догляд за нею, годувала її, лікувала, забезпечувала всім необхідним. На її думку укладений договір дарування був оплатним та має ознаки договору довічного утримання. Вважає, що дарувальниця не бажала дарувати спірний будинок обдарованій, так як отримувала від неї матеріальну допомогу та уклала удаваний правочин (а.с. 4-5, 78-80).

Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 14 травня 2015 року в задоволенні позову відмовлено (а.с. 105-108).

Позивачка в апеляційній скарзі ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову. Посилається на те, що рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права (а.с. 114-116).

В судовому засіданні апеляційного суду позивачка підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Відповідачка та її представник просили відхилити апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, представника відповідачки, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 04.03.2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір дарування житлового будинку та земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_5І передала безоплатно у власність (подарувала), а ОСОБА_2 прийняла у власність (у дар) житловий будинок № 41 по вул. Гагаріна в смт. Доманівка Миколаївської області та земельну ділянку площею 0,0973 га цільове призначення якої для будівництва і обслуговування зазначеного вище житлового будинку. Договір посвідчено нотаріально приватним нотаріусом. Після укладання договору відповідачка зареєструвала право власності на житловий будинок та земельну ділянку. 13 серпня 2014 року ОСОБА_5 померла.

Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з того, що в судовому засіданні не доведено обставин, щодо яких померла помилялася, відповідачка набула у власність житловий будинок та земельну ділянку на законних підставах.

Висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 ЦК України головним елементом договору (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 229 ЦК України).

Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

З роз'яснень, які викладені в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними", убачається, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

З матеріалів справи та пояснень позивачки в судовому засіданні апеляційного суду вбачається, що вона після укладання договору дарування, тобто з березня 2014 року і до смерті бабусі, з останньою не спілкувалася. Від інших осіб вона також не чула, що дарувальниця бажала укласти договір довічного утримання, а не договір дарування. За життя ОСОБА_5 не зверталась з позовом до суду про визнання договору дарування недійсним.

Таким чином, належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_5, укладаючи договір дарування, неправильного сприймала фактичні обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, позивачка суду не надала.

ОСОБА_5І була особою похилого віку. Наявна в матеріалах справи медична картка померлої не містить відомостей про те, що вона перенесла інсульт та за станом здоров'я потребувала стороннього догляду (а.с. 111). Посилаючись на те, що її бабця втратила зір, позивачка водночас не оспорює ту обставину, що підпис на договорі дарування зроблений самою ОСОБА_5

Також у справі відсутні докази того, що померла на час вчинення правочину не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Доказів того, що позивачка намагалась встановити опіку над бабусею, в справі немає.

З п.4 договору дарування вбачається, що дарувальник свідчить, що укладення цього договору не повязане із виконанням обдарованим будь-яких дій майнового або немайнового характеру на користь дарувальника зараз або в майбутньому (а.с. 9-10).

З урахуванням вищенаведеного сама по собі та обставина, що дарувальниця залишилась проживати у подарованому будинку після укладання договору дарування, а відповідачка як родичка (племінниця дарувальника) надавала їй періодично допомогу, оскільки, як пояснила позивачка, відповідачка мала довіреність на отримання пенсії її бабусі, не може свідчити про помилку ОСОБА_5 на момент вчинення правочину. Зазначені обставини також не можуть свідчити про удаваність вчиненого між сторонами правочину.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому з підстав, передбачених статтею 308 ЦПК України його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 14 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на неї може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий, суддя Судді