Постанова № 4710915, 25.08.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2009 р. Справа № 2-а-594/08/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання Баглаєнко Я. В.

за участю

представника позивача Тютюнник О.А.

представників відповідача Христофорова О.В., Кісельової І.І., Горбатенко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківський окружний адміністративний суд від 12.03.2009р. по справі№2-а-594/08/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКО"

до Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вимогами про скасування рішення ІзюмськоїОДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000032200/0 від 09 жовтня 2006 р., № 0000032200/1 від 19 грудня 2006 р., № 0000022200/2 від 14 березня 2007 р., № 0000032200/2 від 14 березня 2007 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2009 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКО» до Ізюмської об'єднаної Державної податкової інспекції у Харківській області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій задоволено:

- скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, прийняті Ізюмською об'єднаною Державною податковою інспекцією у Харківській області № 0000032200/0 від 09 жовтня 2006 року (№ 0000032200/1 від 19 грудня 2006 року) про застосування штрафних санкцій на суму 5870600 грн., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкції № 0000022200/2 від 14 березня 2007 року на суму 5863375 грн. та рішення № 0000032200/2 від 14 березня 2007 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 7225 грн.

Не погодившись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заявлених вимог посилається на норми Кодексу адміністративного судочинства України, Митного кодексу України, Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Позивач заперечує проти вимог та доводів апеляційної скарги, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду встановлено, що Ізюмською ОДПІ за результатами виїзної позапланової перевірки з питань дотримання валютного законодавства за період з 01.10.2004 року по 31.08.2006 року було складено акт № 1549/220/31165431/382 - ДСК від 27 вересня 2006 року, за висновками якого стверджувалося про порушення позивачем ст. 2 Закону України від 23 вересня 1994 року №185\94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземної валюті» зі змінами та доповненнями, п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» зі змінами та доповненнями.

На підставі зазначених висновків акту перевірки відповідачем були прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000032200/0 від 09 жовтня 2006 року на суму 5870600 грн.

Подана ТОВ «ОКО» скарга на зазначене рішення до Ізюмської ОДПІ у Харківській області відповідачем 15 грудня 2006 року була залишена без задоволення, а прийняте рішення - без змін.

На підтвердження процедури узгодження відповідачем 19 грудня 2006 року було прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000032200/1 щодо застосованих штрафних санкцій на суму 5870600 грн.

Рішенням ДПА у Харківській області від 02.03.2007 року № 720/10/25-103 за наслідками розгляду повторної скарги позивача було скасовано рішення Ізюмської ОДПІ у Харківській області від 09.10.2006 року № 0000032200/0 про застосування до ТОВ «ОКО» штрафних санкцій у загальному розмірі 5870600 грн. та зобов’язано Ізюмську ОДПІ у Харківській області прийняти рішення відповідно до п. 7.2 ст. 7 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 року № 253, щодо складення відповідної кількості рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій в залежності від законодавчих актів, якими податковим органам надано право їх застосовувати.

Ізюмською ОДПІ у Харківській області на виконання рішення ДПА у Харківській області від 02.03.2007 року прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкції № 0000022200/2 від 14.03.2007 року, згідно якого застосовано штрафні санкції на суму 5863375 грн. відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та рішення № 0000032200/2 від 14.03.2007 року про застосування штрафних санкцій на суму 7225 грн. за порушення строку та порядку декларування валютних цінностей та іншого майна, яке перебуває за межами України, відповідно до Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 року № 49 та Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 04.10.1999 року № 542.

Подана ТОВ «ОКО» скарга на зазначені рішення відповідача від 14.03.2007 року рішенням ДПА України від 16.05.2007 року № 4745/6/25-0415 була залишена без задоволення, а прийняті відповідачем рішення - без змін.

Приймаючи рішення про скасування прийнятих відповідачем рішень про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій суд першої інстанції виходив з того, що затримка у розмитненні імпортного товару відбулася не залежно від волі ТОВ «Око», оскільки порушення відносно керівника підприємства кримінальної справи, провадження по цій справі, вилучення документів, необхідних для здійснення розмитнення вантажу, накладення арешту на вантаж є обставинами непереборної сили, що об'єктивно спричинили затримку митного оформлення товару позивачем. За висновками суду ТОВ «Око» було позбавлено можливості надати документи необхідні для митного оформлення імпортної продукції з моменту вилучення документів та накладення арешту на товар до винесення постанов судів про скасування постанов в порушенні кримінальної справи, постанов слідчих органів зняття арешту з майна, який не пройшов митний контроль та повернення оригіналів документів, вилучених у митних органів. Зазначені обставини були сприйняті судом як обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), внаслідок яких склалася затримка митного оформлення товару позивачем незалежно від його волі.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у справі достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності позовних вимог, враховуючи наступне.

20 жовтня 2004 р. між ТОВ «Око» (покупець) та компанією «Global We11 Тгаding Limited» (Гонконг) (продавець) було укладено Контракт № 2/010, за умовами якого Компанія «Global We11 Тгаding Limited» зобов'язалась поставити, а ТОВ «Око» прийняти та оплатити товари (лінзи, оправи, очки) відповідно до специфікацій, інвойсів та супровідних документів.

ТОВ «Око», на виконання взятих на себе зобов’язань, здійснило оплату за товар шляхом перерахування валютних коштів у сумі 3400100,00 доларів США, через Дніпропетровську філію ВАТ «Кредобанк»: 25 жовтня 2004 року - у сумі 850000,00 доларів США, 26 жовтня 2004 року - у сумі 850000,00 доларів США, 27 жовтня 2004 року - у сумі 850000,00 доларів США, 28 жовтня 2004 року - у сумі 850100,00 доларів США.

Розмитнення частини товару відбулося з порушенням 90-денних строків, передбачених ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземної валюті», а саме:

- оптична продукція, що надійшла у контейнері МАЕU № 8106280 на загальну суму 70128 доларів США (371397,89 грн.), була відправлена з Китаю 13 листопада 2004 року, дата пропуску через митний кордон України 30.12.2004 року, дата надходження до Куп'янської митниці – 17.01.2005 року, митне оформлення - 14 березня 2005 року;

- оптична продукція, що надійшла у контейнері МАЕU № 8165257 на загальну суму 45299,76 доларів США (228758,74 грн.), була відправлена з Китаю 23 жовтня 2004 року, дата пропуску через митний кордон України - 06 грудня 2004 року, дата надходження до Куп'янської митниці - 10 грудня 2004 року, митне оформлення - 28 липня 2005 року;

- оптична продукція, що надійшла у контейнері SЕАU № 8657438 на загальну суму 27291,6 доларів США (137822,58 грн.) була відправлена з Китаю 23 жовтня 2004 року, дата пропуску через митний кордон України на 14 грудня 2004 року, дата надходження до Куп'янської митниці - 16 грудня 2004 року, митне оформлення - 28 липня 2005 року;

- оптична продукція, що надійшла у контейнері МАЕU № 7920564 на загальну суму 298593,8 доларів США (1507898,69 грн.) була відправлена з Китаю 23 жовтня 2004 року, дата пропуску через митний кордон України - 31 грудня 2004 року, дата надходження до Куп'янської митниці - 11 січня 2005 року, митне оформлення здійснено 06 листопада 2006 року;

- оптична продукція, що надійшла у контейнері МSКU № 2610775 на загальну суму 288304,5 доларів США (1455937,73 грн.) була відправлена з Китаю 23 жовтня 2004 року, дата пропуску через митний кордон України - 31 грудня 2004 року, дата надходження до Куп'янської митниці - 11 січня 2005 року, митне оформлення - 06 листопада 2006 року.

Тобто, висновки акту перевірки про існування заборгованості за зовнішньоекономічним контрактом станом на 1.09.2006 року відповідають фактичним обставинам справи та підтверджується довідкою ВАТ «КРЕДОБАНК» № 1719 від 5 листопада 2006 року.

Зазначені обставини свідчать про порушення строків розрахунків за укладеним позивачем зовнішньоекономічним контрактом з компанією «Global We11 Тгаding Limited», оскільки фактичне розмитнення поставленого товару відбулося з порушенням 90-денних строків, встановлених ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Посилання суду першої інстанції на наявність відміток митниці на міжнародних товаро-транспортних накладних про взяття під митний контроль (в межах 90-денного терміну проведення розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом) не є достатнім та належним доказом відсутності порушень строків проведених розрахунків.

Судом не було взято до уваги положення ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» імпорт (імпорт товарів) - це купівля (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб’єктів господарської діяльності товарів ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлі товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями Україні, розташованими за її межами. Моментом здійснення імпорту за цією нормою права є перетин товаром митного кордону України або переходу прав власності на зазначений товар від продавця до покупця.

Отже, законодавцем зазначається про наявність двох умов на підтвердження здійснення імпортної операції: перетин митного кордону України або перехід права власності на товар від продавця до покупця.

Для правильного визначення поняття перетину митного кордону України слід звернутися до положень Митного кодексу України, відповідно до п. 2 ст. 1 якого ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов’язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Також, п. 14 ст. 1 Митного кодексу України надається поняття митного оформлення як виконання митним органом дій (процедур), які пов’язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання товарів і транспортних засобів.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Митного Кодексу України товари і транспорті засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення, згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України. Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Тобто, перетин митного кордону України пов"язується з проведенням не окремих дій митних органів (зокрема, взяття під митний контроль), а всіх процедур в сукупності, які мають юридичне значення для подальшого використання товарів і транспортних засобів.

При цьому слід зауважити, що початком митних процедур є подання вантажної митної декларації (а не міжнародної товаро-транспортної накладної), як письмової заяви встановленої форми, що подається митному органу в зв’язку з перетином вантажу митного кордону (Положення про вантажну митну декларацію, яке затверджене постановою КМ України від 09.06.1997 року №574).

Як свідчать матеріали справи (а.с. 193 том 1) вантажні митні декларації на товар, який знаходився в контейнерах МАЕU № 7920564 та МSКU № 2610775, до підрозділу митного оформлення Куп"янської митниці станом на 30.03.2005 року взагалі не надавалися, хоча товар надійшов до митниці 11.01.2005 року.

Позивач пояснював затримку митного оформлення товару тим, що 12.01.2005 року робочі приміщення ТОВ «Око» були опечатані працівниками міліції та був складений протокол огляду місця події, згідно якого частина документів, у тому числі папка «Митні декларації» була вилучена у Ізюмський МРО УБОЗ. На підставі постанови слідчого від 24.01.2005 року з 25.01.2005 року по 27.01.2005 року були проведені виїмки документів, які мають відносини до ТОВ «Око» на Куп'янський митниці. В рамках кримінальної справи, слідчим по особливо важливим справам прокуратури Харківської області Ковалевським Г.А. були винесені постанови про накладення арешту 02.03.2005 року на оптичну продукцію, яка знаходилася в контейнерах № 8165257 та № 8657438 на території ППК Одеського морського торгового порту, 05.03.2005 року на окуляри, які знаходилися в контейнерах № 7920564, №2610775 та № 8106280 на території Куп'янської регіональної таможні.

Повернення вилучених документів, вилучених на Куп'янській регіональній митниці стосовно товару у контейнерах № 7920564, №2610775 та № 8106280, відбулося 16 червня 2006 року. Арешт з товару знято постановами слідчого СУ УМВС України в Харківської області від 28 липня 2006 року та 13 жовтня 2006 року.

За висновками суду першої інстанції, зазначені обставини є форс-мажорними, тому, з врахуванням положень ст. 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземної валюті», перевищення термінів, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, яке обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, зупиняється на весь період дії таких обставин.

На підтвердження своїх висновків суд першої інстанції посилається на постанову Господарського суду Харківської області по справі № АС - 49/102 -06 від 21 серпня 2006 року, яка ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02 жовтня 2006 року залишена без змін, щодо встановлення цими судовими рішеннями, які набрали законної сили, обставин затримки митного оформлення товару як обставин непереборної сили, які не залежали від волі позивача.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на вимоги ч. 6 ст. 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземної валюті», згідно якої єдиним підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідна довідка Торгово-промислової палати України або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору. Тобто, обставини вилучення документів у позивача, накладення арешту на ввезений по зовнішньоекономічному контракту товар не передбачені в якості форс-мажорних обставин, що зупиняють перебіг встановленого 90-денного строку розрахунків. Судові рішення, на які посилається позивач на підтвердження наявності форс-мажорних обставин, не можуть замінити відповідну довідку Торгово-промислової палати України про наявність таких обставин та не підтверджують їх існування, в розумінні ст. 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземної валюті».

Крім цього, Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземної валюті» не передбачена можливість звільнення особи від відповідальності за порушення встановлених строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом в зв’язку з відсутністю її вини в такому порушенні. За змістом зазначеного Закону в разі перевищення встановлених строків розрахунків застосовується пеня незалежно від вини особи. Такий висновок узгоджується з нормами ст. 67 Конституції України, ст.ст. 2, 4, 9 Закону України «Про систему оподаткування», згідно яких позивач зобов’язаний сплачувати не тільки податки, але й збори до бюджетів та державних цільових фондів у порядку і розмірах, встановлених законом.

Розмір пені визначений відповідачем у чіткій відповідності до вимог ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземної валюті», згідно якої порушення резидентами термінів, передбачених ст. ст. 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Колегія суддів вважає правомірним застосування відповідачем штрафних санкцій до позивача відповідно до п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», згідно якого валютні цінності та майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню. Невиконання такого обов’язку позивачем зумовило нарахування відповідних штрафних санкцій на підставі п.п. 2.7, 2.10 п. 2 Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 року № 49 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.04.2000 року за № 209/4430.

Судом першої інстанції при прийняті рішення про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, прийнятого Ізюмською об'єднаною Державною податковою інспекцією у Харківській області № 0000032200/0 від 09.10.2006 року (№ 0000032200/1 від 19.12.2006 року) не було враховано, що таке рішення вже було скасоване рішенням Державної податкової адміністрації у Харківській області від 02.03.2007 року № 720/10/25-103, тому були відсутні підстави для скасування неіснуючого рішення податного органу.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ухвалене судове рішення з порушенням норм ст.ст. 1, 2, 4, 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземної валюті», п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», що зумовлює задоволення поданої апеляційної скарги податкового органу про скасування постанови суду та прийняття нової про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківський окружний адміністративний суд від 12.03.2009р. по справі№2-а-594/08/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКО" до Ізюмської об"єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Філатов Ю.М. Судді Водолажська Н.С. Гуцал М.І. Повний текст постанови виготовлений 31.08.2009 р.