Ухвала суду № 47116166, 23.06.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/1885/15-ц 23.06.2015 23.06.2015 23.06.2015

Провадження №22-ц/784/1601/15

Єдиний унікальний номер 473/1885/15-ц

Номер провадження 22-ц/784/1601/15

Головуючий у 1 інстанції Вуїв О.В.

Категорія 27 Доповідач Прокопчук Л.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2015 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючого: судді Прокопчук Л.М.

Суддів Шолох З.Л., Коломієць В.В.

При секретарі Горенко Ю.В.

За участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 травня 2015 року про повернення заяви у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2015 року позивач звернувся із позовом до відповідача про стягнення боргу та зазначав, що між ними 29 травня 2013 року було укладено договір позики, за яким відповідач отримав в борг 70000 доларів США та зобовязався їх повернути до 15 березня 2014 року. Борг не повернув, тому рішенням Вознесенського міськрайонного суду від 30 жовтня 2014 року борг з урахуванням річних та інфляційних було стягнуто з відповідача. Але рішення суду відповідачем не виконане, тому він просив у звязку зі зміною валютного курсу стягнути заборгованість у розмірі 1075200 грн. (а.с. 2-7).

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 травня 2015 року заяву позивача повернута йому з підстав непідсудності справи Вознесенському міськрайонному суду (а.с. 37).

Представник позивача в апеляційній скарзі ставить питання про скасування ухвали суду та передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Посилається на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права (а.с. 40-43).

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а ухвалу суду першої інстанції скасувати та передати справу для вирішення питання про можливість відкриття провадження у справі з наступних підстав.

Вирішуючи питання про можливість прийняття позовної заяви, суддя виходив з того, що в розписці, укладеній між сторонами та яка свідчить про виникнення боргових зобовязань, місце виконання договору не оговорено, відповідач згідно довідки Вознесенського РВ УМВС України від 20.05.2015 року в Миколаївській області не зареєстрований (а.с. 36). Відповідно до довідки Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області від 04.03.2015 року він зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13). З урахуванням наведеного суддя прийшов до висновку про те, що справа не підсудна Вознесенському міськрайонному суду.

З ухвалою суду погодитись не можна, оскільки вона винесена з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 121 ЦПК України заява повертається у випадках, коли справа не підсудна цьому суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Згідно з ч. 9 ст. 110 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 ЦПК України суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення в пресі.

Як вбачається з матеріалів справи, останнє відоме позивачу зареєстроване місце проживання відповідача є вулиця Нова, 20 в с. Тімірязевка Вознесенського району Миколаївської області, про що свідчить надана позивачем копія паспорта відповідача (а.с.28-29). Довідка відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи від 20.05.2015 року, витребувана судом згідно з приписами частини 3 статті 122 ЦПК України, свідчить про те, що в Миколаївській області відповідач не зареєстрований (а.с. 36).

Посилання на те, що суду відомо, що відповідач значиться зареєстрованим в ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до довідки від 04.03.2015 року, яка отримана судом по іншій справі до звернення позивача до суду з даним позовом, не можна вважати правильним, оскільки за змістом статтей 109 та 110 ЦПК України дані про місце реєстрації проживання або перебування відповідача повинні бути відомі позивачу, тому що саме він повинен зазначити ці дані в позовній заяві відповідно до приписів пункту 2 частини 2 статті 119 ЦПК України.

Ухвала суду не містить висновків про те, що позивачу на час подачі позову відоме інше, ніж ним зазначено в заяві, місце проживання відповідача.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про повернення позовної заяви.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що справа повинна розглядатися Вознесенським міськрайонним судом, тому що виконання договору буде провадитись за місцем знаходження майна відповідача, яке знаходиться у Вознесенському районі, не заслуговують на увагу.

Відповідно до частини першої статті 532 ЦК України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.

Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, місцем виконання грошового зобовязання вважається місце проживання кредитора ( п. 4 ст. 532 ЦК).

Відповідно до розяснень, що містяться в пункті 39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів (частина восьма статті 110 ЦПК).

Правила визначення місця виконання зобов'язання передбачено статтею 532 ЦК. При цьому слід ураховувати, що правила цієї статті застосовуються до зобов'язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена (наприклад, пункт 4 частини першої статті 532 ЦК) і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.

Наведені вище вимоги закону не були враховані судом при вирішенні питання про повернення позовної заяви, тому відповідно до пункту 3 частини першої статті 312 ЦПК України ухвалу суду слід скасувати і направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст. 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 травня 2015 року скасувати, а справу направити до того ж суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий, суддя Судді