Постанова № 47027536, 17.07.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2015 р.м.ОдесаСправа № 482/1262/13-а

Категорія: 6.2 Головуючий в 1 інстанції: Ітрін М.В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Єщенка О.В., Романішина В.Л.

за участю секретаря - Тропанець О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, ОСОБА_1 на постанову Новоодеського районного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2013 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання дій такими, що носять дискримінаційний характер,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з наведеним вище позовом та посилаючись на те, що при прийнятті рішення №10 ХІІ сесії Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області (надалі - Сільська рада) від 30 березня 2012 року про надання ОСОБА_2. дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на якій розташовані нежитлові будівлі, що належать йому на праві власності, в оренду, просив суд: визнати незаконним та скасувати вказане вище рішення Сільської ради; визнати дії відповідача такими, що носять дискримінаційний характер.

За наслідками розгляду адміністративного позову Новоодеським районним судом Миколаївської області ухвалено постанову про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_1

Суд першої інстанції визнав незаконним та скасував рішення №10 від 30 березня 2012 року ХІІ сесії Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області про надання ОСОБА_2. дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0, 50 га. із земель державної власності, що не передані у власність, для сінокосіння, що розташована по АДРЕСА_1. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи означене рішення, суд попередньої інстанції виходив з того, що оскаржуваним рішенням Сільської ради надано дозвіл ОСОБА_2. на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у оренду, на якій фактично розміщені сараї за літерами Г-1 і Е-1, що належать на праві власності позивачу.

Відмовляючи у задоволенні позову про визнання рішення органу місцевого самоврядування таким, що носить дискримінаційний характер, суд виходив з того, що визнання таких дій дискримінаційними не утворює юридичних наслідків для позивача і не є способом захисту його прав, а лише може свідчити, що незаконне рішення було прийнято із застосуванням дискримінації, однак такого судом не встановлено.

В апеляційній скарзі Сільська рада, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати, повністю відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач вказав на те, що наданий ОСОБА_2. дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,50 га із земель державної власності, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно ж договору купівлі-продажу, ОСОБА_1 є власником житлового будинку з прилеглими до нього господарськими та побутовими спорудами та будівлями, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2, до переліку яких входить і споруди Г-1 та Е-1, а також земельна ділянка, площею 0,25 га. на якій всі ці будівлі та споруди розташовані. Тобто, наданий дозвіл не зачіпає права і законні інтереси позивача, оскільки знаходиться за межами земельної ділянки де розміщені споруди, які належать на праві власності ОСОБА_1

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови у задоволенні адміністративного позову та постановити нове - про задоволення позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 вказав, що на протязі тривалого часу, Сільською радою, з посиланням на різні обставини, йому було відмовлено у виділенні земельної ділянки по АДРЕСА_2 як у власність та к і в оренду. При цьому, ОСОБА_2 було виділено цю земельну ділянку. Позивач розцінює ці дії органу місцевого самоврядування як дискримінацію щодо нього.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України: «Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій…».

З матеріалів справи вбачається, що фактично, у відповідь на прийняте органом місцевого самоврядування рішення, яке зачіпає права та законні інтереси позивача, він звернувся до суду з позовом про захист права володіння і користування належними йому на праві власності господарськими та побутовими спорудами та будівлями, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2, до переліку яких входить і споруди Г-1 та Е-1. Тобто, правовідносини, що склалися між сторонами, стосовно захисту права власності є цивільно-правовими. У своєму рішенні суд попередньої інстанції цього не заперечує.

Згідно до статті 15 ЦПК України: «Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо:

1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин;

3) інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства».

Отже, спір між ОСОБА_1 та Сільською радою, що захисту права володіння і користування господарськими та побутовими спорудами та будівлями, що належать на праві приватної власності позивачу і знаходяться за адресою АДРЕСА_2, до переліку яких входить і споруди Г-1 та Е-1, необхідно розглядати в порядку, визначеному Цивільно-процесуальним кодексом України.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 157 КАС України: «Суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства».

Оскільки виниклі між сторонами правовідносини носять цивільно-правовий характер, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення підлягає закриттю.

Разом з тим, вимога ОСОБА_1 про визнання дій відповідача пов'язаних з прийняттям оскаржуваного рішення такими, що носять дискримінаційний характер носить публічно-правовий характер, атому повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Частиною 2 ст. 24 Конституції України передбачено, що :«Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками».

В позовній заяві та у продовж судового засідання суду першої інстанції позивачем не вказано за яких ознак Сільська рада, приймаючи рішення №10 від 30 березня 2012 року про надання ОСОБА_2. дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0, 50 га. із земель державної власності, що знаходиться по АДРЕСА_1, допустила дискримінацію стосовно ОСОБА_1 Позивач не визначився і у тому, які привілеї чи обмеження за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних ознак пов'язані з прийнятим рішенням.

Сам по собі факт надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,50 га із земель державної власності, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 і ненадання такого дозволу ОСОБА_1 не може свідчити про дискримінацію органу місцевого самоврядування відносно позивача.

З огляду на все вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду відносно відмови ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову про визнання дій Сільської ради такими, що носять дискримінаційний характер - є правильним.

Згідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України: «Підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання…».

Зважаючи на те, що при прийнятті постанови від 29 жовтня 2013 року Новоодеським районним судом Миколаївської області допущено порушення норм процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати це рішення та ухвалити нову постанову суду.

Керуючись: ст.. ст.157, 185, 195, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Новоодеського районного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2013 року - скасувати та прийняти нову постанову суду.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення №10 від 30 березня 2012 року - закрити.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання дій Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області при прийнятті рішення №10 від 30 березня 2012 року такими, що носять дискримінаційний характер - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів.

Суддя-доповідач:

Судді: