Ухвала суду № 46797524, 14.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 357/3977/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Жарікова О.В. Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

14 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 березня 2015 року адміністративний позов про зобов'язання вчинити певні дії за період з 01.01.2014 року по 22.06.2014 року залишено без розгляду, відкрите скорочене провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області про зобов'язання вчинити певні дії за період з 23.06.2014 року.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати з 01 січня 2014 року доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, згідно ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та зобов'язання відповідача з 01.01.2014 року провести перерахунок та виплату доплати до пенсії та додаткової пенсії, відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 100 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Згідно з ч. 2 названої статті, позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо залишення без розгляду позову про зобов'язання вчинити певні дії за період з 01.01.2014 по 22.06.2014, у зв'язку з тим, що позовну заяву направлено до суду тільки 23.12.2014.

При цьому, колегія суддів критично ставиться до посилань позивача на неможливість отримання офіційної інформації щодо прийняття та внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як на підтвердження поважності пропуску строку.

Також не беруться до уваги посилання позивача на те, що про порушення своїх прав позивач дізналася з ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014 та листа відповідача від 22.12.2014 №653/Х-01, оскільки пенсія є періодичною виплатою, яка виплачується щомісяця, а Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» був доведений до загального відому у встановленому законом порядку та набрав чинності 01.01.2014 року, а тому про порушення свого права позивач повинна була дізнатись у січні 2014 року.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі. Однак, клопотання позивача про поновлення пропущеного строку в матеріалах позовної заяви відсутнє та до матеріалів справи не додано.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції щодо необхідності залишення частини позовних вимог без розгляду.

При цьому, колегія суддів суду апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання в апеляційній скарзі на положення Віденської конвенції «Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду» від 21.05.1963, де зазначено, що позовна давність на вимоги про відшкодування ядерної шкоди становить тридцять років.

Зазначеною Конвенцією, передбачено, що права на відшкодування за цією Конвенцією втрачають силу, якщо позов не подано протягом десяти років з дня ядерного інциденту.

Окрім того, Конвенція передбачає відповідальність та відшкодування за заподіяний ядерний інцидент з боку оператора - особи, призначеної або визнаної відповідальною державою в якості оператора ядерної установки.

З огляду на те, що відповідач жодним чином не відповідає критеріям оператора ядерної установки, встановленим Віденською конвенцією про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, її застосування у цій справі є неможливим.

Також, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає, що Конвенція не належить до нормативно-правових актів, які безпосередньо регулюють правовідносини, що склалися між сторонами в цій справі

Разом з тим, доводи апелянта з приводу того, що до вказаних правовідносин не застосовуються строки звернення до суду, встановлені ст. 99 КАС України, посилаючись на Віденську конвенцію про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21 травня 1963 року, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України «Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду» № 334/96-ВР від 12 липня 1996 року положеннями п. п. і.і) п. а) ч. 1 ст. VI якої встановлено, що строк позовної давності на відшкодування ядерної шкоди, спричиненої тілесному здоров'ю, складає тридцять років з дня ядерного інциденту, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки на відміну від положень Конвенції строки, визначені ст. 99 КАС України є процесуальними. Їх початок та перебіг пов'язується з моментом порушення прав та інтересів позивача.

Колегія суддів критично ставиться до посилань позивача на ч.2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991, відповідно до якої суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Буквальне тлумачення наведеної статті дає підстави вважати, що ця норма закону стосується лише вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини Пенсійного фонду України.

Соціальні виплати, перерахунок яких є предметом позову, носять щомісячний характер і позивач про порушене право мав дізнатися при кожній виплаті. Однак, у визначений процесуальним законом строк позивач до суду не звернувся.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, п. 2 ч. 1 ст. 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 березня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.