Ухвала суду № 46803148, 01.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2015 року м. Київ К/800/25652/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - Інспекція)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.02.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013

у справі № 2а-16106/12/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Промінтерсервіс" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування наказу та податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним та скасування наказу від 10.07.2012 № 882 «Про проведення документальної позапланової перевірки Товариства» та податкового повідомлення-рішення від 28.08.2012 № 0002892250.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.02.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013, позов задоволено частково; оспорюване податкове повідомлення-рішення визнано протиправним і скасовано; в решті позову відмовлено.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з факту надання платником документів, що відповідають встановленим вимогам та містять достовірні відомості про обставини, з якими податкове законодавство пов'язує юридичні наслідки.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові. При цьому скаржник посилається на неподання платником усього обсягу документів, необхідних для підтвердження реальності виконання господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Вікна-Стиль» (далі - ТОВ «Вікна-Стиль»); зазначає, що судами не враховано відсутність у названого контрагента трудових та матеріальних ресурси для провадження господарської діяльності, його неперебування за місцезнаходженням.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій під час розгляду даної справи, Інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Вікна-Стиль» за лютий 2012 року, оформлену актом від 13.07.2012 № 227/22-50/25409368.

Перевіркою виявлено наявність у платника недоплати з ПДВ за наслідками включення до податкового кредиту сум цього податку за операціями з придбання палива для реактивних двигунів у названого контрагента, які мали фіктивний характер. Вказаний висновок Інспекції мотивований тим, що під час перевірки позивачем не представлено товарно-транспортних накладних на підтвердження перевезення товару у процесі виконання розглядуваних поставок, сертифікаційних документів на товар; названий постачальник не перебуває за місцезнаходженням, не має майна, основний фондів, трудових ресурсів, необхідних для провадження господарської діяльності та виконання розглядуваних поставок; не задекларував та не сплатив необхідну суму ПДВ за наслідками виконання цих операцій.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених витрат по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

У справі, що переглядається, суди встановили, що Товариство та ТОВ «Вікна-Стиль» уклали договір поставки палива для реактивних двигунів від 01.12.2011 № 33/11, узгодивши умови про те, що кількість товару, строк його поставки додатково зазначаються у заявках покупця (позивача у справі). Згідно з умовами договору поставка товару супроводжується передачею постачальником сертифіката якості та здійснюється з оформленням видаткових накладних (рахунків-фактур) на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей, виданої покупцем уповноваженій особі. Поставка товару виконується на умовах СРТ склад покупця (резервуари Товариства на аеродромі базування «Чайка» у м. Києві та тимчасових вертолітних площадках у межах України).

Оцінивши умови цього договору, суди цілком об'єктивно відхилили доводи Інспекції про обов'язкове подання платником товарно-транспортних накладних як документів, що засвідчують реальність поставки продукції ТОВ «Вікна-Стиль». У даному разі Товариство не виступало замовником за договором перевезення, позаяк обов'язок з транспортування товару до пункту призначення був покладений на постачальника, а відтак неподання позивачем товарно-транспортних накладних не може свідчити про відсутність правових підстав для формування податкового кредиту за операціями з поставки товару.

Судами встановлено, що на підтвердження факту придбання палива у ТОВ «Вікна-Стиль» позивачем подано рахунки-фактури, видаткові накладні, виписки з банківського рахунку Товариства на підтвердження факту оплати придбаного товару в безготівковому порядку, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про учасників поставки, про товар, який поставлявся (його найменування, кількість, вартість).

Сертифікаційні ж документи на товар, які не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції; сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів.

Порушення окремих умов договору (як-от неподання постачальником сертифікатів якості на товар), які не є істотними для сторін для досягнення цілі правочину (поставка товару), не може впливати на податкові зобов'язання однієї із сторін договору.

До того ж, під час розгляду справи у суді позивачем було представлено паспорт від 13.09.2011 № 16 на придбаний авіакеросин.

За даних обставин суди правомірно відхилили і посилання Інспекції на відсутність ТОВ «Вікна-Стиль» за місцем реєстрації як свідчення безтоварності розглядуваних операцій, позаяк наведений факт не виключає можливість провадження названим суб'єктом господарювання діяльності, перебуваючи за іншою адресою.

Також з огляду на установлені судовими інстанціями обставини відносно того, що позивач замовляв авіакеросин окремими невеликими партіями та зберігав його у металевих резервуарах на вертолітних майданчиках для використання при експлуатації вертольотів, у постачальника не було необхідності у власних або орендованих складських приміщеннях, площадках для зберігання палива. Відсутність у ТОВ «Вікна-Стиль» персоналу не виключає можливість провадження господарської діяльності з використанням персоналу третіх осіб. Доказів зворотного Інспекцією не представлено.

Установлені судами обставини також свідчать про те, що при укладенні договору Товариство проявило належний ступінь обережності у господарській діяльності, пересвідчилося у правоздатності контрагента, його належній державній реєстрації як юридичної особи у Єдиному державному реєстрі та реєстрації як платника ПДВ на підставі відомостей, опублікованих у загальнодоступних електронних засобах інформації.

Суди правильно зазначили, що чинне податкове законодавство не ставить право на податковий кредит з ПДВ в залежність від дій (бездіяльності) контрагента. Неподання контрагентом Товариства документів за вимогою Інспекції, несплата ним податків до бюджету самі по собі не свідчить про відсутність господарських операцій та одержання платником необґрунтованої податкової вигоди.

За відсутності ознак недобросовісності самого платника, порушення його постачальником порядку звітування до контролюючого органу не може розцінюватися як підстава для відмови платникові у визнанні його права на податковий кредит за умови реальності виконання господарської операції та дотримання встановлених законом вимог.

Таким чином, висновок судів про те, що платником здійснені реальні, зумовлені розумними економічними причинами, господарські операції з ТОВ «Вікна-Стиль», витрати Товариства за цими операціями (зокрема, по сплаті ПДВ) документально підтверджені, мають виробничий характер та понесені у рамках провадження платником господарської діяльності, ґрунтується на дослідженні та оцінці наявних у матеріалах справи доказах та є правильним.

Доводи ж Інспекції спрямовані на переоцінку доказів, які оцінені судами з дотриманням вимог статті 86 КАС, що перебуває поза межами повноважень касаційної інстанції.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог ухвалені у справі рішення учасниками спору не оскаржуються в касаційному порядку, в зв'язку з чим у суду касаційної інстанції вістуні підстави для надання цим висновкам правового аналізу.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваних судових актів зі спору не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.02.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 у справі № 2а-16106/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько