Ухвала суду № 4710887, 12.03.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2009 р.Справа № 22-а-5352/09

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду в складі :

Головуючого судді Сіренко О.І.

Суддів Григорова А.М.

Подобайло З.Г.

За участю секретаря Співак О.А.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Харкові та прокуратури Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2008 року по справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства закритого типу «Хладопром»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Харкові про визнання нечинними податкових повідомленнь-рішеннь, -

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2008 року задоволено позов Акціонерного товариства закритого типу «Хладопром»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Харкові.

Визнано нечинним та скасувано податкове повідомлення-рішення від 17.09.2008 р. № 0001370854/0 в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 2249054,00 грн. та застосованої штрафної санкції у розмірі 2249054,00 грн.

На зазначену постанову суду Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великим платниками податків у м. Харкові та прокуратурою Харківської області подано апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великим платниками податків у м. Харкові просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2008 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 1.20.5, 1.20.6 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», ч.5 ст. 11 КАС України.

В апеляційній скарзі прокуратура Харківської області просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2008 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 1.18 ст.1, п. 1.20 ст. 1, 6.1.1., п.6.1. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 1.20.5, 1.20.6 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», ч.5 ст. 11 КАС України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав :

Судом першої інстанції встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові була проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Акціонерного товариства закритого типу «Хладопром» за період з 01.01.2006 р. по 31.03.2008 р.

За результатами проведеної перевірки СДПІ ВПП у м. Харкові було складено акт перевірки від 08.09.2008 р. № 1869/23-106/01548734, яким встановлено порушення п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, в частині заниження суми податкового зобов'язання з ПДВ за грудень 2007 р. у розмірі 2249 054.00 грн.

За результатами розгляду акту перевірки АТЗТ «Хладопром»СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові було винесено податкове повідомлення-рішення від 17.09.2008 року № 0001370854/0.

Згідно висновків акту перевірки: АТЗТ «Хладопром»занижено базу оподаткування податком на додану вартість по операціям з поставки 03.12.2007 р. нерухомості на користь ПП «Бізнес-проект Інвест»у сумі 11 245 270,12 грн., в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання з ПДВ за грудень 2007 р. на 2 249 054,00 грн., чим порушено приписи п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями.

Донарахування податкових зобов'язань підприємству було здійснено перевіряючими на підставі інформації, наданої ТОВ «Інститут експертної оцінки»22.08.2008 р. № 84, в якій наведено рівень ринкової вартості нерухомості в м. Харкові.

Задовольняючи позов Акціонерного товариства закритого типу «Хладопром», суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні договору сторони є вільними у визначенні суттєвих умов договору.

Позивачем визначена ціна приміщень, яка є вище ціни, зазначеної у довідці КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації». СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові не надано доказів порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно з ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно ст.189 Господарського Кодексу ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання та істотною умовою господарського договору.

У господарській діяльності суб'єкти господарювання мають право використовувати вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

Згідно ст.191 Господарського Кодексу України передбачено, що на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни, встановлюються вільні ціни.

Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Відповідно до п.п. 1.20.2. п.1.20. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

Умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.

При цьому, враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою,.у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав правильну оцінку інформації, наданої ТОВ «Інститут експертної оцінки»стосовно рівня вартості нерухомості, як довідку, а не експертний висновок стосовно конкретного майна АТЗТ «Хладопром», оскільки огляду цих приміщень експертом ТОВ «Інститут експертної оцінки»не здійснювалось.

Крім того, в ході перевірки АТЗТ «Хладопром»надавав перевіряючим договори купівлі-продажу нежитлових приміщень від 20.11.2007 р., (арк. 5-7 акту перевірки №1869/23-106/01548734 від 08.09.2008р.), в п.4 яких зазначена балансова вартість реалізованого нерухомого майна, згідно Витягів з реєстрів прав власності на нерухоме майно, виданих Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»від 21.08.2007 р. за номерами 15664905 (реєстраційний номер 20008474) га 15663997 ( реєстраційний номер 17487531).

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»міським бюро технічної інвентаризації надано право проводити оцінку об'єктів нерухомого майна, яка зазначається в довідці-характеристиці технічного стану об'єктів нерухомого майна.

Згідно ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Жодна з наведених у статті обставин не має відношення до укладених позивачем договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень.

З огляду на вищезазначене, АТЗТ «Хладопром»в межах діючого законодавства, не повинно було проводити додаткових експертних чи будь-яких інших оцінок реалізованого нерухомого майна.

Таким чином, при визначенні звичайних цін при укладанні (договорів купівлі-продажу, та в подальшому, при відображенні цих операцій в податковому обліку підприємство керувалося та повинно було керуватися приписами п.п.1.20.5-1, п.п. 1.20.6 п.1.20 ст. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до яких, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту/, то для доказів обгрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом. У разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 28, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 р. № 817, чиста вартість реалізації активу-справедлива вартість активу з вирахуванням очікуваних витрат на його реалізацію. Поняття справедливої вартості визначено у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 19, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.07.1999 р. № 163, а саме, справедлива вартість - сума, за якою може бути здійснений обмін активу, або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Згідно додатку до вказаного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19, справедливою вартістю для будівлі, як об'єкта визначення цього показника - є ринкова вартість.

Отже, враховуючи те, що відповідно до ч.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова та інші види звітності, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, позивач правомірно обрахував рівень звичайної ціни для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість операцій з реалізації нерухомого майна, а податковим органом грубо порушено вимоги чинного законодавства щодо висновків стосовно визначення ціни на об'єкти, які були реалізовані в межах господарської діяльності підприємства і є лише непідтвердженими припущеннями.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна.

Відповідачем надана лише довідка, а не звіт про оцінку майна, який є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору.

Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

В довідці ж ТОВ «Інститут експертної оцінки»містяться лише посилання на власний досвід фахівців товариства та використання інформації провідних агенцій нерухомості м. Харкова, що в свою чергу, не може свідчити про вивчення стану нежитлових приміщень, врахування їх розташування, ймовірну суму грошей, яку може отримати продавець та може погодитися сплатити покупець, подібна цивільно-правова угода, предметом якої є подібне майно і яка має спільні ознаки з угодою, для укладення якої проводиться оцінка та інше.

В листі ТОВ «Інститут експертної оцінки»зазначено, що цей лист не є Звітом про оцінку майна (Актом оцінки майна) згідно Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»№ 2658-111 від 12.07.2001р. Оцінювач цим листом не приймає на себе зобов'язань щодо виконання додаткової роботи, надання офіційних свідчень щодо зазначених в ньому питань.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.09.2008 року позивач звернувся до Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. заслуженого професора М.С. Бокаріуса з питання надання висновку щодо документального підтвердження висновку акту перевірки від 08.09.2008р №1869/23-106/01548734 в частині порушення п.4.1 ст 4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР та донарахування податку на додану вартість.

11.09.2008 року Харківським науково - дослідним інститутом судових експертиз ім. заслуженого професора М.С. Бокаріуса надано висновок спеціаліста - економіста № 7178, відповідно до якого висновки акту перевірки СДП1 по роботі з ВПП у м. Харкові від 08.09.2008 №1869/23- 106/01548734, в частині заниження АТЗТ «Хладопром» суми податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2007 р на 2249054,00 грн. не підтверджено, в зв'язку з відсутністю достатніх підстав.

Відповідно до п.п. 1.20.10 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Згідно п.4.3 ст.4 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків.

Застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється. Рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення про застосування непрямих методів СДПІ ВПП не приймалося.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи АТЗТ «Хладопром», СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові суду не надано.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про законність та обгрунтованість позовних вимог.

Наступне отримання майна в оренду, на яке посилається представник СДПІ по роботі з ВПП в апеляційній скарзі не впливають на визначення правомірності оскаржуваних повідомлень-рішень, оскільки не стосується єдиної підстави прийняття цього повідомлення рішення продажу нижче звичайної ціни.

З інших підстав оскаржуване рішення не виносилось.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства.

За таких обставин, постанова суду ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Харкові та прокуратури Харківської області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 17 березня 2008 року.

Головуючий підпис Сіренко О.І.

Судді підпис Григоров А.М.

підпис Подобайло З.Г.

З оригіналом згідно:

Суддя Харківського апеляційного

адміністративного суду Сіренко О.І.