Ухвала суду № 46870866, 15.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2015 року Справа: № 826/5984/15

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Жигіля Г.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу відділу Державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до відділу Державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними та скасування постанов та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 ( далі - позивач ) звернувся до суду з адміністративним позовом до відділу Державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві ( далі - відповідач ) про: - визнання протиправною бездіяльності головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Гресь Т.О. щодо надання відповіді на заяву про відкладення провадження виконавчих дій та щодо винесення постанови про відкладення провадження виконавчих дій, а також щодо закінчення виконавчого провадження № 46645984 у зв'язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення, згідно з виконавчим документом ( далі - позовна вимога № 1 );

- визнання протиправними і скасування постанов від 02.03.2015 р. про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат на вчинення виконавчих дій ( далі - позовна вимога № 2 );

- зобов'язання головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Солом'янського управління юстиції у м. Києві Гресь Т.О. закінчити виконавче провадження № 46645984 та винести про це відповідну постанову (далі - позовна вимога № 3 ).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2015 року у відкритті провадження в частині позовних вимог №№ 1, 3 було відмовлено.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 квітня 2015 року адміністративний позов в іншій частині позовних вимог було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, зазначена постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 1 ст. 197 КАС України розглядає справу за їх відсутності в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змінення позовних вимог про визнання протиправною і скасування постанови від 02.03.2015 р. про стягнення виконавчого збору, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 16 грудня 2014 року у справі № 760/22309/13-ц з ОСОБА_2 було стягнуто борг за договором позики на суму 288547,30 грн., відсотки за користування грошима в розмірі 30060,24 грн. та № 3 % річних за прострочку виконання зобов'язань в розмірі 12024,00 грн. та судовий збір - 3441,00 грн., що у сукупності складає 334072,54 грн.

На підставі та на виконання зазначеного рішення суду Солом'янським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист № 760/22309/13-ц від 20.02.2015 р.

Постановою державного виконавця від 23.02.2015 р. за вказаним виконавчим листом було відкрито виконавче провадження № 46645984 та надано боржнику строк для добровільного виконання судового рішення до 01.03.2015 р.

Зазначена постанова була отримана позивачем 27.02.2015 р.

02.03.2015 р. позивач самостійно і в добровільному порядку виконав рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16 грудня 2014 року у справі № 760/22309/13-ц шляхом сплати коштів в розмірі 334072,54 грн. та подав відповідачу заяву про їх зарахування на рахунок стягувача, а також клопотання про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду в повному обсязі.

У цей же день відповідачем було винесено постанови від 02.03.2015 р. ВП № 46645984 про стягнення з боржника виконавчого збору на суму 33407,25 грн. і про стягнення з боржника витрат на провадження виконавчих дій в розмірі 116,82 грн.

Судова колгеія встановила, що задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем не було вчинено жодних дій, спрямованих на примусове виконання виконавчого листа № 760/22309/13-ц від 20.02.2015 р., то й підстави для стягнення з позивача виконавчого збору та витрат на вчинення виконавчих дій відсутні.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови від 02.03.2015 р. ВП № 46645984 про стягнення з боржника виконавчого збору, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України та Законом України «Про виконавче провадження» ( далі - Закон № 606-XIV ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 2 ст. 25 Закону № 606-XIV визначено, що Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 27 Закону № 606-XIV, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Частиною 1 статті 28 Закону № 606-XIV визначено, що У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 31 Закону № 606-XIV, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Державний виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам або іншим учасникам виконавчого провадження під розписку.

Згідно з ч. 2, 4, 5 ст. 41 Закону № 606-XIV, витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: 1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Постанова про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності їх примусового стягнення згідно з вимогами цього Закону. Зазначена постанова надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ним у порядку, встановленому цим Законом.

Отже, законодавством регламентовано зобов'язання боржника щодо якого відкрито виконавче провадження, виконати свої обов'язки у повному обсязі в межах строку, надано державним виконавцем для їх добровільного виконання.

Водночас, зазначеному зобов'язанню боржника кореспондує обов'язок державного виконавця завчасно, тобто з урахуванням права боржника на виконання свого обов'язків в межах строку на його добровільне виконання, направити йому рекомендованим поштовим повідомленням постанову про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, з викладених правових норм також вбачається, що невиконання боржником, який був належним чином і завчасно повідомлений про відкриття виконавчого провадження і про строк для добровільного виконання зобов'язань, при починанні державним виконавцем примусового виконання, є підставою для стягнення виконавчого збору і, у разі вчинення державним виконавцем виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання, - для стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Разом з тим, колегія суддів встановила, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 23.02.2015 р. ВП № 46645984, в якій встановлено строк для добровільного виконання рішення суду до 01.03.2015 р., боржнику (позивачу) в порядку ч. 1 ст. 31 Закону № 606-XIV, тобто рекомендованим поштовим повідомленням, не направлялась, а була йому вручена лише 27.02.2015 р., коли представник позивача ОСОБА_4 особисто прибув до відповідача.

Зазначені обставини вбачаються з матеріалів справи, визнаються обома сторонами, у суду не виникає сумніву щодо їх достовірності та добровільності визнання, а тому, у відповідності до ч. 3 ст. 72 КАС України, колегія суддів вважає їх такими, що не потребують доказування.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не було дотримано вимоги ч. 1 ст. 31 Закону № 606-XIV стосовно порядку повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження ВП № 46645984 і, відповідно, про строк наданий йому державним виконавцем для добровільного виконання судового рішення, а отже, фактично було обмежено право позивача на виконання своїх зобов'язань у межах вказаного строку та замість шести днів для добровільного виконання судового рішення, як вказано у постанові про відкриття виконавчого провадження, він мав лише два дні.

Більш того, колегія суддів відзначає, що ОСОБА_2 самостійно та в добровільному порядку вже на третій день ( 02.03.2015 р. ) після отримання за власною ініціативою постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.02.2015 р. ( 27.02.2015 р. ) у повному обсязі виконав свої зобов'язання шляхом сплати 334072,54 грн. на користь стягувача, на підставі та на виконання відповідного судового рішення.

Зазначені обставини переконують судову колегію у тому, що в даному випадку відсутні достатні та необхідні правові умови для стягнення з позивача виконавчого збору.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу й на те, що відповідачем ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження не було надано жодних належних і допустимих, у розумінні ст. 70 КАС України, доказів, які б вказували на те, що ним вчинялись будь-які виконавчі дії та, у зв'язку з цим, були понесені відповідні витрати, що у сукупності з вищенаведеними обставинами вказує на відсутність жодних правових підстав для стягнення з позивача витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для визнання протиправними і скасування постанов від 02.03.2015 р. про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат на вчинення виконавчих дій.

Доводи апелянта про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження була вручена представнику боржника особисто 27.02.2015 р., відповідно до ч. 4 ст. 31 Закону № 606-XIV, колегія суддів вважає не обґрунтованими, оскільки зазначений спосіб повідомлення є альтернативним і може використовуватися лише за умови дотримання права боржника на самостійне виконання своїх обов'язків у межах строку, наданого державним виконавцем для добровільного виконання, а ч. 1 ст. 31 Закону № 606-XIV чітко вказано, що боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Отже, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає їх безпідставними і такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Таким чином, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, діючи всупереч приписам ч. 2 ст. 71 КАС України, не надав суду жодних доказів, не навів будь-яких доводів, які б спростовували наведену аргументацію, та не переконав судову колегію у своїй правоті.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову в частині позовних вимог про визнання протиправними і скасування постанов від 02.03.2015 р. про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат на вчинення виконавчих дій та вважає, що судом першої інстанції було повно встановлено обставини справи, а рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у відповідності з вимогами ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відділу Державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а постанова відділу Державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу відділу Державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві залишити без задоволення, а постанову відділу Державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.