Рішення № 4676052, 08.04.2009, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ

"08" квітня 2009 р. Справа № 5/24

Суддя Войтюк В.Р. розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1

до відповідача Головного управління юстиції у Рівненській області

до відповідача  Відділу Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції

про стягнення заборгованості в сумі 87 415 грн. 30 коп.

та за зустрічним позовом Відділу Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції

до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_1

про визнання недійсним договорів

Секретар судового засідання Бренчук Г.В.

В засіданні приймали участь:

Від позивача : ОСОБА_1, ОСОБА_2

Від відповідачів : Колбун Н.П. дов. у справі, Якобчук П.О. дов. у справі

Стаття 22 ГПК України сторонам роз'яснена.

 В судових засіданнях 10 березня 2009 року та 24 березня 2009 року було оголошено перерву.

СУТЬ СПОРУ: Приватний підприємець ОСОБА_1звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідачів 87415 грн. 30 коп. заборгованості за надані послуги.

У процесі розгляду справи збільшив позовні вимоги і просить стягнути 108296,30 грн.

У зустрічному позові про визнання недійсними договорів №18 від 31.08.07р. та №23 від 30.12.07р. просить відмовити.

Як на підставу для відмови посилається на те, що сторони досягли домовленості про істотну умову договору -ціну і вона відображена в рахунках та актах виконаних робіт. Зазначені документи підписані обома сторонами і кошти перераховано.

Відповідач-1 позов не визнав, посилаючись на таке.

31 серпня 2007 року та 30 грудня 2007 року між позивачем приватним підприємцем ОСОБА_1 (Контрагентом), Головним управлінням юстиції у Рівненській області (Платником) та відділом державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції (Замовником) укладені Договір № 18 від 31.08.2007 року та Договір № 23 від 30.12.2007 року про надання послуги щодо зберігання описаних та вилучених працівниками відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції майна - транспортних засобів та іншого майна на площадці площею 300кв.м. та нежитлових приміщень площею 250кв.м. за адресою м. Рівне, провулок Робітничий,3. Умови Договору задовольняють вимоги Замовника щодо використання площадки та приміщень. Про це свідчать договірні зобов'язання сторін, що тривають з 31 серпня 2007 року по теперішній час.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Головне управління юстиції у Рівненській області є Платником і відповідно до п.4.1. Договору здійснює розрахунки згідно рахунку та акту виконаних робіт Контрагента виставленого за фактично використану Замовником територію під стоянку транспортних засобів, нежитлових приміщень та зберігання описаного майна. Згідно з п.4.2 Плата сплачується в грошовій формі щомісяця шляхом перерахування суми, що належить до сплати за звітний місяць на поточний рахунок Контрагента у строк не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним, за умови своєчасного одержання від Контрагента документів, передбачених п.4.3 даного Договору. Відповідно, первинні бухгалтерські документи, що підтверджують надання послуг за кожний звітний період (Акт прийому-передачі наданих послуг) рахунок повинні надійти Платнику від Контрагента до 5-го числа місяця, наступного за звітним, а згідно п.4.4 Договору несвоєчасне виконання Контрагентом своїх обов'язків , передбачених п.4.3 даного Договору, відстрочує виконання обов'язку Платника по сплаті плати і відшкодуванню витрат до завершення виконання ним планових розрахунків перед контрагентами, які своєчасно виконали свої зустрічні зобов'язання, але не пізніше 30 числа наступного місяця.

Надані Платнику у листопаді 2007 року Акт виконаних робіт від 31 серпня 2007 року, Акт виконаних робіт від 30 вересня 2007 року та Акт виконаних робіт 31 жовтня 2007 року проплачено Контрагенту платіжними дорученнями відповідно 27 грудня 2007 року, 27 грудня 2007 року та 28 грудня 2007 року.

Надані Контрагентом Акти виконаних робіт від З1 січня 2008 року та 29 лютого 2008 року проплачеш Платником платіжним дорученням від 13 червня 2008 року.

Надані Контрагентом Акти виконаних робіт від 31 березня 2008 року та ЗО квітня 2008 року проплачені Платником платіжним дорученням від 26 червня 2008 року. Також проплачений Платником Акт виконаних робіт від 31 травня 2008 року платіжним дорученням від 25 липня 2008 року.

На даний час, на думку відповідача-1, в порушення вищезазначених пунктів 4.3, 4.4 Договору -несвоєчасне виконання Контрагентом своїх обов'язків, а саме ненадання Платнику - Головному управлінню юстиції у Рівненській області первинних бухгалтерських документів (Актів прийому-передачі наданих послуг) унеможливило здійснення розрахунків.

Крім того, зазначає, що заявлений відповідачем-2 зустрічний позов підлягає задоволенню.

Відповідач-2 позов не визнав, посилаючись на таке.

Відповідно до договору від 31.08.2007р. та від 30.12.2007р. плата здійснюється згідно рахунку та акту виконаних робіт. Акти виконаних робіт підписуються сторонами.

Згідно підписаних сторонами актів виконаних робіт, доданих до позовної заяви, сума плати за виконані роботи становить 28767,50 грн., а сума сплати становить 28970,00грн., що зазначено і у акті звірки взаєморозрахунків, підписаного приватним підприємцем ОСОБА_1.

Згідно акту звірки оплата станом на лютий 2008 року становить 28970,00 грн.

Також відповідно до ст.. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання встановлюється договором зберігання, тобто плата є істотною умовою договору.

Позивач вказує, що оплаті підлягає сума 108296,30 грн.

Однак, умовами договору це не передбачено, як взагалі не встановлена ціна послуги по зберіганню транспортних засобів.

Сума боргу, на яку вказує позивач нічим не обґрунтована, не випливає з умов договору, є безпідставною, а тому не може підлягати до задоволення.

Така вимога позивача, на думку відповідача-2, не ґрунтується ні на законі, ні на договорі.

Відповідно до вказаного акту взаєморозрахунків вказаний розрахунок проведений за період включно за лютий 2008 року, з даного слідує, що сплата згідно договору проведена за період до лютого 2008 року на підставі підписаних актів виконаних робіт.

Крім вищевказаного, згідно ст. 45 Закону України “Про виконавче провадження” та п. 4.15.1 Інструкції про проведення виконавчих дій зберігання майна відноситься до витрат виконавчого провадження, які виникають у процесі звернення стягнення на майно боржника.

Процес звернення стягнення включає у себе арешт (опис) майна боржника, вилучення та його примусову реалізацію. Відповідно до ст.61 Закону України «Про виконавче провадження»у разі якщо майно не продано після переоцінки, то про це повідомляється стягувача та пропонується йому вирішити питання щодо залишення за собою непроданого майна. У даному випадку майно що перебувало на збереженні , в т.ч. автотранспортні засоби були вилучені при виконанні виконавчих документів про конфіскації майна боржника. У такому випадку після неможливості реалізації майно було запропоновано представнику стягувача, органу податкової служби, який не виявив бажання залишити за собою непродане майно, а відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»арешт з майна знімається, воно повертається боржникові, а виконавчий документ повертається сгягувачеві без виконання. Хоча у даному випадку встановити місце перебування боржника не було можливим, оскільки вказані особи, як правило іноземці. А також згідно ст.354 Цивільного кодексу України конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно.

Відповідь Головного управління статистики від 28.01.09 р. № 13-06/30, щодо визначення середньої ціни за стоянку особистого транспорту у вересні та грудні 2007 р., а також у січні 2009р., на думку відповідача-2, не може бути прийнята судом до уваги, оскільки транспортні засоби, що розміщені на території ПП ОСОБА_1 не є особистим транспортом.

Посилання позивача на норми ч.3 ст. 946 ЦК України, згідно якої якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання, є також безпідставними в даному випадку оскільки ч. 1 даної статті зазначає, що згадана плата за зберігання має бути встановлена договором зберігання, а в даному випадку договорами №18 від 31.08.07 р. та №23 від 30.12.07 р. ціна зберігання не визначена - зазначає відповідач-2.

Позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували факт передачі Відповідачем на зберігання позивачу майна, як визначено п. 2.1. договорів №18 від 31.08.07 р. та №23 від 30.12.07 р., а ст.. 33 ГПК України визначає, що сторони повинні довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Окрім того, відповідач-2 заявив зустрічний позов про визнання недійсним договорів №18 від 31.08.07р. та 23 від 30.12.07р., обгрунтовуючи вимоги таким.

Ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України визначає що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України визначає, що сторони при укладенні господарського договору зобов'язані у будь-якому разі погодити ціну договору, тобто ціна є однією з істотних умов господарського договору.

Ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України також визначає ціну як одну з істотних умов господарського договору, а також зазначає, що ціна у договорі зазначається у гривнях.

Ч. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України також зазначає, що плата за зберігання встановлюється договором зберігання.

Ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України визначає, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін визнано судом недійсним.

Договори № 18 від 31.08.07 р. та №23 від 30.12.07р. згідно яких контрагент (ПП ОСОБА_1) приймає на відповідальне зберігання описані та вилучені працівниками Замовника (відділ Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції) транспортні засоби та інше майно, в зв'язку з чим Контрагент передає, а Замовник приймає в платне користування площадку для стоянки транспортних засобів площею 300 (триста) м. кв. та нежитлові приміщення площею 250 (двісті п'ятдесят) м. кв., що знаходяться за адресою: м.Рівне, провулок Робітничий, 3, не містять умов, які б визначали ціну послуг по зберіганню майна та транспортних засобів. Тобто, при укладенні договорів не дотримані вимоги ч.3 ст.180 Господарського кодексу України та вимоги ч.1 ст. 946 Цивільного кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, давши оцінку доказам, суд прийшов до висновку, що первинний позов підлягає задоволенню, а у зустрічному слід відмовити, з огляду на таке.

31.08.07 р. та 30.12.07 р. між Відділом Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, Головним управлінням юстиції у Рівненській області та приватним підприємцем ОСОБА_1 були підписані договори №18 від 31.08.07 р. та №23 від 30.12.07р. згідно яких Контрагент (ПП ОСОБА_1) приймає на відповідальне зберігання описані та вилучені працівниками Замовника (відділ Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції) транспортні засоби та інше майно, в зв'язку з чим Контрагент передає, а Замовник приймає в платне користування площадку для стоянки транспортних засобів площею 300 (триста) м. кв. та нежитлові приміщення площею 250 (двісті п'ятдесят) м. кВ., що знаходяться за адресою: м. Рівне, провулок Робітничий, 3.

Згідно із розділом 3 Договору «Замовник»зобов'язаний своєчасно проводити розрахунки з Контрагентом за надання послуг та відшкодовувати збитки. Відповідно до п.4.1 Договору плата за даним договором здійснюється згідно рахунку та акту виконаних робіт виставленого за фактично використану територію під стоянку транспортних засобів, нежитлові приміщення та зберігання описаного майна.

Сума заборгованості за надані послуги становила станом на 01.12.2008 р. суму 87415,30 грн. Сума наданих послуг підтверджується рахунками та актами виконаних робіт, які направлялися відповідачу рекомендованими листами з повідомленнями, однак підписані і оплачені не були.

На звернення в головне управління юстиції в Рівненській області листом від 12.11.2008р. за № 02-08-320/49 позивача повідомлено, що відшкодування за укладеними договорами буде проводитися після переробки транспортних засобів на металобрухт, однак розрахунок не проведено дотепер.

Відповідачі по первинному позову сам факт надання послуг зберігання автомобілів, термін протягом якого часу надавались послуги, кількість автомобілів, які зберігались - не заперечують.

Так само, ними не заперечується та обставина, що після закінчення терміну дії договорів, припинення оплати отриманих послуг їм було запропоновано звільнити площадку для зберігання автомобілів, що ними не виконано і автомобілі зберігаються там і дотепер.

Разом з тим, відповідачі зазначають, що у них відсутні кошти на оплату зберігання, оскільки оплата має проводитись за рахунок коштів від реалізації автомобілів, які зберігаються, а реалізувати їх неможливо.

Проте, зазначена обставина не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки вона не грунтується ні на договорі, ні на вимогах чинного законодавства.

Іншою підставою для відмови у позові відповідачі зазначають відсутність ціни у договорах у зв'язку з чим просять визнати їх недійсними.

Разом з тим, відповідно до ч.7 ст.179 ГК України «господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України. А згідно із ч.3 ст. 180 ГК України при укладенні договору сторони у будь-якому разі зобов'язані погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У п.4.1 договору зазначено, що плата здійснюється згідно рахунку та акту виконаних робіт.

На момент укладання договору ціна на стоянках м. Рівне була 5 грн. за одну добу за одну транспортну одиницю легкового автомобіля, а між сторонами погоджена ціна - 3 грн. 90 коп. за одну транспортну одиницю за одну добу; оренда критих приміщень для зберігання майна на момент укладання договору складала 20 (двадцять) грн. за 1 кв.м. за домовленістю між сторонами -по 15 (п'ятнадцять) грн. за 1м.кв.

Обумовлені сторонами ціни відображені в рахунках та актах виконаних робіт, як те встановлено п. 4.1 Договорів,. Указані рахунки та акти підписані обома сторонами та перераховані кошти.

Акти виконаних робіт підписані начальником відділу ДВС Бабишкевичем Ю.М. за період від серпня 2007 року по грудень 2007 року включно, а також на рахунок позивача були перераховані кошти згідно з договорами відповідно до рахунків (пред'явлених разом з актами виконаних робіт), що підтверджується банківськими виписками (вказано за стоянку автотранспортних засобів від 27.12.2007 року за серпень місяць в сумі 3022 грн50коп., а також 27.12.2007 року; за стоянку автотранспортних засобів за вересень в сумі 2925 грн.00коп.; за стоянку автотранспортних засобів за жовтень в сумі 3022грн.50коп 28.12.2007 року.

Підписані акти виконаних робіт за стоянку автотранспорту за січень 2008 року на суму 3022 грн. 50коп та лютий місяці 2008 року 2827грн50коп., а також акти виконаних робіт та оплачені за зберігання майна в приміщенні за наступний період: січень та лютий 2008 року на суму 8000 грн. 00коп. за зберігання майна, за березень та квітень 2008 року в сумі 8000грн.00коп., за зберігання майна за травень 4000 грн. 00коп. Указані суми підтверджуються банківськими виписками.

У зв'язку з наявністю письмових документів, суд прийшов до висновку, що ціна договору є погодженою обома його сторонами, що кореспондується із правовою позицією Вищого господарського суду України у справах №33/106-06 та 20-12/285.

Крім того, суд зазначає, що вимога позивача про визнання недійсними договорів грунтується виключно на указуванні про відсутність ціни.

Проте, у випадку доведеності відсутності у договорі ціни такий договір згідно вимог ст.180 ГК України є неукладеними.

Разом з тим, визнати недійсним можна лише укладений договір, тобто правова позиція відповідачів є суперечливою і указана ними підстава позову унеможливлює задоволення вимоги закладеної у предметі позову.

Термін дії договорів передбачений п.п. 6.1 № 18 від 31 серпня 2007 року, складає 11 календарних місяців, №23 від 30 грудня 2007 року, складає 7 календарних місяців. Визначений договорами термін дії договорів закінчився 31 липня 2008 року.

Відповідно до ч.3 ст.946 ЦК України, якщо поклажодавець після закінчення договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Вимоги позивача про звільнення стоянки відповідач проігнорував, транспорт перебуває на зберіганні і дотепер, а тому станом на 01.04.09р. заборгованість складає 108296,30 грн.

Щодо залучення у якості належних відповідачів у справі територіального органу юстиції та відділу ДВС суд зазначає, що саме вони є стороною у договорі, а крім того, майно, яке розміщене на території Позивача є майном описаним державними виконавцями відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції на виконання рішень суду про конфіскацію майна і обліковується за указаним відділом.

Судові витрати по справі слід покласти на первинних відповідачів згідно ст.49 ГПК України.

Керуючись ст. ст.49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первинний позов задоволити.

2. Стягнути з Головного управління юстиції в Рівненській області (33000, м.Рівне, вул.Замкова 22-а, р/р 35211003002767 УДКУ в Рівненській області, МФО833017, ЗКПО 34922678) на користь приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1 в УСБ м.Рівне, МФОНОМЕР_2, ЗКПОНОМЕР_3) - 108296 грн. 30 коп. боргу, 1082 грн. 96 коп. держмита, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити у зустрічному позові.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя

підписано "10" квітня 2009 р.