Ухвала суду № 46803163, 01.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" липня 2015 р. м. Київ К/800/59989/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - Інспекція)

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.11.2011

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013

у справі № 2а-0870/7645/11

за позовом Запорізького державного підприємства "Кремнійполімер" (далі - Підприємство)

до Інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.02.2011 № 0000032301/0/23, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 70360 грн. за основним платежем та 17590 грн. за штрафними санкціями).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.11.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013, позов задоволено з посиланням на відсутність підстав для кваліфікації виявлених під час інвентаризації необлікованих основних фондів як безоплатно отриманих з огляду на тривалий факт їх використання Підприємством у виробничій діяльності.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що неврахування платником при визначенні оподатковуваного доходу безоплатно отриманих основних фондів та доходу від реалізації іноземної валюти призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено виїзну планову перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.09.2010, оформлену актом від 28.01.2011 № 24/23-023/00203625. Під час цієї перевірки податковим органом було виявлено, поміж іншим, факт оприбуткування позивачем на баланс у 3 кварталі 2010 року основних засобів залишковою вартістю 1 603 917 грн., виявлених під час проведення КРУ інвентаризації на Підприємстві, однак без включення вартості цих основних фондів до валового доходу позивача як безоплатно отриманих в порядку підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

Крім того, в акті перевірки зазначено про заниження платником суми одержаного доходу від продажу іноземної валюти у періоді, охопленому перевіркою.

Наведені обставини з урахуванням підтвердженого перевіркою розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток слугували підставою для визначення платникові оспорюваної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, суди послалися на те, що виявлені під час інвентаризації надлишки основних фондів позивачем у перевіреному періоді не одержувались, позаяк постійно перебували у власності Підприємства та використовувалися ним у виробничій діяльності. Наведене, за висновком судів, виключає можливість розглядати ці основні засоби як безплатно одержаний товар у розумінні пункту 1.23 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Однак така правова оцінка обставин справи є передчасною.

Як випливає зі змісту пункту 4.13 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 № 2, інвентаризацією здійснюється перевірка фактичної наявності запасів, їх стану та умов зберігання. Проведення інвентаризації здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 № 419 "Про затвердження Порядку подання фінансової звітності" та Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 № 69.

За змістом пункту 11.12 названої Інструкції перевищення вартості цінностей, що виявились у надлишку, проти вартості цінностей, що виявились у нестачі при пересортиці, відноситься на збільшення даних обліку відповідних матеріальних цінностей та інших операційних доходів.

Таким чином, інвентаризація товарно-матеріальних цінностей є способом установлення лишку або нестачі цінностей і коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку, що має бути відображено підприємством в бухгалтерському та податковому обліку.

При цьому надлишки запасів, виявлені в результаті інвентаризації, підлягають визнанню у складі доходів платника при обчисленні податку на прибуток на підставі підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин).

У той же час в умовах дії такого принципу фінансової звітності, як превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, для правильної податкової кваліфікації виявлених інвентаризацією надлишків основних фондів судам слід було встановити підстави виникнення таких надлишків. Адже у випадку, якщо наявність надлишків зумовлена виключно допущеною платником обліковою помилкою, то підстави для визнання у платника доходу внаслідок безоплатного одержання товару відсутні. В іншому разі платник зобов'язаний збільшити валовий доход на вартість таких надлишків незалежно від факту та тривалості їх використання у господарській діяльності.

Отже, для правильного вирішення спору по цьому епізоду судам слід було встановити, які саме необліковані основні фонди були виявлені в наявності у позивача під час проведеної інвентаризації, коли саме і на підставі яких первинних документів позивач набув у власність відповідні основні засоби, чи знайшли відповідні операції своє відображення у податковому обліку Підприємства тощо.

Іншою підставою для оспорюваного податкового повідомлення-рішення став висновок Інспекції про заниження Підприємством доходу від продажу іноземної валюти. Втім вказані доводи не отримали будь-якої правової оцінки у ході вирішення цього спору; судами взагалі не перевірялися обставини щодо порядку відображення операцій з купівлі-продажу валюти у податковому обліку Підприємства.

Ухилення судами від перевірки та надання правової оцінки доводам Інспекції, якими вона мотивує порушення платником правил оподаткування, а також невстановлення усіх обставин, що входять до предмета доказування у справі, свідчить про недотримання судами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, у тому числі з виявленням та витребуванням доказів з власної ініціативи, та вимагає скасування прийнятих у справі судових актів з направленням останньої на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення вказаних недоліків.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області задовольнити частково.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.11.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013 у справі № 2а-0870/7645/11 скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько