Рішення № 47105223, 17.06.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа 753/1441/14 Головуючий у 1-ій інстанції - Дубас В.А.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/7315/2015 Доповідач - Музичко С.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - судді Музичко С.Г.,

суддів: Іванченка М.М., Лапчевської О.Ф.,

при секретарі: Гладченко Ю.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

встановила

У січні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначала, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_4, та ОСОБА_5 Шлюб між сторонами було розірвано у судовому порядку 14.05.2002 року. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09.07.2004 року з ОСОБА_2на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дітей в розмірі 50% від усіх видів заробітку, щомісячно, починаючи з 30.12.2002 року і до їх повноліття. Діти проживають з позивачем.

Однак, аліменти на утримання дітей відповідач сплачував нерегулярно, станом на 01.10. 2013 року у нього виникла заборгованість в сумі 33 840,77 гривень, неустойка (пеня) від суми несплачених аліментів у сумі 57 702 грн. 75 коп., яку відповідач повинен сплатити позивачу.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у сумі 57 702,75 грн.Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у сумі 577,03 грн.

Не погоджуючись з заочним рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу,в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення , яким відмовити у задоволенні позовних вимог.Посилається на порушення судом норм процесуального права. Вказує на те, що судом не було належним чином досліджено докази, які були надані позивачем, які спростовують обставини ухилення від сплати аліментів.Судом першої інстанції не взято до уваги докази тяжкого матеріального становища відповідача, що є причиною виникнення заборгованості по аліментам.

В судовому засіданніОСОБА_2та його представник ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримали і просили їїзадовольнити.

Позивач ОСОБА_3 та її представник проти доводів апеляційної скарги заперечували.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Виходячи зі змісту ст. 196 СК України суд, відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України, повинен встановити факт заборгованості за аліментами і наявність або відсутність вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, у її виникненні та залежно від цього вирішити питання про наявність або відсутність у одержувача аліментів права на стягнення неустойки.

При цьому право одержувача аліментів на стягнення неустойки, передбачене ст. 196 СК України, не пов'язується з дотриманням державним виконавцем норм Закону України "Про виконавче провадження" стосовно примусового виконання рішення суду з урахуванням того, що відповідач знав про необхідність сплати аліментів.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України» при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилась з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Під ухиленням від сплати аліментів закон розуміє як пряму відмову від надання утримання, так і різні дії (бездіяльність) зобов'язаної особи, спрямовані на повне або часткове ухилення від сплати аліментів; приховання особою дійсного розміру свого заробітку (доходу); зміну роботи або місця проживання з метою запобігання сплати аліментів; приховання свого місцезнаходження; інші дії, що свідчать про намір особи ухилитися від виконання обов'язків щодо утримання.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09.07.2004 року стягнуто на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 50% від усіх нидів заробітку, щомісячно, починаючи з 30.12.2002 року і до їх повноліття. Після розлучення діти проживають з матір'ю.

10.08.2004 року Дарницьким районним судом м. Києва видано виконавчий лист.(а.с.8)

Відповідно до довідки ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві, станом на 01.10.2013 року заборгованість по аліментам складає 33 840,77 грн. (т. 1 а.с. 12).

Згідно з ч.1 ст.196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Оскільки зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватись щомісяця, то при розгляді спорів про стягнення на підставі ч.1 ст.196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд першої інстанції повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Факт наявності заборгованості по сплаті аліментів підтверджується відповідними розрахунками державного виконавця, тому колегія суддів вважає, що заборгованість по аліментам виникла з вини відповідача, який не мав об'єктивних перешкод для своєчасної сплати аліментів.

Відповідно до ч. 2 ст. 196 СК України, суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Ураховуючи, що заборгованість значно перевищує розмір пені та виходячи із засад розумності і справедливості, з огляду на матеріальний і сімейний стан платника аліментів, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів до 30000 грн.

Таким чином, рішення суду першої інстанції на підставі ст. 309 ЦПК України слід змінити зменшивши суму стягнутої пені з відповідача на користь позивача з 57 702 гривень до 30 000 гривень.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 колегія суддів, -

вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року -змінити, зменшивши суму стягнутої пені з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 за прострочення сплати аліментів з 57 702, 75 гривень до 30 000 грн. та судового збору з 577,03 грн. до 300 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді