Ухвала суду № 46803165, 01.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" липня 2015 р. м. Київ К/800/31896/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - Інспекція)

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.07.2012

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013

у справі № 1570/1558/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів-3" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05.07.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013, позов задоволено; визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 22.12.2011 № 0003122350 та № 0003132350.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що помилкове визначення платником у платіжному дорученні призначення платежу як інвестиційного внеску за угодою про спільну діяльність не впливає на правову природу операції з інвестування будівництва за договором генерального інвестування, яка насправді відбулася, та не змінює податкових наслідків цієї операції.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові, посилаючись на здійснену судами неправильну податкову кваліфікацію спірних правовідносин.

Товариством у відповідності до статті 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги Інспекції з урахуванням такого.

Судовими інстанціями під час розгляду даної справи встановлено, що Інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань підтвердження взаємовідносин з Товариством як відповідальною особою за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність з товариством з обмеженою відповідальністю «Ліберті Л» (правонаступника товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Югстрой») від 10.10.2006 за серпень 2011 року.

За наслідками цієї перевірки Інспекцією складено акт від 24.11.2011 № 8598/23-5/32509291 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.12.2011 № 0003122350, за яким Товариству визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 74798 грн. за основним платежем та 18700 грн. за штрафними санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 22.12.201 № 0003132350 про визначення позивачеві суми завищення від'ємного значення ПДВ за серпень 2011 року в розмірі 399 959 грн.

Підставою для прийняття зазначених актів індивідуальної дії стали установлені перевіркою обставини щодо безпідставного включення позивачем до податкового кредиту ПДВ у сумі 474 757,33 грн. за операцією із здійснення інвестиційного внеску за Договором про спільну діяльність, позаяк така операція не утворює об'єкта оподаткування ПДВ та не породжує права на податковий кредит.

Також в акті перевірки Інспекцією викладено висновок про наявність ознак транзитера у Договору про спільну діяльність.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, попередні судові інстанції виходили з того, що податковим органом помилково було визначено економічний зміст господарської операції виключно на підставі невірно заповненого платником реквізиту платіжного документа (призначення платежу) без аналізу договірних зобов'язань сторін, їх фактичних прав та обов'язків.

За висновком судів, фактичне перерахування спірних грошових коштів у перевіреному періоді здійснювалося позивачем на виконання своїх зобов'язань за договором генерального інвестування від 01.10.2008, укладеним Товариством (генеральний інвестор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Югстрой» як представником Договору про спільну діяльність, що спростовує викладені в акті перевірки висновки та обумовлює право позивача на податковий кредит.

Втім з такою правовою оцінкою обставин справи погодитися не можна.

Адже, як вбачається з установлених судами обставин та підтверджується наявними у справі матеріалами, 10.10.2006 позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Югстрой» було укладено Договір про спільну діяльність, предметом якого є об'єднання дій та коштів для будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 19.

01.10.2008 Товариством та товариством з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Югстрой» як представником Договору про спільну діяльність укладено договір генерального інвестування, умовами якого передбачено здійснення позивачем 100-відсоткового фінансування будівництва зазначеного об'єкта та встановлено обов'язок Договору про спільну діяльність передати позивачеві майнове право на новозбудоване майно для подальшого оформлення права власності.

Зі змісту наведених договорів вбачається, що правовідносини за договором про спільну діяльність від 10.10.2006 виключають одночасне існування зобов'язань за договором генерального інвестування від 01.10.2008, оскільки в інакшому випадку позивач виступатиме одночасно і продавцем (як учасник договору про спільну діяльність), і покупцем об'єкта будівництва.

У той же час в умовах дії такого принципу фінансової звітності, як превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, для цілей оподаткування зміст господарської операції має встановлюватися на підставі аналізу дійсних змін майнового стану її учасників.

А відтак для з'ясування юридичної природи господарських операцій, виконанням яких опосередковувалися розглядувані договори, та визначення їх податкових наслідків, у тому числі дійсного обсягу податкових прав та обов'язків позивача у розглядуваних правовідносинах, судам необхідно було вичерпно дослідити фактичні договірні зобов'язання сторін, належність активів та їх рух у процесі виконання цих операцій.

Зокрема, судам необхідно було встановити економічну участь кожного з учасників будівництва шляхом з'ясування, яким чином планувалося будівництво названого нерухомого об'єкта, за рахунок чиїх коштів, кому належить земельна ділянка, на якій планувалося будівництво, хто які дії повинен був вчинити у процесі цього будівництва, хто залучає підрядника, контролює хід виконання робіт тощо. Лише за наслідками встановлення цих обставин можна було б дійти обґрунтованого висновку відносно того, чи підпадає розглядувана операція під ознаки першого постачання житла позивачеві у розумінні підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України.

При цьому судам слід мати на увазі, що у разі здійснення позивачем будівництва (у тому числі у рамках договору про спільну діяльність) на власній земельній ділянці із залученням власних коштів позивач не може виступати покупцем за такою операцією, а тому право на податковий кредит за наслідками інвестування коштів у будівництво у позивача на виникатиме.

Ухилення судами від перевірки та надання правової оцінки обставин справи, що входять до предмета доказування у справі, свідчить про недотримання судами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, у тому числі з виявленням та витребуванням доказів з власної ініціативи, та вимагає скасування прийнятих у справі судових актів з направленням останньої на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення вказаних недоліків шляхом дослідження усіх обставин, зазначених у цій ухвалі.

З урахуванням викладного, керуючись статтями 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.07.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 у справі № 1570/1558/2012 скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько