Ухвала суду № 46894398, 16.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4875/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

16 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к апелянта Марчук Л.А.

пр-к позивача Дубина Н.В.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спутнік-Крим» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спутнік-Крим», звернувся в суд з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.10.2014 року №0011132203.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Спутнік-Крим» з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Промстройбуд» та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Астілон» за період з 01.01.2013 по 30.06.2014.

За результатами перевірки складено Акт від 24.09.2014 №1066/26-54-22-03-07/24089298, в якому зафіксовано порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 122 949,00 грн.

Висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства ґрунтуються на твердженні щодо відсутності факту реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Промстройбуд», ТОВ «Компанія «Астілон» з посиланням на матеріали актів Державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 07.08.2014 року №2359/26-55-22-01/39167436 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Промстройбуд», щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.05.2014 по 30.06.2014», від 25.07.2014 №2067/26-55-22-09/38942017 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Астілон» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2014 по 30.06.2014».

13 жовтня 2014 року відповідачем на підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0011132203, яким позивачу визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у розмірі 153 686,25 грн., у тому числі: 122 949,00 грн. - основний платіж, 30 737,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами були реальними та спрямованими на реальне настання відповідних наслідків.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися враховуючи наступні обставини справи.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, для визнання правомірності формування таких за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися в господарській діяльності платника податку.

Таким чином, для вирішення справи по суті необхідно з'ясувати чи мали господарські операції позивача з його контрагентами реальний характер, та чи відповідали ці операції меті господарської діяльності позивача.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спутнік-Крим» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промстройбуд» (підрядник) укладено типові договори на підрядні роботи від 03.06.2014 року №31/6-2, від 02.06.2014 року №20/03-6 та від 02.06.2014 року №37/06 відповідно до яких замовник передає, а підрядник приймає на себе виконати роботи по: монтажу повітророзподільників, покладанню повітроводів, встановленню металевих сіток в поміщеннях об'єктів соціально - побутового призначення в багатоповерхових будинках, які розташовані між проспектом Миколи Бажана та вулиці Завальною в Дарницькому районі міста Києва; по встановленню, кріпленню вентиляторів та прокладанню повітроводів в приміщеннях об'єктів торгівельно-офісного призначення по вулиці Богатирській, 6 в Оболонському районі міста Києва; по прокладанню коробів під кабель, кріплення їх до стелі, монтаж сталевих трубопроводів в приміщеннях об'єктів Ж/офісного комплексу з вбудованими приміщеннями торгівельного та офісного призначення та підземним паркінгом по проспекту Возз'єднання, 21-В в Дніпровському районі міста Києва.

Як встановлено судом першої інстанції, факт виконання будівельних робіт позивачу за зазначеними вище зобов'язаннями та оплати їх вартості підтверджується документально; господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Доказами здійснення зазначених господарських операцій є первинні бухгалтерські документи, а саме: договірні ціни; локальні кошториси; підсумкові відомості ресурсів; довідки про вартість виконаних робіт; акти приймання виконаних будівельних робіт; акти передачі матеріалів у монтаж; податкові накладні.

Факт реальної діяльності ТОВ «Промстройбуд» підтверджується матеріалами справи, зокрема ліцензіює на здійснення будівельно-монтажних робіт.

Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спутнік-Крим» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Астілон» (продавець) укладено договір поставки від 01.04.2014 року №4, відповідно до якого, продавець зобов'язується поставити, а покупець сплатити і прийняти матеріали та обладнання, в подальшому товар в кількості і строки, обумовлені напередодні, згідно рахунків-фактур виставлених продавцем.

Відповідно до п.4.1 зазначеного Договору на товар Постачальник передає Покупцю наступну супровідну документацію: видаткова накладна, податкова накладна, рахунок-фактура.

Як встановлено судом першої інстанції, факт виконання поставки позивачу за зазначеним зобов'язанням та оплати їх вартості підтверджується документально; господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Доказами зазначеної господарської операції є первинні документи, які складалися відповідно до вимог діючого законодавства, зокрема: податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури.

Позивачем надано належні докази щодо транспортування товару (товарно-транспортні накладні).

В рахунок оплати виконання робіт/поставки на виконання зобов'язань позивач в безготівковій формі здійснив перерахування грошових коштів, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Позивачем також надано докази використання отриманих робіт/послуг у подальшій господарській діяльності, а саме використання здійснених робіт та отриманих матеріалів за договорами для забезпеченого своєчасного і якісного виконання своїх договірних зобов'язань за правочинами, що були укладені з іншими суб'єктами господарської діяльності (зокрема, договору на виконання підрядних робіт від 31.01.2014 року № 31/01/14-ПР-Б/П, укладеного між ТОВ «Столична перспектива (Замовник) та ТОВ «Спутнік-Крим» (Підрядник).

Таким чином, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з метою подальшого використання у власній господарській діяльності.

Також, з матеріалів справи вбачається, що на час здійснення господарських операцій з позивачем, контрагенти останнього були правоздатними та дієздатними юридичними особами, створеними та зареєстрованими у відповідності до чинного законодавства України, доказів того, що позивач знав або міг знати про недостовірність відомостей Єдиного державного реєстру Юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо вказаних юридичних осіб суду не дано.

Відповідачем не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків, не надано доказів щодо можливої відсутності у контрагентів позивача можливостей на виконання зобов'язань за укладеними договорами.

Зазначене свідчить, що відповідачем не проводилася перевірка щодо реальності здійснених господарських операцій, а лише використовувалася наявна інформація в матеріалах актів неможливості проведення зустрічної звірки контрагентів позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, зафіксовані в акті перевірки, не можуть бути підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності документів, що підтверджують реальність господарської операції.

Апелянт стверджує, що в наданих до перевірки товарно-транспортних накладних не зазначена повна номенклатура продукції, ціни за одиницю. Крім того, зазначає, що в наданих до перевірки рахунках-фактурах та видаткових накладних відсутні відомості щодо посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, відсутні відомості про осіб, які складали та перевіряли локальний кошторис та акти приймання виконаних будівельних робіт та довідці про їх вартість за червень 2014 року не містять відомостей щодо місця складання.

Разом з тим, окремі недоліки в оформленні первинних документів у даному разі не перешкоджають встановленню змісту спірних господарських операцій, ідентифікації їх учасників та у своїй сукупності містять необхідні для оподаткування відомості господарських операцій позивача.

За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нарахування відповідачем податкових зобов'язань за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №0011132203, а відповідно і штрафних санкцій - є протиправним.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 17.07.2015 р.

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.