Ухвала суду № 46797518, 14.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/248/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача - Дроботенка Ю.О.,

представника відповідача - Михайлюк-Філімонової Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Октан» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання незаконними дій і бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, визнання протиправними та скасування податкової вимоги і рішення про опис майна у податкову заставу, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Октан» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 квітня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Фірма Октан» звернулося у суд із позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому, з урахуванням збільшення вимог, просило визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо невизнання права позивача на податковий компроміс та зобов'язати контролюючий орган виконати процедуру податкового компромісу до його податкового боргу, визнати незаконними дії відповідача при намаганні стягнути з нього кошти за податковою вимогою №1741-25 від 07.04.2014 на суму 8 065 173,66 грн у зв'язку з порушенням такими права на застосування до податкового боргу податкового компромісу, а також визнати протиправними і скасувати зазначену податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу від 07.04.2014 №369/26-58-25-01-23.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 квітня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність вимоги контролюючого органу про сплату позивачем податкового боргу, який виник внаслідок судового узгодження грошових зобов'язань платника податків, та вжиття заходів щодо його стягнення у вигляді опису майна боржника у податкову заставу. Крім того, суд першої інстанції не встановив з боку відповідача протиправної бездіяльності щодо порушення права позивача на застосування податкового компромісу, адже відповідна процедура може застосовуватись лише щодо неузгоджених грошових зобов'язань.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва, правонаступником якої є відповідач, проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2008 року, за підсумками якої складено акт від 13.07.2009 №8309/23-02/24718890 та виявлено порушення норм податкового законодавства.

За наслідками встановлених порушень контролюючим органом 24 липня 2009 року прийнято податкові повідомлення - рішення №0002732302/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3 024 546,00 грн, та №0002742302/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 5 040 908,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були предметом оскарження в адміністративній справі №2а-4419/10/2670.

За наслідками розгляду вказаної справи постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 серпня 2010 року, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2014 року, у задоволенні позову ТОВ «Фірма Октан» відмовлено.

Після набрання законної сили згаданою ухвалою суду касаційної інстанції, 07 квітня 2014 року відповідачем виставлено позивачу податкову вимогу №1741-25, відповідно до якої загальна сума податкового боргу останнього за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 06 квітня 2014 року становить 8 065 173,66 грн Зазначена вимога вручена адресату 08 квітня 2014 року.

Також, 07 квітня 2014 року керівником контролюючого органу прийнято рішення №369/26-58-25-01-23 про опис майна позивача у податкову заставу.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 вересня 2014 року задоволено заяву ТОВ «Фірма Октан» та допущено до провадження Верховного Суду України адміністративну справу №2а-4419/10/2670.

Постановою Верховного Суду України від 16 грудня 2014 року у задоволенні заяви позивача про перегляд судових рішень відмовлено.

Також, матеріали справи свідчать, що у березні 2015 року позивач звертався до відповідача із заявою про досягнення податкового компромісу відповідно до положень підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Листом від 16 березня 2015 року №6711/10/26-58-22-02-11 відповідач повідомив заявника про непогодження податкового компромісу. Це рішення мотивоване тим, що відповідна процедура розповсюджується лише на неузгоджені суми податкових зобов'язань, в той час як податкові повідомлення-рішення, щодо яких позивач прагне досягти податкового компромісу, є узгодженими після набрання законної сили ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2014 року в адміністративній справі №2а-4419/10/2670.

Не погоджуючись із податковою вимогою від 07 квітня 2014 року №1741-25 та рішенням про опис майна у податку заставу від 07 квітня 2014 року №369/26-58-25-01-23, а також вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність по відношенню до його права на застосування процедури податкового компромісу, позивач звернувся у суд.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Підстави та порядок прийняття податкової вимоги й рішення про опис майна платника податків - боржника у податкову заставу, а також процедура податкового компромісу регулювалась нормами Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу (пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 вказаного Кодексу).

Податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (14.1.175 п. 14.1 ст. 14 вказаного Кодексу).

Пунктами 59.1, 59.3 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Таким чином, податкова вимога надсилається платнику податків у разі виникнення у такого податкового боргу, тобто після узгодження грошового зобов'язання.

Правилами пунктів 56.1, 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до підпункту 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно положень пункту 89.3 цієї норми майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Таким чином, податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу приймаються з метою погашення податкового боргу платника податків. При цьому, у разі, якщо грошове зобов'язання визначене платнику податковим повідомленням-рішенням, яке оскаржене в судовому порядку, днем його узгодження, так само як і днем виникнення податкового боргу, є дата набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Як з'ясовано колегією суддів, податкові повідомлення-рішення, узгодження яких мало наслідком виникнення податкового боргу, з метою стягнення якого виставлено спірну податкову вимогу та прийнято рішення про опис майна позивача у податкову заставу, оскаржувались позивачем до суду, і ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2014 року було залишено в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 серпня 2010 року, якою ТОВ «Фірма Октан» у задоволенні позову було відмовлено.

Відповідно до частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Оскільки зазначена вище ухвала суду касаційної інстанції прийнята у відкритому судовому засіданні, це судове рішення набрало законної сили 26 березня 2014 року. Відтак, саме ця дата є днем узгодження грошових зобов'язань і днем виникнення податкового боргу.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про правомірність дій відповідача щодо формування та направлення позивачу податкової вимоги від 07 квітня 2014 року №1741-25 та прийняття рішення від 07 квітня 2014 року №369/26-58-25-01-23 про опис майна позивача у податкову заставу.

Таким чином, судова колегія погоджується із судом першої інстанції в тому, що в задоволенні вимог позивача про визнання протиправними та скасування зазначених податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу слід відмовити.

При цьому, колегія суддів відхиляє покликання апелянта на те, що відповідні податкові зобов'язання були узгодженні 19 серпня 2010 року - після складання першої податкової вимоги №1/3440, чи 12 жовтня 2010 року - після складання другої податкової вимоги №2/4063, а тому податковий борг є таким, стосовно якого минув строк давності, і підлягає списанню як безнадійний, позаяк ці твердження апелянта не узгоджуються з чинними на час спірних правовідносин та викладеними вище положеннями податкового законодавства, які регламентують порядок узгодження грошових зобов'язань. До того ж, предметом спору в даній справі не являється оскарження рішень, дій чи бездіяльності відповідача стосовно визначення податкового боргу безнадійним.

Також, не підлягає задоволенню вимога позивача про визнання незаконною бездіяльності відповідача при невизнанні його права на податковий компроміс та зобов'язання виконати процедуру податкового компромісу до його податкового боргу, з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 1, 7 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу.

Таким чином, обов'язковою умовою для застосування процедури податкового компромісу є неузгодження сум податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження.

Однак, як вже зазначалось судом, суми грошових зобов'язань, визначені у податкових повідомленнях-рішення від 24 липня 2009 року №0002732302/0 та №0002742302/0, на момент звернення позивача із заявою про досягнення податкового компромісу є узгодженими.

Оскільки права платника податків на досягнення податкового компромісу на суми податкового боргу законодавством України не встановлено, вимоги позивача про визнання незаконною бездіяльності контролюючого органу при невизнанні його права на податковий компроміс та зобов'язання виконати процедуру податкового компромісу до його податкового боргу, не підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ «Фірма Октан» в цілому.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення цим судом норм матеріального чи процесуального права. Тому, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Октан» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст ухвали складений 15 липня 2015 року)

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М.