Рішення № 47019432, 09.07.2015, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2- 4085/15

В справі № 760/8139/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2015 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

при секретарі - Носачову А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства »Брокбізнесбанк» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з позовом і просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 230 255,00гр., завдану ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» внаслідок збереження майна без достатньої правової підстави.

Посилається в позові на те, що на початку 2009 року уповноваженими особами банку в ході проведення перевірки діяльності Солонянського відділення банку АТ»БРОКБІЗНЕСБАНК» було встановлено численні порушення чинного законодавства з ознаками кримінально-караних діянь.

За наслідками досудового слідства та судового розгляду справи 27.12.2012 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області відносно підсудних ОСОБА_2, яка обвинувачувалася в скоєнні злочинів, передбачених ст. ст. 364-1 ч.2, 366 ч.2 КК України; ОСОБА_3 за ч.5 ст.7 - ч.2 ст. 364-1, ч.5 ст. 27 - ч.2 ст. 366, ст. ст. 358 ч.2, 358 ч.3 КК України; ОСОБА_4 за ч.5 ст. 27 - ч.2 ст. 366, ч.5 ст. 27 - ч.2 ст. 364-1, ст. ст. 366 ч.1, 358 ч.2, 358 ч.3 КК України, та ОСОБА_1 за ч.5 ст. 27 - ч.2 ст. 366, ч.5 ст. 27 - ч.2 ст. 364-1, ст. ст. 366 ч.1, 358 ч.2, 358 ч.3 КК України винесено постанову про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 згідно п. "в" ст.1 Закону України "Про амністію" від 12.12.2008 року.

Згідно з постановою суду позичальники в кількості 25 осіб, по яких у банку обліковується заборгованість за кредитними договорами, не підписували кредитні договори та не отримували грошові кошти,зазначені в них.

Судовим рішенням про звільнення відповідача від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії було встановлено, що відповідачем було заподіяно шкоду (отримано грошові кошти) банку на загальну суму 230 225,00 грн. шляхом оформлення на підставних фізичних осіб кредитних договорів, які насправді ними з банком не укладалися.

Виходячи з цього, ухилення відповідача від відшкодування завданої банку шкоди, просить задовольнити позов.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали.

Зазначили, що в силу ч. 2 ст. 14 Закону України « Про амністію» від 12.12.2008 року амністія не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, який покладено на винну особу вироком або рішенням суду.

Так як вина відповідача в завданні банку шкоди підтверджена постановою суду, він зобов»язаний відшкодувати цю шкоду.

Представник відповідача судовому засіданні проти позову заперечував.

Зазначив, що постанова суду про застосування до відповідача амністії не може підтверджувати його вину в заподіянні збитків позивачу.

Зазначив, що вини відповідача в заподіянні шкоди банку позивач не довів, і будь-яких коштів, визначених у постанові суду, відповідач не отримував.

Документів, які були підставою для оформлення кредитів на підставних осіб, відповідач не підписував і не отримував коштів, які видавалися по цих кредитних договорах.

Крім того зазначив, що злочин відповідачем вчинено групою з іншими особами, а тому на нього не може бути покладена відповідальність у повному осязі відшкодувати приведену в постанові суду шкоду.

Звернув увагу суду на те, що за змістом постанови суду грошові кошти передавалися відповідачу на поворотній основі, а тому належали йому на законній підставі договору кредитування.

Виходячи з цього вважає, що відповідач не міг збагачуватися за рахунок банку і не зберігав його майно без достатніх правових підстав.

Виходячи з цього, просить у позові відповити.

Представник 3-ї особи в судовому засіданні позов підтримав.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Пунктом 4 ч.3 даної статті передбачено, що положення глави 83 ЦК України, в тому числі ст. 1212 ЦК України, застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Судом встановлено, що 27.12.2012 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області була винесена постанова про звільнення від кримінальної відповідальності згідно п. "в" ст.1 Закону України "Про амністію" від 12.12.2008 року відносно підсудних ОСОБА_2, за ст. ст. 364-1 ч.2, 366 ч.2 КК України; ОСОБА_3 за ч.5 ст.7 - ч.2 ст. 364-1, ч.5 ст. 27 - ч.2 ст. 366, ст. ст. 358 ч.2, 358 ч.3 КК України; ОСОБА_4 за ч.5 ст. 27 - ч.2 ст. 366, ч.5 ст. 27 - ч.2 ст. 364-1, ст. ст. 366 ч.1, 358 ч.2, 358 ч.3 КК України, та ОСОБА_1 за ч.5 ст. 27 - ч.2 ст. 366, ч.5 ст. 27 - ч.2 ст. 364-1, ст. ст. 366 ч.1, 358 ч.2, 358 ч.3 КК України.

Постановою суду встановлено, що діями відповідача позивачу заподіяно шкоду (отримано грошові кошти) на загальну суму 230 225,00 грн. внаслідок оформлення на підставних фізичних осіб, а отже неукладення кредитних договорів,з наступними особами:

-ОСОБА_5 кредитний договір №707/507С від 02.04.2007 року на загальну суму 9990,00 грн.;

-ОСОБА_6 кредитний договір 4/507С від 04.01.2007 року на загальну суму 5860,00 грн.;

-ОСОБА_7 кредитний договір №546/507С від 20.03.2007 року на загальну суму 8100,00 грн.;

-ОСОБА_8 кредитний договір №1181/507С від 04.06.2007 року на загальну суму 10000,00 грн.;

-ОСОБА_9 кредитний договір №687/507С від 29.03.2007 року на загальну суму 7030,00 грн.

-ОСОБА_10 кредитний договір №675/507С від 28.03.2007 року на загальну суму 5860,00 грн.;

-ОСОБА_11 кредитний договір №575/507С від 21.03.2007 року на загальну суму 5860,00 грн.;

-ОСОБА_12 кредитний договір №66/507С від 15.01.2007 року на загальну суму 5000,00 грн.;

-ОСОБА_13 кредитний договір №706/507С від 02.04.2007 року на загальну суму 6500,00 грн.;

-ОСОБА_14 кредитний договір №2413/506С від 13.12.2006 року на загальну суму 10000,00 грн.;

-ОСОБА_15 кредитний договір №545/507С від 20.03.2007 року на загальну суму 10000,00 грн.;

-ОСОБА_16 кредитний договір №708/507С від 02.04.2007 року на загальну суму 5860,00 грн.;

-ОСОБА_17 кредитний договір №2407/507С від 12.12.2006 року на загальну суму 10000,00 грн.;

-ОСОБА_18 кредитний договір №925/507С від 03.05.2007 року на загальну суму 10000,00 грн.;

-ОСОБА_19 кредитний договір №688/507С від 29.03.2007 року на загальну суму 4340,00 грн.;

-ОСОБА_20 кредитний договір №1222/507С від 08.06.2007 року на загальну суму 10000,00 грн.;

-ОСОБА_21 кредитний договір №2188/507С від 20.10.2007 року на загальну суму 16065,00 грн.;

-ОСОБА_22 кредитний договір №2372/507С від 16.11.2007 року на загальну суму 20000,00 грн.;

-ОСОБА_23 кредитний договір №547/507С від 20.03.2007 року на загальну суму 5860,00 грн.;

-ОСОБА_24 кредитний договір №44/507С від 11.01.2008 року на загальну суму 15000,00 грн.;

-ОСОБА_25 кредитний договір №1098/507С від 22.05.2007 року на загальну суму 10000,00 грн.;

-ОСОБА_26 кредитний договір №2422/507С від 26.11.2007 року на загальну суму 15000,00 грн.;

-ОСОБА_27 кредитний договір №689/507С від 29.03.2007 року на загальну суму 7900,00 грн.;

-ОСОБА_28 кредитний договір №2406/507С від 12.12.2006 року на загальну суму 6000,00 грн.;

-ОСОБА_29 кредитний договір №1149/507С від 30.05.2007 року на загальну суму 10000,00 грн.

/ т.1, а.с.4 - 33; 109 - 150; 153 - 155 /

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України "Про застосування амністії в Україні" амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання певної категорії осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, який покладено на винну особу вироком або рішенням суду.

Постановою суду встановлено, що відповідач у період часу з 04.11.2003 року по 11.01.2008 року сприяв посадовим особам Солонянського відділення банку оформляти фіктивні кредитні договори на підставних позичальників і його злочинними діями ПАТ»БРОКБІЗНЕСБАНК» заподіяно шкоду на загальну суму 230 255, 00 грн.

Відповідно до ч.ч.3 та 4 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

В п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року « Про судове рішення у цивільній справі» роз»яснено, що підповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями статті 212 ЦПК.

На підтвердження висновку суду щодо розміру відшкодування збитків у рішенні, крім посилання на вирок у кримінальній справі чи постанову у справі про адміністративне правопорушення, необхідно також зазначати докази, подані сторонами при розгляді цивільної справи (наприклад, врахування матеріального становища відповідача або вини потерпілого).

З цього випливає, що постановою суду про застосування амністії щодо відповідача доведено факт його злочинних дій та завдання шкоди позивачу цими діями.

Звільнення відповідача від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч.5 ст. 27 - ч.2 ст. 366, ч.5 ст. 27 - ч.2 ст. 364-1, ст. ст. 366 ч.1, 358 ч.2, 358 ч.3 КК України внаслідок застосування Закону України «Про амністію» не є реабілітуючою обставиною, а тому його вина в заподіянні шкоди позивачу є доведеною.

З точки зору ст.1212 ЦКУкраїни безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

При цьому під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої,внаслідок якого набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові №6-88цс13, яка, з точки зору ст.360-7 ЦПК України, є обов»язковою для суду.

В даній постанові Верховний Суд України зробив висновок, що зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Враховуючи викладений вище аналіз, суд приходить до висновку, що відповідач шляхом скоєння злочину при обставинах,приведених у постанові суду, збагатився за рахунок позивача, як банківської установи, внаслідок скоєного злочину, а тому вимоги позивача є обгрунтовааними.

Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача в судовому засіданні, виходячи з наступного.

Так, представник відповідача в судовому засіданні не спростовував застосування до відповідача амністії за згодою останнього, яка, з точки зору законує нереабілітуючою обставиною звільнення від криміналньої відповідальності.

Не заперечував, що постанова суду ним не оскаржувалася і вступила в законну силу.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

В п.27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції " роз»яснено, що виходячи з принципу роцесуального рівноправ»я сторін та враховуючи обов»язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Згідно із ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача посилався на те, що за змістом постанови суду грошові кошти від злочину відповідачу передавалися на поворотній основі, тобто вони передані йому на належній правовій підставі укладення догвоору кредитування.

Представники позивача суду пояснили, що кредитування діяльності відповідача, як суб»єкта господарювання, банк не здійснював.

Будь-яких доказів, які б підтверджували протилежне або про повернення відповідачем отриманих коштів представник відповідача суду не надав і посилання на це відсутнє в постанові суду.

Крім того,за правилами ч.4 ст.61 ЦПК України постанова суду про застосування амністії до відповідача є доведеним факт вчинення ним злочину при обставинах, викладених у ній, та заволодіння злочинним шляхом грошовими коштами ПАТ «Брокбізнесбанк»,що, з точки зору ст.1212 ЦК України, є набуттям даних коштів без достатньої правової підстави.

Виходячи з цього, заперечення представника відповідача судом не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до п.п.6 та 22 ч.1 ст.5 Закону України « Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Постановою Правління Національного банку України № 339 від 10.06.2014 року прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "БРОКБІЗНЕСБАНК".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладників фізичних осіб від 28.02.2014 року №9 призначено уповноважену особу на здійснення тимчасової адмінінстрації « Про вивдення з ринку та здійснення тимчасової адмінінстрації ПАТ»БРОКБІЗНЕСБАНК».

Виходячиз цих обставин та відповідно п.п.1 п.1 ч.1 ст.4 Закону України « Про судовий збір» з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 302, 55гр./ 230 255,00 : 100 /

Керуючись ст.ст.15,16, 1212 ЦК України, ст.ст. 3-4,10 -11, 57- 61, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» 230 225, 00 гр. в відшкодування шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 3 654 грн. 00 коп. судового збору на користь держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Суддя: