Рішення № 4676070, 26.02.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.02.09 р. Справа № 2/3

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачовій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Приватного підприємства “Альянс-ГіС” м. Маріуполь

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Маріуполь

про стягнення заборгованості в сумі 4524,98грн.

За участю

представників сторін

від позивача: Фоменко О.Г. - директор

від відповідача: ОСОБА_2 - за довір.,ОСОБА_1 - приватний підприємець

СУТЬ СПОРУ:

У судовому засіданні 19.02.09р.

оголошувалась перерва

до 12 год. 00 хв. 26.02.09р

Позивач, Приватне підприємство “Альянс-ГіС” м. Маріуполь, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Маріуполь про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 4524,98грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору № 1 від 06.01.2005р. по сплаті експлуатаційних послуг. З посиланням не порушення зазначеного договору, позивач просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості за період з січня 2005р. по листопад 2008р. у розмірі 4524,98грн. Як на правові підстави викладених позовних вимог посилається на ст. 526, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України.

У судових засіданнях позивач свої вимоги підтримував.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, надав відзив на позовну заяву, де вказує, що позивачем пропущений строк позовної давності за вимогами за період з 06.01.20005р. пол. 24.12.2005р. у зв'язку з чим просить суд при вирішенні справи застосувати строк позовної давності. Відповідач вказує на той факт, що на підставі рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 45/7 від 14.02.2007р. право приватної власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрогської дивізії, 110 перейшло до ТОВ “Клініка-Студія “Стоматолог і Я”.

Заслухавши у судовому засіданні представників сторін, розглянувши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2003р. між Закритим акціонерним товариством “Будівельно-монтажна фірма “Азовстальбуд” (Орендодавець) та Приватним підприємством “Альянс-ГіС” (Орендар) був укладений договір оренди житлового приміщення.

За цим договором Орендодавець надав, а Орендар прийняв в тимчасове користування частину (південної сторони) 5-ти поверхового будинку з 2-го по 5-ий поверх площею 822,5м2 розташоване в м. Маріуполь по вул. 130 Таганрозької дивізії, 110.

Пунктом 3.1.6. договору встановлено, що Орендодавець передає Орендарю право отримання від мешканців оплати експлуатаційних та комунальних витрат, в тому числі й стягнення шляхом звернення в судові органи.

Згідно до додатку № 2 до договору № 04/03 від 01.03.2003р. головою Ордженікідевської райадміністрації Приватному підприємству “Альянс-ГіС” було погоджено прибираємую територію по вул. 130-ї Гвардійської дивізії № 110 в м. Маріуполі.

06.01.2005р. між Приватним підприємством “Альянс-ГіС” (Підприємство) та Приватним підприємцем ОСОБА_1(Орендар) був укладений договір № 1 на утримання будинку та прибудинкової території.

За цим договором Підприємство забезпечує обслуговування, поточний ремонт будинку, його інженерно-технічного обладнання, належний санітарний стан прибудинкової території, а Орендар, використовує приміщення площею 109,9м2за адресою: м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької Дивізії, 110 та сплачує експлуатаційні послуги.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що збір на утримання будинку та прибудинкової території складає 0,38грн. за 1м2.

Відповідно до п. 3.1.1., 3.1.2. договору Орендар сплачує щомісячно експлуатаційний збір відповідно розрахункової ставки Підприємства. Вносить плату щомісячно до 10 числа наступного місяця.

Згідно до п. 5.2. та п. 5.3. договору останній укладається на 1 рік та вступає в силу з моменту підписання його сторонами. Якщо за місць до закінчення строку договору, ні одна з сторін не заявить про його розірвання або зміну, договір вважається продовженим на той же строк.

Сторонами доказів, які б підтверджували направлення ними одна одній заяв про розірвання договору № 1 від 06.01.2005р. або інших доказів припинення цього договору до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим договір був чинним у спірному періоді.

На виконання умов договору позивачем надавались послуги, обумовлені договором, та виставлялись відповідачу рахунки. Всього позивачем було виставлено рахунків за спірний період з січня 2005р. до листопада 2008р. включно на загальну суму 4524,98грн., яку позивач й просить стягнути з відповідача. Рахунки на оплату експлуатаційних витрат вручалися відповідачу, про що є відмітка на них працівників відповідача.

Вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 898,98грн. за період з січня 2006р. по лютий 2007рю. з огляду на наступні підстави.

Відповідачу на праві власності до 27.02.2007р. належало нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Маріуполь, вул. 130-ої Таганрозької дивізії, буд 110, прим. 6, загальна площа 120,7м2. Тобто, відповідач був співвласником зазначеного будинку, який переданий на обслуговування позивачу, що підтверджується матеріалами справи.

В силу пункту 1 ст. 369 Цивільного кодексу України, співвласники майна, що є у спільній власності, володіють та користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Статтями 319, 322 Цивільного кодексу України визначено, що власність зобов'язує, а власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території. Обов'язковою умовою договорів на надання комунальних послуг та утримання прибудинкових територій є забезпечення зобов'язань відповідно до чинного законодавства.

Статтею 1 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” визначено, що утриманням будинків і прибудинкових територій є господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та\або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків, споруд, комплексів будинків і споруд, а також, утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Пунктом 2 ст. 14 закону України „Про житлово-комунальні послуги”, ціни\тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Згідно із ст. 19 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Як було вище встановлено судом, повноваження утримання частини будинка, що належить Закритому акціонерному товариству “Будівельно-монтажна фірма “Азовстальбуд”, були передані позивачеві на законних підставах. У зв'язку з чим, позивач був повноваженою особою укладати відповідні договори від імені власника на спільне користування та утримання будинку разом із співвласником цього будинку - Приватним підприємцем ОСОБА_1та визначати умовами договору від 06.01.05р. розмір експлуатаційної плати в сумі 0,38грн. за 1м2.

Згідно до матеріалів справи вказаний розмір плати встановлений Рішенням Маріупольської міської ради № 62 від 18.02.2004р.

В подальшому Рішенням Маріупольської міської № 211 від 15.06.2005р. та № 214 від 16.08.2006р. вказаний тариф змінювався.

В матеріалах справи наявні листи № 469 від 03.08.2005р. та № 360 від 07.11.2006р., згідно яких позивач повідомляв відповідача про зміну тарифу.

В підтвердження виконання робіт з утримання будинку та прибуденкової території позивачем до матеріалів справи надані договори з Маріупольською міською санітарно-епідеміологічною станцією та Товариством з обмеженою відповідальністю “Санітарно-профілактичне підприємство “Азовпрофдезінфекція” на проведення дератизації та дезинсекції № 421 від 01.04.2005р., № 234 від 01.04.2006р., № 126 від 05.11.2007р., № 126 від 12.12.2006р. Крім того між Комунальним комерційним підприємством “Маріупольтепломережа” та позивачем підписувалися акти перевірки готовності системи опалення та гарячого водопостачання до роботи в зимовий період за об'єктом м. Маріуполь, вул. 130-ої Таганрозької дивізії, буд 110 від 18.09.2008р., від 19.09.2007р., від 29.09.2006р., від 18.07.2005р., від 13.08.2004р., від 14.08.2003р.

Позивачем до матеріалів справи надані відповідь Маріупольської міської ради Ордженікідзевської районної адміністрації № 01-204-14 від 18.02.2009р. та Закритого акціонерного товариства “Будівельно-монтажна фірма “Азовстальбуд”, де зазначено, що звернень та скарг від мешканців або орендаторів щодо якості обслуговування будинку № 110 по вул. 130-ої Таганрозької дивізії, в період з 2005р. та до теперішнього часу не надходило.

З огляду на викладене, за висновками суду, позивачем виконувалися обов'язки з утримання будинку та прибудинкової території, витрати на які відповідач повинен був своєчасно відшкодовувати.

Однак, відповідач всупереч умовам договору, свої зобов'язання щодо своєчасної оплати експлуатаційних витрат виконував несвоєчасно та не в повному обсязі. За спірний період позивач здійснив оплату отриманих послуг в розмірі 286,94грн., що підтверджується виписками банку, з яких оплата від 12.01.2005р. на суму 109,40грн. здійснена без призначення платежу, а інші оплати здійснені з призначенням платежу, зокрема на рахунок № 55 від 28.02.2005р., рахунок № 80 від 31.03.2005р., рахунок № 173 від 25.06.2005р.

Загальні умови виконання зобов'язань визначені нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виходячи з матеріалів справи позивачем було належним чином виконання зобов'язання з утримання будинку та прибуденкової території в період з січня 2005р. по листопад 2008р. Що стосується виконання відповідачем зобов'язань по оплати отриманих послуг з постачання теплової енергії, то такі зобов'язання відповідачем виконані не в повному обсязі, а саме не оплачені експлуатаційні витрати за спірний період.

Строк повного проведення розрахунків відповідачем за отримані послуги наставав 10 числа кожного місяця наступного після розрахункового починаючи з лютого 2005р.

Оскільки відповідачем надані послуги своєчасно оплачені не були, позивач довідався про порушення його права та про особу, що порушила таке право, саме з 11 числа кожного місяця наступного за розрахунковим починаючи з лютого 2005р. - строк, з якого починається перебіг строку позовної давності.

Таким чином, для пред'явлення вимог про стягнення заборгованості у сумі 694,56 грн. за період з січня 2005р. по грудень 2005р., позивачем пропущений строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, оскільки, право на відповідний позов виникло ще у 2005р.

Із змісту ст. 257 ЦК України, передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність -це встановлений законом строк, у межах якого особа, право якої порушено, може вимагати примусове здійснення або захисту свого цивільного права або інтересу шляхом звернення із позовною заявою до суду.

Нормами ст. 267 ЦК України, передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, а якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Із матеріалів справи вбачається, що позов поданий до суду після закінчення строку позовної давності, оскільки позовна заява надійшла до господарського суду Донецької області 08.01.09р., про що свідчить вхідний штамп № 02-38\186, а право на пред'явлення вимог щодо стягнення боргу у позивача виникло ще у 2005 році. Тобто, з 11 числа кожного місяця наступного за розрахунковим.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у прозові. Якщо суд вважає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ст. 267 ЦК України).

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вказані норми закону та оскільки відповідачем до прийняття рішення по справі було зроблено заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давнини, а позивачем до матеріалів справи не надано заяви в обґрунтування поважності причини пропущення позовної давнини, відсутні підставі для задоволення позовних вимог за період з січня 2005р. по грудень 2005р. у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за період з березня 2007р. по листопад 2008р. то суд відмовляє у їх задоволенні виходячи з наступного.

Відповідно до матеріалів справи та пояснень представника відповідача, а саме з Протоколу загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю “Клініка-Студія “Стоматолог і Я” вбачається, що нежиле приміщення № 6 розташоване за адресою м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 110 було внесено відповідачем до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю “Клініка-Студія “Стоматолог і Я” та на підставі рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 45/7 від 14.02.2007р. перейшло до приватної власності вказаного товариства. Зазначені підстави підтверджуються доданими до матеріалів справи Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно ЯЯЯ 969988 від 27.02.2007р. та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке видане Маріупольським бюро технічної інвентаризації № 13712476 від 27.02.2007р.

З урахуванням того, що в силу закону тягар утримання майна повинен нести власник майна, а також, згідно пункту 2 ст. 14 Цивільного кодексу України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї, зобов'язання до сплати та відшкодовування експлуатаційних витрат за період з березня 2007р. по листопад 2008р. саме відповідача не відповідає чинному законодавству. Тому такі витрати повинен сплачувати новий власник приміщення, тобто Товариство з обмеженою відповідальністю “Клініка-Студія “Стоматолог і Я”, а відповідач не є зобов'язаною особою нести обов'язки утримання майна, яке йому не належить.

У зв'язку з вище викладеним вимоги позивача, щодо стягнення з відповідача експлуатаційних витрат за період з березня 2007р. по листопад 2008р. не підлягають задоволення, оскільки у вказаний період відповідач не був власником приміщення, що обслуговувався позивачем.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги частково у сумі 898,98грн. В іншій частині, суд дійшов висновку про неправомірність позовних вимог, у зв'язку з чим, у решті частині позовних вимог відмовляє.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України, тобто, пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82 - 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства “Альянс ГіС” м. Маріуполь, до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Маріуполь про стягнення заборгованості в розмірі 4524,98грн., - задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства “Альянс-ГіС” (м. Маріуполь, вул. Київська, 57, р/р 26000301360389 в Орджонікідзівському відділенні ПІБ м. Маріуполь, МФО 334389, ЄДРПОУ 24646617) заборгованість за експлуатаційні витрати у розмірі 898,98грн., судові витрати: державне мито у розмірі 20,26грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 23,44грн.

В решті частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя Мартюхіна Н.О.