Рішення № 46667113, 08.07.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/13546/14 Головуючий у І інстанції Буцмак Ю. Є. Провадження № 22-ц/780/3787/15 Доповідач у 2 інстанції Данілов О. М.Категорія 26 08.07.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

08 липня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Данілова О.М.,

суддів: Мережко М.В., Суханової Є.М.,

при секретарі: Микитенко Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 квітня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року ПАТ «ПроКредит Банк» звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, що між банком і ОСОБА_2 укладено кредитний договір №601.43503 від 08 листопада 2012 року, відповідно до якого ОСОБА_2 було надано кредит в розмірі 149000 грн., з процентною ставкою 28% річних, на строк 21 місяць.

В забезпечення зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором, банк та ОСОБА_3 уклали договір поруки №275316-ДП1 від 08 листопада 2012 року.

Договором поруки, яким забезпечується виконання зобов'язання ОСОБА_2 не передбачено спеціальних умов відповідальності поручителя, а отже відповідачі відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

Свої зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_2 належно не виконує.

13.06.2014 р. банк надіслав ОСОБА_2 вимогу про повне дострокове погашення кредиту.

13.06.2014 р. банк надіслав ОСОБА_3 вимогу про виконання зобов'язання ОСОБА_2 відповідно умов кредитного договору, яка була отримана нею 16 червня 2014 року.

Однак ці вимоги банку відповідачами не виконані.

Станом на 18 серпня 2014 року утворилася по кредитному договору заборгованість у розмірі 132793,49 грн., з яких борг по капіталу 78722,21 грн., борг по процентам 15343,25 грн., пеня 38728,03 грн.

Просило суд, стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «ПроКредит Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 132793,49 грн. та судові витрати по справі.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 квітня 2015 року, позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПроКредит Банк» заборгованість за кредитним договором №601.43503 від 08 листопада 2012 року в розмірі 99065,46 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 990,65 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ «ПроКредит Банк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 квітня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Законним і обґрунтованим відповідно до ст. 213 ЦПК України є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 215 ЦПК України, в мотивувальній частині рішення суд має зазначити встановлені судом обставини і визначити відповідно до них правовідносини, мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення, бере до уваги чи відхиляє докази, застосовує зазначені у рішенні нормативно-правові акти.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції встановлено, що 08 листопада 2012 року між банком та ОСОБА_2 укладений кредитний договір №601.43503, за яким ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 149000 грн., зі сплатою 28% річних на строк 24 місяці. Отримання ОСОБА_2 кредиту підтверджується випискою із рахунку ОСОБА_2

В забезпечення зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором, банк та ОСОБА_3 уклали договір поруки №275316-ДП1 від 08 листопада 2012 року, за яким ОСОБА_3 поручилася перед банком за виконання усіх зобов'язань позичальника у їх повному обсязі як солідарний із позичальником боржник (п.2.1 договору поруки).

Свої зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_2 належним чином не виконує, в результаті чого виникла заборгованість перед банком.

Згідно пунктів 3.2, 3.2.1, 3.3 кредитного договору, кредитор вправі вимагати дострокового погашення кредиту у наступних випадках: прострочення погашення грошових зобов'язань за цим договором тривалістю більш ніж 3 (три) банківські дні. Вимога кредитора про дострокове погашення кредиту (далі вимога) здійснюється у письмовій формі. У випадку неможливості надати вимогу позичальникові така вимога може бути пред'явлена його поручителям.

13 червня 2014 року банк надіслав ОСОБА_2 вимогу від 11 червня 2014 року про повне дострокове погашення кредиту.

13 червня 2014 року банк надіслав ОСОБА_3 вимогу від 11 червня 2014 року про виконання зобов'язання ОСОБА_2 відповідно умов кредитного договору, яка була отримана нею 16 червня 2014 року.

Однак ці вимоги банку відповідачами не виконані.

Станом на 18 серпня 2014 року утворилася по кредитному договору заборгованість ОСОБА_2 перед банком у розмірі 132793,49 грн., , яка складається: борг по капіталу 78722,21 грн., борг по процентам 15343,25 грн., пеня 38728,03 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що сума заборгованості - непогашений кредит, несплачені відсотки, яка підлягає стягненню з відповідача (94065,46 грн.) разом із сплаченими ОСОБА_2 коштами за кредитним договором (106814,02 грн. згідно наданого банком розрахунку заборгованості ОСОБА_2), значно перевищує суму кредиту, який отримав відповідач у банку (149000 грн.), що має істотне значення, а тому її слід зменшити, що буде законним, розумним та справедливим, такими, що відповідає загальним засадам цивільного законодавства, обраним судом способом захисту прав та інтересів відповідача ОСОБА_2

Не погоджуючись із вимогою позивача про солідарне стягнення заборгованості суд першої інстанції виходив із того, що позивач (кредитор) мав протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання по кредитному договору, пред'явити вимогу до поручителя про виконання зобов'язання позичальника ОСОБА_2

У зв'язку з тим, що, згідно розрахунку заборгованості позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором №601.43503 від 08 листопада 2012 року, який наданий представником позивача, період розрахунку зазначений з 10 грудня 2012 року, а кредитором (банком) до поручителя ОСОБА_3 вимога про виконання зобов'язання пред'явлена 13 червня 2014 року, тобто після перебігу шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, суд прийшов до висновку, що зобов'язання ОСОБА_3 за договором поруки припинилися.

З такими висновками колегія суддів у повній мірі погодитись не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та не узгоджуються з нормами чинного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до правових висновків, які містяться в Постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року (справа №6-190цс14), пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив виконання основного зобов'язання й був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати.

Таким чином, у разі зміни кредитором на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України строку виконання основного зобов'язання, передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України, шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.

У зв'язку з порушенням позичальником виконання зобов'язання за кредитним договором банк відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України і п. 3.2.1 кредитного договору використав право достроково стягнути з позичальника та поручителя заборгованість за кредитним договором, надіславши 13 червня 2014 року вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов'язаних із ним платежів.

Предявивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати.

Позивач в межах шестимісячного строку від дня настання основного зобов'язання звернувся 20 серпня 2014 року до суду з позовом до позичальника та поручителя, а тому порука не являється припиненою.

В п. 27 Постанови Пленуму ВССУ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що положення ч. 3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка.

В порушення зазначеної норми закону, суд першої інстанції самостійно, без поданої відповідачами заяви зменшив розмір пені з 38728,03 грн. до 5000 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції належним чином не перевірив чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення сторін, якими доказами вони підтверджуються; не визначився з нормами матеріального та процесуального права, які підлягали застосуванню, не встановив усіх фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи повністю не встановлені, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, судове рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Таким чином, апеляційну скаргу ПАТ «ПроКредит Банк» необхідно задовольнити з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, а також порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 квітня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ПАТ «ПроКредит Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 5 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином з відповідачів підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем за подання позову до суду першої інстанції та за подання апеляційної скарги що в сумі становить 1991,90 грн., тобто по 995,95 грн. з кожного.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» задовольнити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 квітня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (проживаючої за адресою: АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (м. Київ, пр-т. Перемоги, 107-а, ІПН 21677333, рахунок №290910006.980 у ПАТ ПроКредит Банк, МФО 320984) заборгованість за кредитним договором №601.43503 від 08 листопада 2012 року у розмірі 132793,49 грн. (сто тридцять дві тисячі сімсот дев'яносто три грн. 49 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 (проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (м. Київ, пр-т. Перемоги, 107-а, ІПН 21677333, рахунок №290910006.980 у ПАТ ПроКредит Банк, МФО 320984) судовий збір у розмірі 995,95 грн. (дев'ятсот дев'яносто п'ять грн. 95 коп.).

Стягнути з ОСОБА_3 (проживаючої за адресою: АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (м. Київ, пр-т. Перемоги, 107-а, ІПН 21677333, рахунок №290910006.980 у ПАТ ПроКредит Банк, МФО 320984) судовий збір у розмірі 995,95 грн. (дев'ятсот дев'яносто п'ять грн. 95 коп.).

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: