Ухвала суду № 4710930, 18.08.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2009 р.Справа № 2-а-36758/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання Баглаєнко Я. В.

за участю

представника позивача Харчилава Т.Г.

представника відповідача Садовської І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківський окружний адміністративний суд від 06.05.2009р. по справі№2-а-36758/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Надія"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання недійсним рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання недійсним рішення ХОДПІ № 0000122200 від 03.03.2009 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій, прийнятого на підставі висновків акту планової виїзної перевірки ТОВ „Торговий будинок „Надія" від 19.02.2009 р. № 526/234/25612905 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 30.09.2008 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2009 року адміністративний позов ТОВ „Торговий будинок „Надія" було задоволено: визнано недійсним рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції в Харківській області про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000122200/0 від 03.03.2009 року у розмірі 81585,02 грн.

Не погодившись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заявлених вимог посилається на норми Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Позивач заперечує проти вимог та доводів апеляційної скарги, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду встановлено, що фахівцями відповідача в період з 31.12.2008 р. по 12.02.2009 року було здійснено планову виїзну документальну перевірку ТОВ „Торговий будинок „Надія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 30.09.2008 р. За результатами перевірки було складено акт від 19.02.2009 р. №526/234/25612905, на підставі якого відповідачем прийняте спірне рішення про застосування сум штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені за порушення розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 81585,02 грн.

Суть порушень полягало в тому, що ТОВ „Торговий будинок „Надія" здійснювало зовнішньоекономічну діяльність на підставі контракту № 2006ШСМ5С-1С044 від 20.03.2006 р., укладеного з компанією LG Сhem LTD, Сеул, Корея.

Відповідно до наданих документів імпортований позивачем товар фактично перетнув державний кордон України за контрактом № 2006LGСМSС-1С044 від 20.03.2006 р., згідно штампу "Під митним контролем" Одеської митниці від 24.07.2007р. на інвойсі № 20189746 від 25.05.2007 р., згідно штампу "Під митним контролем" Одеської митниці від 28.08.2007 р. на інвойсі № 20194515 від 27.06.2007 р., згідно штампу "Під митним контролем" Одеської митниці від 28.08.2007 р. на інвойсі № 20194516 від 28.06.2007 р.

Позивач стверджував, що імпортні операції за вказаними контрактами здійснені без порушень термінів, передбачених у ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", оскільки ці товари, перетнули саме митний кордон України не пізніше 90-го календарного дня з дати здійснення авансового платежу на користь нерезидента-постачальника.

Відповідач за висновками акту перевірки вважав датою імпорту - дату оформлення ВМД типу ІМ-40, зокрема, товар по контракту № 2006LGСМSС-1С044 від 20.03.2006 р. отримано на підставі таких документів: ВМД типу ЇМ 40 № 9672 від 22,08.2007 р. на загальну суму 268650,00 дол. США, ВМД типу ЇМ 40 № 11263 від 10.09.2007 р. на загальну суму 124200,00 "дол. США, ВМД типу ЇМ 40 № 11262 від 10.09.2007 р. на загальну суму 124200,00 дол. США, тобто, з порушенням 90-денного терміну надходження імпортної продукції, а саме: на 16 та 5 днів відповідно.

Приймаючи рішення про задоволення позову суд перщої інстанції виходив з того, що відповідач прийняв рішення про застосування фінансових санкцій поза межами річного строку давності, визначеного ст. 250 Господарського кодексу України.

Колегія суддів погоджується з постановою суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в зв’язку з наявними у справі доказами порушення відповідачем строків застосування фінансових санкцій.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Ст. 250 Господарського кодексу України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Пеня, стягнення якої передбачено ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" за порушення резидентом термінів, визначених у статтях 1 та 2 цього Закону, належить до адміністративно-господарських санкцій за своєю юридичною сутністю.

Таким чином, під час застосування адміністративно-господарських санкцій на підставі рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000122200 від 03.03.2009р. відповідач діяв всупереч вимогам ст. ст. 238, 250 Господарського кодексу України, оскільки не врахував річний строк давності для застосування таких фінансових санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.148, 149), Ріненська філія КБ «Західінкомбанк» листами №843 від 04.09.2007 року та № 914 від 04.10.2007 року повідомила відповідача про порушення позивачем законодавчо встановлених термінів розрахунків за зовнішньоекономічною діяльністю у серпні-вересні 2007 року. Зазначені письмові повідомлення отримані відповідачем 10.09.2007 року та 09.10.2007 року відповідно, що свідчить про наявність у відповідача можливості своєчасно здійснити перевірку зовнішньоекономічної діяльності позивача та в разі підтвердження застосувати штрафні (фінансові) санкції не пізніше року з дня порушення правил здійснення зовнішньоекономічних розрахунків. Проте, незважаючи на отримання у вересні-жовтні 2007 року від банківської установи інформації про порушення позивачем правил здійснення зовнішньоекономічних розрахунків у серпні-вересні 2007 року, перевірка була проведена відповідачем лише в період з 31.12.2008 року по 12.02.2009 року. Будь-яких об’єктивних обґрунтувань поважності причин своєї бездіяльності протягом періоду з жовтня 2007 року по грудень 2008 року відповідач не надав, що підтверджує правомірність висновків суду першої інстанції про застосування ст. 250 Господарського кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення вимог поданої апеляційної скарги про скасування постанови суду та прийняття нової про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківський окружний адміністративний суд від 06.05.2009р. по справі№2-а-36758/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Філатов Ю.М. Судді Водолажська Н.С. Гуцал М.І. Повний текст ухвали виготовлений 25.08.2009 р.