Ухвала суду № 4710886, 09.04.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2009 р.Справа № 22-а-5302/09

колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду в складі :

Головуючого судді           Сіренко О.І.

Суддів           Подобайло З.Г., Григорова А.М.

За участю секретаря           Касян В.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції України у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2008 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Технопромекспорт»до Державної податкової інспекції України у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

30 жовтня 2008 року постановою Харківського окружного адміністративного суду задоволені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Технопромекспорт»до Державної податкової інспекції України у Червонозаводському районі м. Харкова.

Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі м. Харкова від 20 липня 2007 р. за № 00000181620/0 про завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 229095,00 грн.

На зазначену постанову суду першої інстанції Державною податковою інспекцією України у Червонозаводському районі м. Харкова подано апеляційну скаргу, в якій остання просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 67, 129 Конституції України, ст. 9 КАС України, ст.ст. 2, 10 Закону України «Про державну податкову службу», ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», абз. 4 п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав :

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Технопромекспорт» у спірному періоді - травні 2005 року було зареєстровано як платник податку на додану вартість, на підставі чого було видано свідоцтво платника податку на додану вартість № 29881026 від 27.11.2002 року, видане ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова.

20.07.2007 року фахівцем ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Технопромекспорт»з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за період травень 2005 року, про що складено акт від 20.07.2007 року № 2560/16-008/32236948.

          Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Технопромекспорт»п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7, п.9.8 ст. 9 абз. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме - зайве віднесення до податкового кредиту у травні 2005 року ПДВ на загальну суму 14717,00 грн., у зв'язку із чим податковий кредит за травень 2005 року по ПДВ по отриманим послугам ТОВ «Технопромекспорт»зменшено на суму 14717,00 грн. та складає 229095,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки від 20.07.2007 року № 2560/16-008/32236948 та у відповідності до вимог п. 6.1 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення від 20.07.2007 року № 00000181620/0 про визначення суми завищення бюджетного відшкодування ТОВ «Технопромекспорт» у розмірі 229095,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, товариства з обмеженою відповідальністю «Технопромекспорт», суд першої інстанції виходив з того, що правом на податковий кредит позивач скористався у травні 2005 року, в той час як реєстрацію свідоцтва ТОВ "Технопромекспорт" платника податку на»додану вартість було анульовано 20.07.2007 року. Тобто, позивач на час проведення спірної перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вже реалізував право на нарахування податкового кредиту у травні 2005 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з матеріалів справи, у позивача право на податковий кредит виникло з моменту отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а саме у травні 2005 року, що підтверджується актом перевірки від 20.07.2007 року № 2560/16-008/32236948.

Актом документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ТОВ «Технопромекспорт»код 32236948 за період з 01.05.2005 року по 01.06.2005 року зафіксовано, що податковий кредит позивача у травні 2005 року складає саме 229095 грн. Крім того, з посиланням на п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.1, 7.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.97 р. із змінами та доповненнями відповідачем було визначено, що від'ємне значення складає у травні 2005р. -229095,00 грн.

Згідно п.п.7.7.3 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»вбачається, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

ТОВ «Технопромекспорт»скористалося наданим йому законом правом та відобразило у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2005 року податковий кредит у сумі 229095,00 грн., прийнявши рішення про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Відповідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»суд погоджується з твердженням відповідача, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Разом з тим, суд зауважує, згідно з пунктом 9.6 статті 9 цього Закону свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Відповідно до абз. 4 п.9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

Як вбачається з матеріалів справи, комісією, створеною відповідно до наказу ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 04.04.2007 року № 168, було складено акт № 27 від 20.07.2007 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Технопромекспорт» відповідно до абз. «г»п.9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Такии чином, колегія суддів зазначає, що висновок відповідача про порушення ТОВ «Технопромекспорт»п.9.8 ст. 9 абз. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»є необгрунтованим.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином не довів, висновки перевіряючої особи, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про відсутність у відповідача підстав для визначення завищення суми бюджетного відшкодування ТОВ «Технопромекспорт»у розмірі 229095,00 грн., внаслідок чого податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції Червонозаводському районі м. Харкова від 20 липня 2007 р. за № 00000181620/0 є протиправним.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача колегія суддів вважає безпідставними з наступних підстав:

Актом від 01.09.2005 р. ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова підтверджує наявність права на податковий кредит.

У ТОВ «Технопромекспорт»право на податковий кредит виникло з моменту отримання податкової накладної від постачальника товарів, а саме - у травні місяці 2004 року, що й підтверджується відповідачем, і відповідно, наданим Законом правом на податковий кредит ТОВ «Технопромекспорт» скористалося у 2004 році.          . Рішення ж про анулювання реєстрації ТОВ «Технопромекспорт», як платника податку було прийнято відповідачем лише 20.07.2007 року, тобто через три роки після фактичної реалізації ТОВ «Технопромекспорт»наданого йому Законом права на податковий кредит, а тому не може мати одного правового відношення до правовідносин, що мали місце у 2004 році. Тому посилання відповідача на п. 9.8 ст. 9 абз. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»є необгрунтованими, оскільки зазначена норма Закону передбачає позбавлення права платника податку на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. ТОВ «Технопромекспорт»на момент прийняття повідомлення-рішення, яке оскаржується, не збиралося реалізувати це право, оскільки його було реалізовано ще за три роки до цього.

З огляду на вищезазначене, постанова суду ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції України у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно, та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня проголошення ухвали в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 14 квітня 2009 року.

Головуючий                               Сіренко О.І.

Суддя                               Подобайло З.Г.

Суддя                               Григоров А.М.