Постанова № 46967701, 01.07.2015, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

01 липня 2015 р. Справа № 802/1155/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Яремчука К.О.,

за участі секретаря судового засідання Жупанової Д.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

представників третьої особи приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

у відсутність третьої особи ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ОСОБА_5

до: державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Крижопільського районного управління юстиції Вінницької області ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, приватне акціонерне товариство "Продовольча компанія "Поділля"

про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом звернувся ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ОСОБА_5 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Крижопільського районного управління юстиції Вінницької області ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, приватне акціонерне товариство "Продовольча компанія "Поділля" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 17 березня 2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Крижопільського районного управління юстиції ОСОБА_7 протиправно відмовлено у державній реєстрації договору оренди земельної ділянки, що знаходиться на території Павлівської сільської ради Крижопільського району Вінницької області, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_5.

Позивач вважає рішення відповідача протиправним, оскільки термін дії попереднього договору оренди земельної ділянки від 05 грудня 2004 року закінчився, а тому відсутні підстави для відмови у державній реєстрації іншого договору оренди земельної ділянки з наведеної підстави.

З огляду на викладене позивач вважає рішення №20042752 від 17 березня 2015 року про відмову у державній реєстрації права оренди земельної ділянки за ОСОБА_6 протиправним.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, що наведені у адміністративному позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував, з підстав викладених у письмових запереченнях.

Представники третьої особи приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" проти адміністративного позову також заперечували.

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не зявилася, однак надала суду заяву, у якій просила розгляд справи провести без її участі. При цьому зазначила, що позовні вимоги підтримує.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши адміністративну справу, суд встановив наступне.

05 грудня 2004 року між приватним акціонерним товариством "Продовольча компанія "Поділля" (Орендар) та ОСОБА_5 (Орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки строком на 10 років, згідно з умовами якого Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 1,7 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Павлівської сільської ради Крижопільського району Вінницької області, а Орендодавець відповідно передає вказану земельну ділянку в строкове платне користування Орендарю.

06 жовтня 2005 року вказаний договір зареєстровано у Вінницькій регіональній філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №428.

Зазначений договір достроково не припиняв свою дію.

Разом з тим, вже після закінчення терміну дії зазначеного вище договору оренди земельної ділянки, між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 13 січня 2015 року укладено договір оренди цієї ж земельної ділянки строком також на 10 років.

З метою реєстрації вказаного договору оренди 17 березня 2015 року позивач звернувся до Реєстраційної служби Крижопільського районного управління юстиції Вінницької області.

Проте, державний реєстратор Реєстраційної служби Крижопільського районного управління юстиції ОСОБА_7 своїм рішенням №20042752 від 17 березня 2015 року відмовив у державній реєстрації вказаного договору оренди земельної ділянки з посиланням на статтю 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а саме в зв'язку із тим, що заявлене право вже зареєстроване.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Відповідно до частини 4 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

В силу положень частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Статтею 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно з частиною 4 статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною девятою статті 15 цього Закону; під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; після завершення пятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, обєктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень. Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пунктах 4, 5-2 - 5-6 частини першої цієї статті, не позбавляє заявника права повторно звернутися із заявою за умови усунення перешкод для державної реєстрації прав та їх обтяжень. Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, не може здійснюватися у разі, якщо обєкт нерухомого майна розміщений у межах території, на якій діють два і більше органів державної реєстрації прав, одним з таких органів на вибір заявника, а також у разі проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно. Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пункті 4 частини першої цієї статті, не може здійснюватися у разі наявності помилки в Державному земельному кадастрі, яка виникла після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у результаті зміни методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів). Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Так, суд встановив, що 05 грудня 2004 року між приватним акціонерним товариством "Продовольча компанія "Поділля" (Орендар) та ОСОБА_5 (Орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки строком на 10 років.

При цьому, вказаний договір зареєстровано 06 жовтня 2005 року у Вінницькій регіональній філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №428.

Термін дії вказаного договору закінчився 05 грудня 2014 року.

Так, вже 13 січня 2015 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладено договір оренди цієї ж земельної ділянки строком також на 10 років.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на те, що саме момент реєстрації свідчить про початок терміну дії договору оренди, так як дата реєстрації договору оренди землі не змінює момент укладання договору та термін його дії.

Аналогічні висновки містяться у правовій позиції Верховного Суду України у справі №6-162ц13.

Відтак, відмова у державній реєстрації на підставі статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є протиправною.

Більше того, варто звернути увагу на тому, що відповідач, відмовляючи у здійсненні державної реєстрації, керувався нечинними положеннями статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", адже станом на прийняття оскарженого рішення (станом на 17 березня 2015 року) редакція частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не містила такої підстави для відмови у проведенні державної реєстрації, як заявлене право вже зареєстроване.

Також суд встановив, що відповідачу заявником для здійснення державної реєстрації права оренди подано усі необхідні документи, що також не спростовується представником відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення №20042752 від 17 березня 2015 року про відмову у державній реєстрації права оренди земельної ділянки за ОСОБА_6 є протиправним та підлягає скасуванню.

З приводу позовної вимоги щодо зобов'язання державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Крижопільського районного управління юстиції Вінницької області ОСОБА_7 повторно розглянути заяву ОСОБА_6 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що подана 17 березня 2015 року, то така вимога підлягає задоволенню з огляду на протиправність прийнятого ним рішення №20042752 від 17 березня 2015 року.

Відтак, з огляду на встановлені обставини адміністративний позов підлягає задоволенню.

З приводу розподілу судових витрат, то з урахуванням положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України з Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати в розмірі 73,08 гривень.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Крижопільського районного управління юстиції Вінницької області ОСОБА_7 від 17 березня 2015 року №20042752.

Зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Крижопільського районного управління юстиції Вінницької області ОСОБА_7 повторно розглянути заяву ОСОБА_6 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що подана 17 березня 2015 року (реєстраційний номер заяви 10624328).

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_6 кошти в сумі 73 (сімдесят три) гривні 08 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович