Ухвала суду № 47026754, 16.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"16" червня 2015 р. справа № П/811/3307/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Чередниченко В.Є.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року у справі №П/811/3307/14

за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Елітне" Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України"

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

В вересні 2014 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000422204 від 04 вересня 2014 року, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: частина прибутку державних підприємств що вилучаються до бюджету в сумі 79 867 грн. в тому числі за основним платежем - 64 076 грн., за штрафними (фінансо вими) санкціями 15 791 грн.; №0000412204 від 04 вересня 2014 року, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 128 155 грн. в тому числі за основним платежем - 85 437 грн., за штрафними (фінансо вими) санкціями 42718 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року позов задоволено. Постанова мотивована тим, що відповідачем не доведено фактів відсутності реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ "Видавничий дім "Імпрес-Медіа", ПП "Приват Агро", ПП "АФ Приват Агро", ПП "СФГ Нікопольське", ТОВ "Дойче Агро Компані", ПП "Будреаль", ПП "Арзаміт".

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду та відмовити позивачу у задоволенні позову. Апелянт вказує на непідтвердженість господарських операцій у взаємовідносинах позивача з ТОВ "Видавничий дім "Імпрес-Медіа", ПП "Приват Агро", ПП "АФ Приват Агро", ПП "СФГ Нікопольське", ТОВ "Дойче Агро Компані", ПП "Будреаль", ПП "Арзаміт".

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у

судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що в період з 19.05.2014 року по 23.05.2014 року відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з "Арзаміт" за період з 01.12.2011 по 31.12.2011, ТОВ "Укрнафтоком" за період з 01.12.2012 по 31.12.2012, ТОВ "Видавничий дім "Імпрес-Медіа" за період з 01.08.2012 по 31.08.2012, ПП "Будреаль" за період з 01.10.2011 по 31.10.2011, ПП "Приват Агро" за період з 01.07.2012 по 31.07.2012, з 01.09.2012 по 31.10.2012, ТОВ "Дойче Агро Компані" за період з 01.11.2013 по 30.11.2013, ПП "АФ Приват Агро" за період з 01.01.2013 по 31.10.2013, з 01.04.2013 по 30.04.2013, ПП "СФГ Нікопольське" за період з 01.06.2013 по 30.06.2013, з 01.09.2013 по 30.09.2013 року, за результатами якої складено акт перевірки №119/11-23-22-06/32294030 від 30.05.2014 року (а.с.21-56).

Під час перевірки відповідачем було встановлено наступні порушення:

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.209.2, п.209.3 ст.209 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість по скороченій декларації з податку на додану вартість за спеціальним режимом оподаткування діяльності у сфері сільського господарства всього на суму 85 704 грн., в т.ч.: за жовтень 2011 року на суму 441 грн., за грудень 2011 року на суму 777 грн., за липень 2012 року на суму 8 364 грн., за серпень 2012 року на суму 267 грн., за вересень 2012 року на суму 7 363 грн., за жовтень 2012 року на суму 8 618 грн., за січень 2013 року на суму 15 884 грн., за квітень 2013 року на суму 12 349 грн., за червень 2013 року на суму 12 417 грн., за листопад 2013 року на суму 19 224 грн.;

- ст.11-1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" та п.1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.11 №138, внаслідок чого занижено чистого прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету, на загальну суму 64 276 грн., в т.ч.: за 4 квартал 2011 року в сумі 913 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 9 347 грн., за 4 квартал 2012 в сумі 9 111 грн., за 1 квартал 2013 року в сумі 11 913 грн., за 2 квартал 2013 року 13 274 грн., за 3 квартал 2013 року в сумі 8 683 грн., за 4 квартал 2013 року в сумі 11 035 грн.

Висновки відповідача ґрунтуються, на обставинах, зафіксованих в актах, а саме:

- акт Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС №452/1520/36514174 від 28.05.13 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Будреаль" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість з ТОВ "Арагон торг", ТОВ "Арсаон", ТОВ "Авант-Тайм.Зовнішторг", ТОВ "Асторойл", ТОВ "Приємна пропозиція" за період вересень, серпень, червень, травень, березень, січень 2012 року, жовтень, листопад, грудень 2011 року" (а.с.165-177, т.2);

- акт Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС №459/15/2/31562841 від 30.05.13 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Арзаміт" з питань правильності формування податкового кредиту з податку на додану вартість з ТОВ "Асторойл" за жовтень 2011 року, ТОВ "Авант-Тайм.Зовнішторг" за листопад, грудень 2011 року, січень 2012 року, з ТОВ "Бізнесстандарт ЛТД" за березень, квітень 2012 року, з ТОВ "Айсберг Пром" за липень 2012 року" (а.с. 153-164, т.2 );

- акт ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська №651/222/36640515 від 28.08.13 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Приват Агро" з питань правомірності проведених господарських відносин з наступними контрагентами: з ПП "Апплікат" за період з 01.03.12 по 30.09.12, з ТОВ "Раквере" за лютий, квітень 2012 року, ТОВ "Взлет-Ера" за період з 01.08.12 по 30.09.12, з ТОВ "Альфа-Інвест Плюс" за січень, квітень 2012 року, з ПП "Енергосталь" за травень 2012 року" (а.с.235-255, т.1);

- акт ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №401/04-66-15-01/38432303 від 06.02.14 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "АФ Приват Агро" щодо підтвердження здійснення господарських відносин з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями, повноти їх відображення в податковому обліку за період з 01.12.12 по 31.05.13 та за період з 01.08.13 по 31.08.13" (а.с.1-89, т.2);

- акт ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №681/04-61-22-2/38361070 від 17.10.13 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "СФГ Нікопольське" з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість за період червень - липень 2013 року" (а.с. 139 - 152, т.2);

- акт ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №116/04-61-22-2/38361070 від 16.12.13 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "СФГ Нікопольське" з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість за період вересень 2013 року";

- акт ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №420/15-00/38676213 від 07.02.14 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Дойче Агро Компані" під час здійснення господарських відносин з контрагентами за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2013 року" (а.с.90-135, т.2).

На підставі Акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000422204 від 04 вересня 2014 року, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: частина прибутку державних підприємств що вилучаються до бюджету в сумі 79 867 грн. в тому числі за основним платежем - 64 076 грн., за штрафними (фінансо вими) санкціями 15 791 грн.; №0000412204 від 04 вересня 2014 року, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 128 155 грн. в тому числі за основним платежем - 85 437 грн., за штрафними (фінансо вими) санкціями 42718 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність рішення відповідача, з наступних підстав.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до приписів п.198.1, 198.2 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з в тому числі придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Статтею 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну , складену за вибором покупця (отримувача).

Згідно із п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, досліджуючи обставини реальності господарських операцій позивача, на підставі яких ним сформовані дані податкового обліку, поставлені під сумнів відповідачем, суд встановив, що вони випливають із договорів купівлі-продажу (поставки), а саме: договору №5/3 від 13.01.11, укладеного з ПП "Будреаль", щодо поставки пасти ізвесткової; договору №040111/7 від 04.01.11, укладеного з ПП "Арзаміт", щодо поставки електротоварів; договору №11/072/263 від 11.07.12, укладеного з ПП "Приват Агро", щодо поставки макухи; договору №16/12-1/396 від 26.12.12, укладеного з ПП "АФ Приват Агро", щодо поставки макухи та шроту соняшникового; договору №201 від 05.06.13, укладеного з ПП "СФГ Нікопольське", щодо поставки шроту соняшникового; договору №08/11-1/388 від 08.11.13, укладеного з ТОВ "Дойче Агро Компані", щодо поставки шроту соняшникового.

Позивач надав до перевірки первинні документи, у яких відображені ці господарські операції (угоди, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки на оплату), та обов'язковість ведення яких передбачена нормами чинного законодавства. Крім того, на вимогу суду позивач надав докази проведених з постачальниками розрахунків, докази транспортування, прийняття, зберігання придбаних товарів, а також використання їх у власній господарській діяльності та відображення господарських операцій з ними у бухгалтерському обліку. (а.с. 60 - 82, 92 - 153, т.1, а.с. 65 - 161, т.4, а.с. 138 - 145, т.5)

Надані первинні документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

За перевіряємий період позивачем, згідно податкових декларацій з податку на додану вартість задекларовано податкових зобов'язань на суму 28 104 грн.

Також, за перевіряємий період позивачем, згідно податкової декларації з податку на додану вартість (код 0131-спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства) задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 4 170 327 грн.

За перевіряємий період позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 7 470 грн.

За перевіряємий період позивачем, згідно податкових декларацій з податку на додану вартість (код 0131-спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства) задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 1 916 926 грн.

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що позивач сформував податковий кредит з ПДВ по взаємовідносинах з ПП "Будреаль", ПП "Арзаміт", ПП "Приват Агро", ПП "АФ Приват Агро", ПП "СФГ Нікопольське", ТОВ "Дойче Агро Компані", акти перевірок яких свідчать, що вони проводили діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням неправомірної податкової вимоги третім особам, чим скористався позивач. Це порушення призвело до заниження податку на додану вартість по скорочених деклараціях за спеціальним режимом оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, а також вплинуло на заниження показника частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності, та стало підставою для донарахування позивачу грошових зобов'язань.

Колегія суддів вважає, що такі доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, а висновки акту перевірки, що ґрунтуються на наведених доказах, не можуть бути покладені у підставу прийняття податкового повідомлення-рішення, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України не ставить право платника податків на формуванні витрат та віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

З акту перевірки вбачається, що ПП "Будреаль", ПП "Арзаміт", ПП "Приват Агро", ПП "АФ Приват Агро", ПП "СФГ Нікопольське", ТОВ "Дойче Агро Компані" перебували на час здійснення господарських операцій на податковому обліку.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

З огляду на діюче податкове законодавство про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Крім того, слід зазначити, що законодавством не пред'являються вимоги до суб'єктів підприємництва стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявності тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів, тощо, для здійснення господарської діяльності, отже на його правосуб'єктність та статус платника податків це жодним чином не впливає. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальне виконання правочину. Таких доказів суду не надано.

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідач не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. Наявність ознак фіктивності правочину є лише підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України»).

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина друга статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні адміністративних справ.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Отже, ПП "Будреаль", ПП "Арзаміт", ПП "Приват Агро", ПП "АФ Приват Агро", ПП "СФГ Нікопольське", ТОВ "Дойче Агро Компані" на час здійснення господарських операції з позивачем перебував на обліку як платник податку на додану вартість, тому позивач правомірно відніс 85 437 грн. до податкового кредиту.

Сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2018 р. перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства. У разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.

Платники податку, які згідно зі статтею 209 розділу V Кодексу застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, крім декларації 0110 подають податкову декларацію з позначкою "0121"/"0122"/"0123" (далі - декларація 0121-0123), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого указаною статтею.

Як передбачено пунктом 4.6.8. розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на доданку вартість, у рядку 25 декларації вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, та: сплачується до загального фонду державного бюджету - рядок 25.1 декларації 0110; частково сплачується до спеціального фонду державного бюджету - рядок 25.1 декларації 0140; спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства - рядок 25.2 декларації 0121-0123; частково спрямовується на спеціальний рахунок переробного підприємства - рядок 25.2 декларації 0140; залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства - рядок 25.2 декларації 0130.

Наведене свідчить, що форма податкової декларації з ПДВ (скороченої) за жовтень та грудень 2011 року, за липень, серпень, вересень, жовтень 2012 року та січень 2013 року, а також форма податкової декларації з ПДВ (0121) за квітень, червень, листопад 2013 року не передбачали ні розрахунків платника податку - суб'єкта спеціального режиму оподаткування - з бюджетом, ні бюджетного відшкодування такому платнику від'ємного значення податку на додану вартість, а податкове зобов'язання, яке виникало за цими деклараціями, не підпадає під визначення податкового (грошового) зобов'язання платника податку перед бюджетом.

Згідно з пунктами 1, 2, 3, 4 цього Порядку частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.11 №106 "Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету" контроль за справлянням надходжень до бюджету по коду бюджетної класифікації 21010000 "Частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до бюджету, та дивіденди (доход), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність" покладено на Державну податкову службу та Державну фінансову інспекцію (за результатами ревізій та перевірок).

У ході перевірки позивача контролюючий орган установив, що позивач у Звітах про фінансові результати (Звітах про сукупний дохід) завищив показники рядка 040 (2050) "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" (а.с. 146 - 161, т.5), безпідставно віднісши до них витрати від придбання продукції у контрагентів, діяльність яких була спрямована на надання податкових вигод та проведення безтоварних операцій, а саме: у ПП "Будреаль" у сумі 2205 грн. - за 4 квартал 2011 року; у ПП "Арзаміт" у сумі 3884 грн. - за 4 квартал 2011 року; у ПП "Приват Агро" у сумі 60978 грн. - за 3 квартал 2012 року, у сумі 60743 грн. - за 4 квартал 2012 року; у ПП "АФ Приват Агро" у сумі 79421 грн. - за 1 квартал 2013 року, у сумі 61 744 грн. - за 2 квартал 2013 року; у ПП "СФГ Нікопольське" у сумі 26750 грн. - за 2 квартал 2013 року, у сумі 57884 грн. - за 3 квартал 2013 року; у ТОВ "Дойче Агро Компані" у сумі 47 653 грн. - за 4 квартал 2013 року. Внаслідок цього позивачем занижено показники рядка 220 (2350) "Чистий фінансовий результат: прибуток", що в свою чергу вплинуло на заниження показників Розрахунків частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, та призвело до заниження частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово - господарської діяльності, обрахованого за нормативом у 15 %, на загальну суму 64 076 грн.

За змістом статті 40 ПК України, розділ II ("Адміністрування податків і зборів, платежів") визначає порядок адміністрування податків і зборів, визначених у розділі I цього Кодексу, а також контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства у випадках, коли здійснення такого контролю покладено на контролюючі органи.

Отже, враховуючи викладене, "частина чистого прибутку (доходу) державних підприємств, що вилучається до бюджету" в умовах дії ПК України не є податковим платежем, а також не є штрафною (фінансовою) санкцією, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та не є санкцією за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відтак, цей платіж не підпадає під визначення податкового зобов'язання, наведене у пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України, та не може визнаватися грошовим зобов'язанням платника податків у розумінні пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України.

Водночас, пункт 2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, яким передбачено, що збори (плата, внески), не встановлені цим Кодексом як загальнодержавні або місцеві, але встановлені законодавчими актами України як обов'язкові платежі до набрання чинності цим Кодексом, справляються за правилами, встановленими цими законодавчими актами України, втратив чинність з 1 січня 2014 року згідно з Законом України №5203-VI від 06.09.12.

З огляду на те, що Податковий кодекс України не містить норм, які б регулювали порядок сплати державними підприємствами частини чистого прибутку (доходу), що підлягає вилученню до бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності, тому його донарахування (збільшення) шляхом винесення податкового повідомлення-рішення форми "Р" №0000422204 від 04.09.14 суперечить ст.ст. 54, 58 ПК України.

В апеляційній скарзі відповідач не наводить доводів щодо прибутку, що вилучається до бюджету, внаслідок віднесення до складу собівартості реалізованої продукції витрат від придбання продукції у ПП "Будреаль", ПП "Арзаміт", ПП "Приват Агро", ПП "АФ Приват Агро", ПП "СФГ Нікопольське", ТОВ "Дойче Агро Компані", тому в цій частині колегія суддів вважає вимоги необґрунтованими.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року у справі №П/811/3307/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: В.Є. Чередниченко