Постанова № 47027532, 08.07.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2015 р. Справа № 814/373/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Жадор» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

06.02.2014р. ПП «Жадор» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області, в якому просило суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення та оформлення результатів документальної невиїзної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за вересень, жовтень, грудень 2010 року та податку на прибуток за 2010 рік щодо відображення правових відносин з контрагентом-постачальником ТОВ «Будкомунікація» за період вересень, жовтень, грудень 2010 року, ТОВ «Металагротрейд» за період грудень 2010 року та контрагентами-покупцями, та щодо дотримання норм податкового законодавства за період 2010 рік-2013 рік;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.01.2014 року №0000302208 - збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у сумі 90951,25 коп., з яких за основним платежем у розмірі 72761 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 18190,25 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.01.2014 року №0000292208 - збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 21661,25 грн., з яких за основним платежем у розмірі 17329 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4332,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при проведенні перевірки за рішенням суду відповідач дійшов необґрунтованого висновку про порушення підприємством вимог чинного законодавства, а тому, винесені на підставі вказаних висновків спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, як неправомірні та передчасні.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.04.2014 року адміністративний позов ПП «Жадор» задоволено повністю. Визнано протиправними дії ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївської області, які полягають у проведенні перевірки ПП «Жадор». Скасовано податкові повідомлення-рішення №0000292208 і №0000302208 від 11.01.2014 р.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївської області 14.05.2014р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.04.2014 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та /або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність належних підстав для її часткового задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В грудні 2013 року спеціалістами податкового органу, на підставі наказу №516 від 09.12.2013р. та постанови ст.слідчого ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів у Миколаївській області Ланецького В.М. від 24.09.2013р. (кримінальне провадження №32013160000000275), проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за вересень, жовтень, грудень 2010р. та з податку на прибуток підприємств за 2010р. по взаємовідносинам за контрагентами постачальниками ТОВ «Будкомунікація» за вересень, жовтень, грудень 2010р., ТОВ «Металагротрейд» за грудень 2010 р. та контрагентами покупцями за 2010-2013 р.р.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 23.12.2013р. №425/14-03-22-08/31627641, в якому зафіксовано порушення підприємством позивача вимог податкового законодавства, а саме:

- ст.5 п.5.2. пп.5.2.1. Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», в результаті чого, занижено податок на прибуток підприємств за 2010 р. на суму 72761 грн.;

- ст.7 п.7.4. пп.7.4.1., п.7.7. пп.7.7.1. Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого, занижено названий податок на суму 17329 грн.

На підставі цього акту перевірки, 11.01.2014 року уовноваженою особою відповідача прийнято податкові повідомлення-рішення: - №0000292208, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 17329 грн. і застосована штрафна (фінансова) санкція в розмірі 3432,25 грн. та №0000302208, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 72761 грн. і застосована штрафна (фінансова) санкція в розмірі 18190,25 грн.

Не погоджуюсь з зазначеними вище рішеннями та діями податкового органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно з протиправності дій та оскаржуваних рішень відповідача.

Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, не може повністю погодитися з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх частково необгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до приписів п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім НБУ) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Положеннями ж п.75.1 ст.75 ПК України, в свою чергу, передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

У відповідно до положень п.75.1.2 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також отримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у т.ч. за результатами перевірок інших платників податків.

При чому, відповідно до вимог п.79.1 ст.79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.ст.77,78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Крім того, згідно з п.79.2 ст.79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як вбачається з приписів п.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, у випадку отримання постанови суду (ухвал суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесеної ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Так, зі спірного Акту перевірки від 23.12.2013р. №425/14-03-22-08/31627641 видно, що дана перевірка ПП «Жадор» була проведена ревізорами ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області фактично саме на підставі постанови ст.слідчого ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів у Миколаївській області Ланецького В.М. від 24.09.2013р. (кримінальне провадження №32013160000000275) про призначення документальної позапланової перевірки, винесеної в порядку КПК в рамках розслідування кримінального провадження №32013160000000275, порушеного за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ПП «Жадор», т.б. за ч.1 ст.212 КК України.

Відповідно до положень ст.23-1 КПК України, орган дізнання, слідчий, прокурор, встановивши причини і умови, що сприяли вчиненню злочину, вносять у відповідний державний орган, громадську організацію або посадовій особі подання про вжиття заходів для усунення цих причин і умов. Не пізніш як у місячний строк по поданню має бути вжито необхідних заходів і про результати повідомлено особу, яка надіслала подання. У разі залишення посадовою особою подання без розгляду орган дізнання, слідчий чи прокурор зобов'язані вжити заходів, передбачених ст.ст.254-257 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Слід вказати, що згідно з приписами ст.114 КПК України, постанови слідчого є обов'язковими для виконання для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами.

Отже, реалізуючи вказаний процесуальний примус, начальник ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївської області і видав наказ №516 від 09.12.2013р. про призначення позапланової невиїзної перевірки ПП «Жадор», який, в свою чергу, вичерпав свою дію виконанням.

Таким чином, оскільки спірна перевірка підприємства позивача була проведена на підставі постанови ст.слідчого ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів у Миколаївській області Ланецького В.М. від 24.09.2013р. в рамках розслідування кримінального провадження №32013160000000275, порушеного за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ПП «Жадор» та наказу начальника ДПІ №516 від 09.12.2013р. і за її результатами було складено акт від 23.12.2013р., то судова колегія приходить до висновку про те, що відповідач, в даному випадку, діяв правомірно, в межах повноважень та у відповідності до вимог діючого податкового законодавства, а тому, відповідно, позовні вимоги щодо визнання неправомірними дій податкового органу, пов'язаних з проведенням цієї переврки задоволенню не підлягають.

Разом з тим, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає, що начальник ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївської області, в даному випадку, не мав як права, так і достатніх підстав, за результатами вказаної перевірки виносити оскаржувані податкові повідомлення-рішення, з огляду на наступне.

Відповідно до змісту приписів п.86.9 ст.86 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, т.б. проведеної з обставин, визначених пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Матеріали ж перевірки, в цьому випадку, разом із висновками органу ДПС передаються до правоохоронного органу, що призначив цю перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Крім того, п.58.4 ст.58 ПК України визначено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, прийнято обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або прийнято рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Отже, з матеріалів справи та аналізу наведених норм ПК України слідує, що оскільки проведення позапланової перевірки підприємства позивача було здійснено саме в рамках кримінальної справи, тобто остання була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, і доказів ухвалення по даній справі вироку суду та набрання ним законної сили як на час виставлення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення так і на час розгляду справи по суті представником відповідача не надано, судова колегія доходить до аналогічного висновку, що при винесенні та направленні позивачу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень податковим органом не були враховані вимоги п.86.9 ст.86 Податкового кодексу України, згідно яких, за результатами такої перевірки він не мав права їх виносити до набрання законної сили обвинувальним вироком суду по вказаній кримінальній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000292208 і №0000302208 були винесені відповідачем 11.01.2014р., а постанову про закриття вищезазначеного кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України було винесено ст.слідчим податкової міліції тільки 31.01.2014 року.

При цьому, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає недоцільним і неприпустимим дослідження у даній справі фактичності і реальності спірних господарських операцій позивача з його контрагентами, оскільки такі обставини в подальшому можуть суттєво вплинути на результати розслідування кримінальної справи, в рамках якої відповідачу і було доручено провести цю перевірку.

Також, слід звернути увагу й на те, що саме на таке застосування судами адміністративної юрисдикції цих норм матеріального права орієнтує Вищий адміністративний суд України в своїх постановах від 05.09.2012 року по справі №К/9991/42479/12, від 12.09.2013р. по справі №К/800/29362/13, від 17.03.2014р. по справі №К/800/23154/13 та ухвалі від 29.07.2013р. по справі №К/9991/75574/12.

Окрім того, судова колегія зазначає, що податковий орган, до того ж, в даному випадку діяв і всупереч правової позиції з цього питання Державної податкової служби України, висвітленої у листі ДПС України від 31.07.2012 року №20727/7/10-0217/2986, яка, в свою чергу, теж орієнтує підпорядковані органи ДПС України на неможливість винесення податкових повідомлень-рішень за результатами перевірок, проведених за ініціативою органів досудового слідства.

Таким чином, з огляду на викладене та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, судова колегія вважає обґрунтованими висновки суду 1-ї інстанції щодо передчасності ухвалених податковим органом оскаржуваних рішень, які, до того ж були прийняті на підставі помилкового застосування норм матеріального права, що не відповідає положенням ч.2 ст.19 Конституції України, а тому, відповідно, останні підлягають скасуванню.

Одночасно, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що таке рішення не позбавляє податковий орган в подальшому, після ухвалення вироку або постанови про закриття провадження по вищезгаданій кримінальній справі, знову повернутися до цього питання.

До того ж, ще слід вказати й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А згідно ж з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, до того ж, висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та ґрунтуються на невірному тлумаченні норм діючого законодавства.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Таким чином, за вказаних обставин, судова колегія, діючи в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України, вважає за необхідне скасувати постанову суду 1-ї інстанції та ухвалити нову постанову про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Приватного підприємства «Жадор» - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області №0000292208 і №0000302208 від 11.01.2014р. про збільшення ПП «Жадор» грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 21661,25 грн. та з податку на прибуток в розмірі 90951,25 грн.

У задоволенні решти позовних вимог Приватного підприємства «Жадор» - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко