Ухвала суду № 47116168, 07.07.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/2768/15-ц 07.07.2015 07.07.2015 07.07.2015

Провадження №22-ц/784/1712/15

Єдиний унікальний номер 490/2768/15-ц

Номер провадження 22ц/784/1712/15

Головуючий у 1 інстанції Гуденко О.А.

Категорія 20 Доповідач Прокопчук Л.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2015 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі :

Головуючого: судді Прокопчук Л.М.

Суддів Довжук Т.С., Шолох З.Л.

При секретарі Богуславській О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва від 14 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання попереднього договору купівлі-продажу квартири чинним та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

23 березня 2015 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача, посилався на те, що 12 листопада 2014 року між ним та ТОВ «Компанія з управління активами «Фінансовий капітал», яка знаходиться в м. Дніпропетровську було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. На підставі довіреності від імені компанії діяв ОСОБА_1 Ціна договору становить відповідно до попереднього договору 1055250 грн., з яких він згідно з досягнутими домовленостями сплачував частками до лютого 2015 року та всього сплатив 655725 грн. В подальшому ні банківська установа, ні відповідач кошти не приймали. Просив визнати попередній договір чинним, зобовязати відповідача повністю виконати умови попереднього договору, тобто підписати договір купівлі-продажу квартири, стягнути на відшкодування моральної шкоди 50 тис. гривень та понесені судові витрати (а.с. 2-8, 32-35).

Ухвалою судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 14 квітня 2015 року відкрито провадження у справі (а.с. 38).

В апеляційній скарзі на вказане судове рішення відповідач посилається на те, що ухвала постановлена з порушенням правил підсудності. Зазначає, що він, відповідач, проживає на території Заводського району м. Миколаєва. Вимоги частини сьомої та восьмої статті 109 ЦПК України до спірних правовідносин застосувати не можна. Просив ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для повернення позовної заяви позивачу для подання до належного суду (а.с. 48).

Сторони, належно повідомлені про розгляд справи, в судове засідання не зявились. Письмових заперечень на апеляційну скаргу від позивача не надійшло.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу суду залишити без змін з наступних підстав.

Відкриваючи провадження по справі, суддя суду першої інстанції виходив з того, що справа підсудна Центральному районному суду м. Миколаєва.

Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам норм процесуального і матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав встановлених ст. 11 ЦК України (ч. 2 ст. 509 ЦК України). Однією з встановлених ч. 2 ст. 11 ЦК України підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

З матеріалів позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, 12 листопада 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінансовий капітал» та позивачем було укладено попередній договір, відповідно до п.п.1, 2 якого сторони зобовязалися в строк до 26 грудня 2014 року укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 за ціною 1055250,00 грн. На виконання цієї домовленості позивач сплатив відповідачу вартість квартири в сумі 655725 грн. (а.с. 9-13). Попередній договір не виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцем знаходження майна або його основної частини (виключна підсудність).

Судом встановлено, що предметом та підставою позову є квартира АДРЕСА_1, стосовно якої, на думку позивача, повинен бути підписаний договір купівлі-продажу. Місце знаходження квартири відноситься за адміністративним розподілом міста Миколаєва до Центрального району.

У п. п. 41, 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року N 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" судам роз'яснено, що перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність (ст. 114 ЦПК України), є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

У п. 2. постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" розяснено, що спори, пов'язані із захистом права власності та інших речових прав, розглядаються судами відповідно до визначеної процесуальним законом юрисдикції.

До позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов'язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.

Аналогічна правова позиція викладена п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

З огляду на наведе, виходячи з положень пункту 1 частини 1 статті 312 ЦПК України колегія суддів апеляційного суду відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, оскільки визнає, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону. Доводи апеляційної скарги щодо того, що позов повинен розглядатися судом за місцем проживання відповідача є необґрунтованими.

Керуючись ст. 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 14 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий, суддя Судді