Ухвала суду № 46803149, 01.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2015 року м. Київ К/800/11681/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської регіональної митниці (далі - Митниця)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.12.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013

у справі № 2а-16093/11/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бістерфельд Спеціалхемі Україна" (далі - Товариство)

до Митниці

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.12.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 22.09.2011 № 197 та від 22.09.2011 № 198.

Вказані судові акти мотивовані тим, що включена до розрахунку митної вартості імпортованих товарів сума транспортних витрат підтверджена документами, передбаченими пунктом 8 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 (далі - Порядок № 1766), тоді як Митницею не подано належних доказів на підтвердження недостовірності відомостей у представлених декларантом документах.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Митниці, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про недостовірність поданих Товариством митному органу відомостей щодо розміру транспортних витрат, які підлягають врахуванню при визначенні митної вартості товару, та неврахування судами базисних умов поставок товару для встановлення порядку визначення транспортних витрат.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Митницею було проведено перевірку дотримання Товариством законодавства з питань митної справи за період з 01.08.2008 по 31.05.2011, оформлену актом від 19.08.2011 № 8/11/100000000/32373756. Під час цієї перевірки за результатами співставлення задекларованих позивачем транспортних витрат з даними щодо цих витрат в актах виконаних робіт, складених експедиторами/перевідниками та Товариством, а також рахунках-фактурах відповідач дійшов висновку про надання декларантом в окремих випадках недостовірних відомостей про вартість цих витрат, наслідком чого стало заниження митної вартості імпортованих товарів та недобір митних платежів.

Наведений висновок слугував підставою для прийняття Митницею:

податкового повідомлення-рішення від 22.09.2011 № 198, згідно з яким Товариству визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 28159,35 грн. (у тому числі 23914,32 грн. за основним платежем та 4245,03 грн. за штрафними санкціями);

податкового повідомлення-рішення від 22.09.2011 № 197, за яким позивача зобов'язано сплатити 6882,47 грн. ввізного мита (у тому числі 5789,43 грн. за основним платежем та 1093,04 грн. за штрафними санкціями).

Згідно зі статтею 259 Митного кодексу України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 267 названого Кодексу митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб.

В силу вимог частини другої цієї ж статті Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:

витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (пункт 5);

витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (пункт 6).

Згідно з пунктом 8 Порядку № 1766 для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також:

або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

або довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства;

або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Керуючись наведеними законодавчими положеннями, попередні судові інстанції встановили, що при декларування митної вартості імпортованих товарів визначення транспортних витрат здійснювалося Товариством на підставі наданих підприємствами-перевізниками довідок із зазначенням відомостей щодо транспортного засобу, який використовувався для виконання перевезень, маршруту перевезення, розміру плати тощо.

На підставі цього суди дійшли об'єктивного висновку про дотримання позивачем наведених правил щодо обчислення та підтвердження транспортних витрат, які підлягають врахуванню при визначенні митної вартості товару.

Як з'ясовано судами, розбіжність між вартістю транспортування, вказаною в актах здачі-прийняття робіт, складених Товариством та підприємствами-перевізниками, та вартістю перевезення, зазначеною у наданих митному органові довідках, зумовлена тим, що у довідках вказано вартість транспортування товару до місця імпорту, а в актах здачі-прийняття робіт - також і вартість перевезення по території України до кінцевого пункту призначення.

Втім з вищенаведених положень митного законодавства вбачається, що у разі якщо за умовами зовнішньоекономічного контракту витрати на транспортування, виходячи із складових формули обчислення ціни товару, не включені до такої ціни, то такі витрати враховуються при визначенні митної вартості товару, однак лише до місця ввезення на митну територію України.

Посилання Митниці на необхідність обчислення транспортних витрат у структурі митної вартості виходячи з умов поставки згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «ІНКОТЕРМС» обґрунтовано були відхилені судами попередніх інстанцій. Адже базисні умови поставки, визначають, на кого саме покладаються витрати з транспортування товару, у сфері договірних правовідносин, що з урахуванням положень пункту 5 частини другої статті 267 Митного кодексу України не має правового значення для обчислення митної вартості, до складу якої входять лише витрати до місця імпорту товару (якщо вони не включені до контрактної ціни).

Наведене обумовлює правильність висновку судів про відсутність у позивача обов'язку враховувати вартість транспортування товару до кінцевого місця призначення на території України (вказаної в акті здачі-прийняття робіт, оформленому з перевізником) при визначенні митної вартості, в зв'язку з чим у відповідача не було правових підстав для донарахування Товариству оспорюваних сум грошових зобов'язань.

Оскільки висновки судів відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних рішень судів першої і апеляційної інстанцій зі спору не вбачається.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Київської регіональної митниці відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.12.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013 у справі № 2а-16093/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько