Ухвала суду № 4667082, 01.09.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Могильницький М.С.

Суддя-доповідач - Юрченко В.П.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

1 вересня 2009 року Справа № 2-а-8749/08/0570

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Юрченко В.П.,

Суддів: Нікуліна О.А.

Радіонової О.О.

при секретарі Асєєвій Я.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2., ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2009 року по справі № 2-а-8749/08/0570 за адміністративним позовом закритого акціонерного товариства «Укренергозв'язокбуд» до Державної податкової інспекції в Будьонівському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ДПІ у Будьонівському районі м.Донецька подала апеляційну скаргу на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2009 року, якою позовні вимоги закритого акціонерного товариства «Укренергозв*язокбуд» задоволені частково, визнані недійсними податкові повідомлення-рішення № 000040323/1/14615/23-213/00122499/ 46186/10 від 16.10.2007 р., № 0000062440/1/45685/10/25-013 від 16.10.2007 р. в повному обсязі, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 000040223/1/4614/23-213/00122499/46187/10 від 16.10.2007 р. в частині визначення податкового зобов*язання з податку на прибуток в сумі 78071 грн., в тому числі з основного платежу у сумі 60135 грн., штрафних (фінансових) санкцій 17936 грн., визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 571741/1/45685 від 16.10.2007 р. в частині визначення податкового зобов*язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 5628,75 грн., а також визнано недійсною першу податкову вимогу № 1/288 від 31.10.2007 р. в частині визначення суми податкового боргу у розмірі 123272.83 грн., визнано недійсною другу податкову вимогу в частині визначення суми податкового боргу в розмірі 128901.58 грн. Суд першої інстанції також спонукав відповідача звільнити з податкової застави активи позивача у сумі, що перевищує суму податкового боргу, шляхом внесення змін до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, визнав частково необґрунтованими визначені податковим органом податкові зобов*язання і штрафні санкції, прийнявши до уваги висновки судово-бухгалтерської експертизи.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вказуючи, що податкові повідомлення-рішення приймались відповідно до законодавства.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ЗАТ «Укренергозв*язокбуд» зареєстрований виконавчим комітетом Будьонівської районної ради народних депутатів від 17.12.1993 року за № 448р, взято на податковий облік 09.01.2001 року у Будьонівській ДПІ м.Донецька, є платником ПДВ.

Підприємство знаходиться на стадії ліквідації.

Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м.Донецька була проведена планова виїзна документальна перевірка з питань дотримання податкового законодавства щодо правильності утримання, повноти та своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, державного мита за період з 01.04.2004 р. по 31.05.2007 року, за наслідками якої складено акт від 30.07.2007 р. № 3238/23-211/00122499, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення. За результатами розгляду первинної скарги, яка залишена без задоволення, податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 000040223/1/4614/23-213/00122499/46187/10 від 16.10.2007 р., № 000040323/1/4615/23-213/00122499/46186/10 від 16.10.2007 р., від 16.10.2007 р. № 571741/1/45685, від 16.10.2007 р. № 0000062440/1/45685/10/25-013.

Податкове повідомлення-рішення № 000040223/1/4614/23-213/00122499/46187/10 від 16.10.2007 р. прийняте податковим органом згідно з п.п. «б» п.п.4.2.2 ст. 4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст. 17  Закону України «Про порядок погашення зобов*язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 в зв*язку з порушенням п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств», та визначено податкове зобов*язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 60352 грн., штрафними (фінансовими) санкціями на суму 18106 грн.

Відповідно до п.3.1.2 акту перевірки, - дане порушення полягає у завищенні загальної суми валових витрат у сумі 241409 грн., а саме до складу валових витрат не належать витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, та в тому, що для перевірки не надані документи, що підтверджують наявність помилки за результатами минулих податкових періодів.

Позивач стверджує, та з вказаними доводами погодився суд першої інстанції, що протягом 2005-2006 р.р. підприємство мало від*ємні результати податкових зобов*язань, але податковий орган такі звіти не приймав, і зобов*язували підприємство складати декларації з податку на прибуток з позитивними показниками, внаслідок чого складались декларації з збільшеними валовими доходами і зменшеними валовими витратами. В листопаді 2006 року, після реалізації основних засобів, підприємство скорегувало допущені помилки.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається будь-яка дата, яка припадає на податкових період, протягом якого відбувається будь-яка із подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів, або дата оприбуткування платником податку товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний період, за який податковим органом визначено податкове зобов*язання з податку на прибуток на суму 60352 грн. - 4-й квартал 2006 року, розрахованого податковим органом в зв*язку з завищенням валових витрат підприємства на суму 241409 грн., про що відображено в рядку 05.2 декларації з податку на прибуток підприємства.

Згідно висновку судово-бухгалтерської експертизи вбачається, що витрати по рядку 0.52 Декларації з податку на прибуток підприємства за 2006 рік складаються з витрат на придбання товарів (робіт, послуг), убуток балансової вартості запасів, витрати на оплату праці, сума страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов*язкового страхування, сума податків, зборів (обов*язкових платежів), витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин та інші витрати за 2005-2006 роки, а також витрати на виплату і доставку пільгових пенсій за 2004, 2005, 2006 р.р. (а.с.105 об.).

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено

 правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Статтею 9 цього Закону встановлено, що п ідставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно висновку судово-бухгалтерської експертизи вбачається, що експертом, з метою визначення формування валових витрат по рядках 04.1-04.4, 04.6, 04.10, 05.2 декларації з податку на прибуток підприємства належить до дослідження первинні документи і облікові регістри, які містять суму витрат на придбання товарів (робіт, послуг), показники розрахунку прирісту (убутку балансової вартості запасів), суму витрат на оплату праці, суму страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов*язкового страхування, суму податків, зборів, встановлених Законом України «Про систему оподаткування», витрат на поліпшення основних фондів у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок звітного періоду.

 Експерт керувався тим, що відсутні відомості про невірогідність інформації, вказаної у наданих дослідженнях документів, а тому прийняті експертом для визначення суми валових витрат. (а.с.116). В результаті дослідження, експертом зроблено висновок, що висновки акту перевірки щодо заниження податку на прибуток за 2006 рік підтверджуються частково - в сумі 217 грн.

Апелянт не спростував зазначені висновки, та не надав суду першої та апеляційної інстанції жодних доказів на підтвердження обґрунтованості висновків акту перевірки.

З таких підстав, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення, яким позивачу визначено податок на прибуток.

Податкове повідомлення-рішення № 000040323/1/4615/23-213/00122499/46186/10 від 16.10.2007 р. прийняте податковим органом згідно з п.п. «б» п.п.4.2.2 ст. 4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст. 17  Закону України «Про порядок погашення зобов*язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 в зв*язку з порушенням п.4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168, та визначено податкове зобов*язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 19104 грн., штрафними (фінансовими) санкціями на суму 9552 грн.

Відповідно до п.3.1.5 акту перевірки, - дане порушення полягає у занижені ПДВ в грудні 2006 року на суму 19104.40 грн., а саме суть порушення полягає в тому, що підприємством не надано до перевірки документальне підтвердження про можливість консервації основних засобів у 4-му кварталі 2006 року на загальну вартість 95522 грн., не надані документальні підтвердження бухгалтерського обліку операцій консервації основних засобів, не надана інформація стосовно створення робочої комісії, яка прийняла рішення про консервацію основних фондів.

Дане порушення встановлено по журналу-ордеру та відомості по рахунках 103, 104, 105, 361 з додатками до декларації з податку на прибуток підприємства за 2006 рік, наданої до ДПІ у Будьонівському районі м.Донецька, про що здійснено відмітку в акті перевірки. (а.с.51)

Згідно висновку судово-бухгалтерської експертизи, - висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог п.4.9 Закону № 265 документально не підтверджені. Так, в результаті дослідження первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку основних засобів за грудень 2006 року, в тому числі головна книга за грудень 2006 року по рахунках 103, 104, 106, та встановлено, що не значаться основні засоби (сальдо на 01.01.2006 р. станом на 31.12.2006 р.), дебетово-кредитові обороти по рахунках у головній книзі відсутні. Тобто, як стверджує позивач, та суд першої інстанції прийняв вказані доводи, які підтверджені висновками судово-бухгалтерської експертизи, що консервація та відчуження основних фондів в грудні 2006 року підприємством не проводилась. В апеляційній скарзі та в судовому засіданні апелянт не надав жодних пояснень та доказів на спростування вказаних обставин.

З таких підстав, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині та скасування спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки податковим органом не доведено правомірність прийнятого рішення.

 Податкове повідомлення-рішення № 571741/1/45685 від 16.10.2007 р. прийняте податковим органом згідно з п.п. «б» п.п.4.2.2 ст. 4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст. 17  Закону України «Про порядок погашення зобов*язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 в зв*язку з порушенням ст..ст. 1, 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», та визначено податкове зобов*язання за основним платежем на суму 5858.25 грн., штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2929.13 грн.

Відповідно до п.3.3.11 акту перевірки, - дане порушення полягає в тому, що станом на 01.01.2007 року на балансі підприємства є 6 одиниць автотранспорту, до розрахунків суми податку на 2004-2007 р.р. не включено ГАЗ 66 (д/н НОМЕР_1), УАЗ 452 (НОМЕР_2), за 2004 рік не включено ГАЗ 66 (НОМЕР_3), за 2007 рік не включено УАЗ НОМЕР_4 внаслідок чого занижено податок з власників транспортних засобів на суму 5858.25 грн.

Позивач стверджує, що 2 автомобілі: УАЗ 452 (НОМЕР_2), ГАЗ 66 (д/н НОМЕР_1) реалізовані в 2002 році виконавчою службою без згоди та без участі підприємства, а тому відсутні документи для зняття їх з обліку в органах ДАІ. З вказаними доводами погодився суд першої інстанції. Крім того, позивач вказує, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», - податок може бути нарахований тільки за 2 останні роки.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не надані докази вибуття з власності інших транспортних засобів, за якими не нарахований податок, і судом враховані дані акту перевірки щодо заниження платником податків з власників транспортних засобів у 2007 році по автомобілю УАЗНОМЕР_5 на 245 грн., по автомобілю ГАЗ 6611 (НОМЕР_6) у 2005 році на 584.75 грн., в 2006 році на 638 грн., в 2007 році на суму 638 грн. Крім того, суд першої інстанції, посилаючись на п.п.15.1.1 п.15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов*язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181, задовольнив частково позовні вимоги, вказуючи, що податковий орган мав право самостійно визначити суму податкових зобов*язань платника податків не пізніше закінчення 1095 днів. Як вбачається з матеріалів справи, податкове зобов*язання визначено податковим органом 08.08.2007 року при прийнятті первісного податкового повідомлення-рішення, а тому суд першої інстанції визнав, що по податку за 2004 рік пропущено строк визначення податкових зобов*язань.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що податковим органом пропущено строк 1095 днів для визначення податку з власників транспортних засобів.

 Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» ( в редакції, чинної з 11.09.2003 року), - Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за станом на 1 січня поточного року. Обчислення податку з власників наземних транспортних засобів провадиться виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів, а податок з власників водних транспортних засобів - виходячи з довжини транспортного засобу за ставками, зазначеними у статті 3 цього Закону.

Таким чином, обчислення податку та надання розрахунку до податкового органу підприємством здійснено станом на 01.01.2004 року. Граничний строк подання такого розрахунку - 31.03.2004 року. Тобто, з 1 квітня 2004 року податковий орган повинен був протягом 1095 днів самостійно визначити суду податкового зобов*язання, якщо прийшов до висновку, що  підприємством порушено порядок та розмір нарахування цього податку. Спірне податкове повідомлення-рішення від 08.08.2007 року прийняте після спливу 1095 днів щодо визначення цього податку за 2004 рік, а тому правомірно визнано частково недійсним.

Податкове повідомлення-рішення № 0000062440/1/45685/10/25-013 від 16.10.2007 р. прийняте податковим органом згідно з п.п.17.1.8 п.17.1 ст. 17   Закону України «Про порядок погашення зобов*язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 в зв*язку з порушенням п.п.8.6.1 «а» п.8.6 ст. 8 цього Закону, в зв*язку з самостійним відчуженням активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов*язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження, та нараховано штраф у розмірі суми відчуження, визначеної за звичайними цінами що складає 16000 грн.

Відповідно до п.2.17.1 акту перевірки, - дане порушення полягає в тому, що позивачем 23.10.2004 року здійснено відчуження майна без письмового узгодження з ДПІ а саме: будинків збірно-розбірних в кількості 4 шт. на суму 16000.00 грн., в т.ч. ПДВ на суму 2666.67 грн., що підтверджується податковою накладною № 73 від 23.10.2004 року, та накладною № 154 від 28.10.2004 року. (а.с.149)

Позивач стверджує, що реалізація майна проводилась з дозволу податкового органу і всі кошти були перераховані на погашення податкового боргу. Суду першої та апеляційної інстанції позивачем не надано доказів, що позивач здійснював відчуження за згодою податкового органу. Разом з тим, податковим органом не надано суду доказів, що на момент відчуження потребувалась згода податкового органу.

  Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не надано доказів про те, що майно позивача на дату відчуження перебувало у податковій заставі, та не зазначено суму податкового боргу. Крім того, судом першої інстанції прийнято до уваги висновки судово-бухгалтерської експертизи, що відчуження майна проводилось за грошові кошти, що у відповідності до абз. «а» п.п.8.6.1 п.8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов*язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181, передбачає вільне розпорядження платником податку активами без узгодження з ДПІ по операціях продажу майна - готової продукції за кошти.

Згідно рішення ДПІ у Будьонівському районі м.Донецька від 16.10.2007 року про результати розгляду первинної скарги, вбачається, що скарга позивача частково задоволена, оскільки податковим органом визнано, що відчуження навантажувача 28.10.2004 року та зварювальних автоматів 08.12.2004 року здійснено в період, коли податковим органом відкликана перша податкова вимога від 26.10.2004 року та друга податкова вимога від 08.12.2004 року в зв*язку з перерахуванням до бюджету повної суми податкових зобов*язань.

Податковим органом суду не надано доказів, чи існувала податкова застава в період відчуження будинків збірно-розбірних, оскільки відчуження іншого майна в цей же період визнано податковим органом таким, що не потребувало письмового узгодження. Не надано також суду доказів коли здійснено перерахування до бюджету суму податкових зобов*язань.

Таким чином, суду апеляційної інстанції відповідачем не надано доказів, які в спростовували висновки суду першої інстанції.

Також колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції щодо визнання недійсними податкових вимог, оскільки суми податкового боргу, зазначені в вимогах, сключають суми податкових зобов*язань визначених податковими повідомленнями-рішеннями, які визнані недійсними або частково недійсними.

З таких підстав, судом першої інстанції дотримано норми матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст. 206, ст. 211, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Будьонівському районі м. Донецька - залишити без задоволення.

 Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2009 року у справі №2-а-8749/08/0570 за позовом Закритого акціонерного товариства «Укренергозв'язокбуд» до Державної податкової інспекції в Будьонівському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина проголошена в судовому засіданні 01 вересня 2009 року у присутності сторін.

Повний текст постанови складено 04 вересня 2009 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: В.П. Юрченко

Судді: О.О. Радіонова

О.А. Нікулін