Рішення № 46916379, 17.07.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 302/437/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 липня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів Боднар О.В., Кеміня М.П.

при секретарі: Маринець Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» на рішення Міжгірського районного суду від 12 травня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2015 року ПАТ «Брокбізнесбанк» звернулося до Міжгірського районного суду із вищезгаданим позовом.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 19.09.2013 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, згідно якого відповідачці було надано грошові кошти в сумі 20 000 грн. у вигляді відновлюваної відкличної кредитної лінії на строк з 19.09.2013 по 18.09.2015 року зі сплатою 32% річних.

Взяті на себе зобовязання ОСОБА_2 щодо повернення кредиту та сплати відсотків за його користування належним чином не виконує, у звязку з чим виникла заборгованість, яка станом на 06.03.2015 року складає 39 943,20 грн., з яких: 19 968,45 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 8225,38 грн. заборгованість за процентами; 600 грн. неустойка за прострочення сплати кредиту; 7800 грн. - неустойка за прострочення сплати відсотків; 2158,13 грн. інфляційні втрати за несплату тіла кредиту; 802,45 грн. інфляційні втрати за несплату процентів; 265,88 грн. 3% річних за несплату тіла кредиту; 122,91 грн. 3% річних за несплату процентів.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не погасив наявну заборгованість по кредиту, Банк просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 39 943,20 грн.

Рішенням Міжгірського районного суду від 12 травня 2015 року даний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 28 193,84 грн. Вирішено питання про судові витрати.

У апеляційній скарзі ПАТ «Брокбізнесбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні неустойки, інфляційних втрат та 3%річних і постановити в цій частині нове рішення про задоволення позову. Зокрема стверджує, що суд безпідставно не задовольнив його позовні вимоги в частині понесених Банком втрат від інфляції за прострочення боржником грошового зобовязання, а також три проценти річних від простроченої суми, оскільки не правильно витлумачив норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини; не погоджується з висновком суду щодо недоведеності розміру інфляційних втрат, оскільки позивачем надано відповідний розрахунок. У разі ж якщо суд не згідний з таким, то повинен був шляхом перерахунку перевірити його правильність. Також вважає, що суд безпідставно зменшив неустойку до 1 копійки на підставі ч.3 ст. 551 ЦК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Оскільки рішення суду першої інстанції фактично оскаржується лише в частині відмови в задоволенні вимог банку про стягнення інфляційних втрат та 3% річних та в частині зменшення судом неустойки, то колегія суддів, відповідно до приписів ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в цій частині.

З матеріалів справи вбачається, що 19.09.2003 року між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, згідно якого останній було надано грошові кошти в сумі 20 000 грн. у вигляді відновлюваної відкличної кредитної лінії на строк з 19.09.2013 по 18.09.2015 року зі сплатою 32% річних (а.с.4-14).

Своїх зобовязань по кредитному договору ОСОБА_2Є не виконувала належним чином внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 06.03.2015 року згідно розрахунку банку становить 39 943,20 грн., з яких: 19 968,45 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 8225,38 грн. заборгованість за процентами; 600 грн. неустойка за прострочення сплати кредиту; 7800 грн. - неустойка за прострочення сплати відсотків; 2158,13 грн. інфляційні втрати за несплату тіла кредиту; 802,45 грн. інфляційні втрати за несплату процентів; 265,88 грн. 3% річних за несплату тіла кредиту; 122,91 грн. 3% річних за несплату процентів (а.с.22-24).

Задовольняючи позов лише частково та стягуючи на користь позивача заборгованість у розмірі 28 193,84 грн., суд першої інстанції виходив з того, що в договорі визначено розмір відсотків за користування грошовими коштами, а тому 3% річних не підлягають стягненню. Щодо інфляційних втрат, то суд зазначив, що в розрахунках не вказано розміру індексів інфляції за відповідні періоди. Також судом зменшено розмір неустойки до 1 коп. на підставі ч.3 ст. 551 ЦК України, мотивуючи це наявністю істотних обставин, а саме заблокування рахунків, революційні події в України внаслідок яких має місце знецінення валюти, подорожчання вартості життя, одержання письмової вимоги з реквізитами рахунку ліквідатора лише в лютому 2014 року та добровільне повернення частини кредитних коштів до винесення рішення у справі.

Проте погодитись із таким висновком суду першої інстанції не можна, оскільки таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального права.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобовязання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобовязання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11). В той же час, проценти за користування кредитними коштами, які передбачені умовами договору та ст. 1054 ЦК України, є фактично платою за даним довгором і такі нараховуються за відсутності порушення (прострочення) зобовязання за кредитним договором. Тобто, правова природа процентів є зовсім іншою, а відтак банк вправі додатково ставити питання про стягнення 3% річних не залежно від стягнення відсотків за користування кредитом. Також проценти, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 р. у справі 6-42цс11).

З врахуванням наведеного колегія суддів приходить висновку, що в загальну суму заборгованості за вказаним кредитним договором слід також включити нараховані Банком 3 % річних за несвоєчасну сплату кредиту та процентів в розмірі 388,79 грн. (265,88 + 122,91 = 388,79), сума розрахунку яких фактично не оспорюється.

З приводу інфляційних втрат колегія суддів констатує, що дійсно в розрахунку банком на вказано індекси інфляції за відповідні періоди, що може викликати сумніви в його правильності. Однак, суд в такому випадку, повинен перевірити правильність такого розрахунку та у випадку його неправильності стягнути вірну суму інфляційних втрат в межах позовних вимог банку, а не відмовляти у даній позовній вимозі. Зазначеного суд першої інстанції не зробив.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне здійснити перерахунок розміру грошових коштів, передбачених ст. 625 ЦК України, які підлягають стягненню з відповідача.

При цьому, колегія суддів, розраховуючи інфляційні втрати, бере за увагу індекси інфляції встановлені Кабміном за відповідні періоди, які розташовані в електронні базі Інформаційно-аналітичного центру «Ліга».

Стосовно тіла кредиту в розмірі 19 968,45 грн., за період з 25.09.2014 по 05.03.2015 року сукупний індекс інфляції становить 1,167, а відтак інфляційні втрати по тілу кредиту за даний період становить 3334,73 грн. (19 968,45 * (1,167 - 1) = 3334,73), що є навіть меншим ніж заявлено позивачем. Однак, виходячи з принципу диспозитивності цивільного процесу, колегія суддів вважає, що слід стягнути інфляційні втрати по тілу кредиту в межах заявлених позивачем вимог, тобто в розмірі 2158,13 грн.

Стосовно інфляційних втрат за прострочення сплати відсотків колегія суддів наводить наступні розрахунки. За період з 26.03.2014 року по 05.03.2015 року сукупний індекс інфляції становить 1,316, прострочені відсотки рівні 500,40 грн., а відтак інфляційній втрати дорівнюють 158,13 грн. (500,40 * (1,316 - 1) = 158,13). За період з 26.04.2014 року по 05.03.2015 року сукупний індекс інфляції становить 1,274, прострочені відсотки рівні 574,58 грн., а відтак інфляційній втрати дорівнюють 157,43 грн. (574,58 * (1,274 - 1) = 157,43). За період з 27.05.2014 року по 05.03.2015 року сукупний індекс інфляції становить 1,227, прострочені відсотки рівні 535,03 грн., а відтак інфляційній втрати дорівнюють 121,45 грн. (535,03 * (1,227 - 1) = 121,45). За період з 26.06.2014 року по 05.03.2015 року сукупний індекс інфляції становить 1,215, прострочені відсотки рівні 586,46 грн., а відтак інфляційній втрати дорівнюють 126,09 грн. (586,46 * (1,215 - 1) = 126,09). За період з 26.07.2014 року по 05.03.2015 року сукупний індекс інфляції становить 1,210, прострочені відсотки рівні 582,99 грн., а відтак інфляційній втрати дорівнюють 122,43 грн. (582,99 * (1,210 - 1) = 122,43). За період з 27.08.2014 року по 05.03.2015 року сукупний індекс інфляції становить 1,201, прострочені відсотки рівні 618,26 грн., а відтак інфляційній втрати дорівнюють 124,27 грн. (618,26 * (1,201 - 1) = 124,27). За період з 26.09.2014 року по 05.03.2015 року сукупний індекс інфляції становить 1,167, прострочені відсотки рівні 635,07 грн., а відтак інфляційній втрати дорівнюють 106,06 грн. (635,07 * (1,167 - 1) = 106,06). За період з 28.10.2014 року по 05.03.2015 року сукупний індекс інфляції становить 1,139, прострочені відсотки рівні 631,29 грн., а відтак інфляційній втрати дорівнюють 87,75 грн. (631,29 * (1,139 - 1) = 87,75). За період з 26.11.2014 року по 05.03.2015 року сукупний індекс інфляції становить 1,118, прострочені відсотки рівні 669,48 грн., а відтак інфляційній втрати дорівнюють 79 грн. (669,48 * (1,118 - 1) = 79). За період з 26.12.2014 року по 05.03.2015 року сукупний індекс інфляції становить 1,086, прострочені відсотки рівні 665,49 грн., а відтак інфляційній втрати дорівнюють 57,23 грн. (665,49 * (1,086 - 1) = 57,23). За період з 27.01.2015 року по 05.03.2015 року сукупний індекс інфляції становить 1,053, прострочені відсотки рівні 705,75 грн., а відтак інфляційній втрати дорівнюють 37,40 грн. (705,75 * (1,053 - 1) = 37,40).

Тобто, загальний розмір інфляційних втрат за прострочення сплати відсотків становить 1177,24 грн., що є меншим ніж заявлено позивачем, однак зважаючи на диспозитивність судового процесу, колегія суддів вважає, що підлягають стягненню інфляційній втрати за прострочення сплати відсотків в межах позовних вимог банку, а саме в розмірі 802,45 грн.

Також колегія суддів не може погодитись з висновком суду стосовно зменшення неустойки до 1 копійки, посилаючись на наявність істотних обставин в порядку ч.3 ст. 551 ЦК України зважаючи на наступне.

Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що в даному випадку наявні інші обставини, які є підставою для зменшення розміру неустойки.

Як розяснено в п.27 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобовязання).

Так, заблокування рахунків внаслідок ліквідації банку та одержання письмової вимоги з реквізитами рахунку ліквідатора лише в лютому 2014 року, не може вважатися в даному випадку істотною обставиною, так як рішення про ліквідацію банку прийнято 10.06.2014 року, в той же як прострочення боржником сплати чергових платежів мало місце до цієї дати. Революційні події в України внаслідок чого знецінилася валюта та сталося подорожчання вартості життя, є загальними суспільними явищами, які однаково впливають, як на кредитора, так і на боржника, і такі явища самі по собі не можуть вважатися істотними обставинами. Крім того, в даному випадку кредитний договір укладено в національній валюті, а відтак її знецінення загалом не впливає на можливість боржника погашати кредит. Що стосується сплати боржником частини кредитних коштів, то як слідує з розрахунку боржником сплачено в рахунок погашення кредиту та відсотків кошти на загальну суму 5134,18 (3000,55 + 2133,63 = 5134,18), що є значно меншим ніж розмір заборгованості по тілу кредиту та відсоткам (28 193,83 грн.), а відтак дана обставина також не може вважатися істотною в розумінні ч.3 ст. 551 ЦК України.

Тобто, судом безпідставно зменшено розмір неустойки в порядку ч.3 ст. 551 ЦК України.

Зважаючи на викладене колегія суддів вважає, що предявлений ПАТ «Брокбізнесбанк» позов слід задовольнити повністю, а тому рішення суду першої інстанції, згідно п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 625, 1054-1057 ЦК України, ст.ст. 307-309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» задовольнити.

Змінити рішення Міжгірського районного суду від 12 травня 2015 року шляхом збільшення суми заборгованості по кредитному договору, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до 39 943 (тридцять девять тисяч девятсот сорок три) гривні 20 (двадцять) копійок.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено на протязі двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач:

Судді: