Ухвала суду № 46661890, 14.07.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6522/15 Справа № 198/623/14 Головуючий у 1 й інстанції - Маренич С.О. Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Свистунової О.В.

суддів Міхеєвої В.Ю., Ремеза В.А.

за участю секретаря Видюкової Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2015 року

по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом Органу опіки та піклування при виконавчому комітету Варварівської сільської ради Юр'ївського району Дніпропетровської області в інтересах ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним,-

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2014 року позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором. Сплативши судовий збір, згідно чинного законодавства.

Посилався на ті обставини, що 07.09.2011 року, відповідно до укладеного договору б/н від 07.09.2011 року, відповідач ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 8 000, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30, 00 % на рік на суму залишку заборгованості закредитом, при цьому, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява , разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг ", "Правилами користування платіжною карткою " та "Тарифами Банку " складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом останнього у заяві.

Позивач свої зобов»язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, визначеному договором. Відповідач свої зобов»язання за вказаним договором належним чином не виконувала, тому, станом на 30.04.2014 року виникла заборгованість у сумі 13 402, 00 грн., яка складається з : 7 562, 75 грн. - заборгованість за кредитом; 3 831, 60 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 893, 27 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 500 грн. - штраф та 614, 38 грн. - процентна складова штрафу.

Позивач просив стягнути з відповідача по справі на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 13 402, 00 грв., а також судові витрати по справі.

У квітні 2015 року Орган опіки і піклування при виконавчому комітеті Варварівської сільської ради Юр'ївського району звернувся до суду із зустрічним позовом в інтересах ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору від 07.09.2011 року недійсним (а.с. 189-190), зазначаючи, що в ході розгляду справи за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором з'ясувалося, що відповідачка ОСОБА_2, згідно акту судово - психіатричної експертизи, на час укладення кредитного договору б/н від 07.09.2011 року не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними, при цьому за своїм психічним станом, остання у теперішній час також не може розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Просив суд визнати недійсним кредитний договір, укладений 07.09.2011 року між відповідачем ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк».

Відповідно до висновку органу опіки і піклування Варварівської сільської ради Юр'ївського району від 03.04.2015 року (а.с. 191), останній, у відповідності до вимог ст. 65 ЦК України, здійснює опіку над ОСОБА_2

Ухвалою суду від 10.04.2015 року позовні вимоги за зустрічним позовом об'єднані в одне провадження з позовними вимогами за первісним позовом (а.с. 192).

Рішенням Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2015 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Зустрічний позов органу опіки і піклування при виконавчому комітеті Варварівської сільської ради Юр'ївського району Дніпропетровської області в інтересах ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним задоволено.

Визнано недійсним кредитний договір б/н від 07.09.2011 року, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, за яким останньою отримано в кредит грошові кошти в розмірі 8 000, 00 грв. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" м. Дніпропетровськ (код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в дохід держави в розмірі 243, 60 грв. ( двісті сорок три грв., 60 коп.).

У апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог, а первісні вимоги задовольнити.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішення суду першої інстанції є вірним та таким, що ґрунтується на встановлених судом обставинах та доказах.

Як встановлено судом, 07.09.2011 року між Публічним акціонерним товариством КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з 06.06.2012 року в розмірі 8 000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, що підтверджено у судовому засіданні заявою про видачу кредитних коштів за підписом відповідача ОСОБА_2 від 07.09.2011 року (а.с. 6), випискою з особового рахунку відповідача (а.с. 58-64).

Договір складається із заяви позичальника від 07.09.2011 року , а також Умов і Правил надання банківських послуг, Пам'ятки клієнта про умови кредитування, Тарифів Банку (а.с. 6, 7-8, 9-32), що підтверджується підписом позичальника на заяві.

Відповідно до умов укладеного договору погашення заборгованості відповідач ОСОБА_2 мала здійснювати щомісячними платежами до 25 числа кожного місяця, що слідує за звітним, у розмірі 7 % від суми заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості (а.с. 7).

У порушення умов вищевказаного договору відповідач ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором щодо повернення коштів не виконувала, а тому, станом на 30.04.2014 року утворилась заборгованість у загальній сумі 13 402, 00 грв., з яких : 7 562, 75 грн. - заборгованість за кредитом; 3 831, 60 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 893, 27 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 500 грн. - штраф та 614, 38 грн. - процентна складова штрафу, що підтверджено в судовому засіданні розрахунком заборгованості, виконаним позивачем (а.с. 5).

Заперечуючи проти позову Банку, орган опіки і піклування Варварівської сільської ради Юр'ївського району Дніпропетровської області у зустрічному позові вказували на ті обставини, що відповідач ОСОБА_2, на час укладення вищезазначеного кредитного договору та у теперішній час, за своїм психічним станом не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними, у зв'язку з чим, з цих підстав просили визнати недійсним кредитний договір від 07.09.2011 року.

Відповідно до положень ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи. У разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила правочин недієздатною, позов про визнання правочину недійсним може пред»явити її опікун.

Як роз'яснив Пленум Верховного суду України в п. 16 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак, у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розгляд, нервове потрясіння, тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд, відповідно до ст. 145 ЦПК України, зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін.

Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи так і інших доказів, відповідно до ст. 212 ЦПК України. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

У судовому засіданні 18 листопада 2014 року, журнал якого є невід'ємною частиною даного судового засідання, безпосередньо відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором повністю не визнала та просила призначити по справі судово-психіатричну експертизу для з'ясування питання, щодо того, чи могла вона за станом свого здоров'я усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на час укладення кредитного договору станом на 07.09.2011 року, у зв'язку з наявним у неї психічним захворюванням у вигляді шизофренічного розладу депресивного типу, про що надала суду відповідне клопотання (а.с. 86-87), яке було судом першої інстанції задоволено та по справі призначено судово-психіатричну експертизу (а.с. 142-143).

Згідно акту судово-психіатричної експертизи № 9 від 20.01.2015 року відповідач ОСОБА_2 в період укладення кредитного договору ( 07.09.2011 року) страждала і в теперішній час страждає хронічним стійким психічним розладом у формі біполярного афективного розладу з часто повторюваними затяжними фазами, при цьому, за своїм психічним станом на час укладення кредитного договору (07.09.2011 року), а також і в теперішній час не може розуміти значення своїх дій та керувати ними (а.с. 156-160).

Відповідно до анамнестичних даних - медичної документації, матеріалів справи, відповідачка ОСОБА_2 психічно хворіє з 2004 року, при цьому багаторазово лікувалася стаціонарно в Дніпропетровській клінічній психіатричній лікарні. З 2007 року перебуває на обліку у психіатра Юр'ївської ЦРЛ з діагнозом «Шизоафективний розлад депресивний тип» (а.с. 88-138).

Згідно вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Будь-яких заперечень проти зустрічного позову, а також належних та допустимих доказів, щодо психічного стану відповідача в момент укладення кредитного договору, якими б спростовувалися висновки судово - психіатричної експертизи позивач по справі не надав ні суду першої, ні апеляційної інстанції.

Відсутність рішення суду про визнання ОСОБА_2 недієздатною не є перешкодою для визнання кредитного договору недійсним , відповідно до правил ст. 225 ЦК України (п. 16 постанови ПВСУ від 06.11.2009 року № 9).

Отже, зважаючи на те, що акт судово - психіатричної експертизи містить категоричний висновок про те, що відповідачка ОСОБА_2 в момент укладення кредитного договору не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними, суд першої інстанції вірно дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення зустрічного позову про визнання кредитного договору від 07.09.2011 року недійсним з підстав, передбачених ст. 225 ЦК України, а первісний позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором залишив без задоволення.

У відповідності до ст.58,60,65 ЦК України опіка встановлюється над фізичними особами, які визнані недієздатними. Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. До встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки.

З огляду на те, що і в теперішній час відповідачка ОСОБА_2 не може розуміти значення своїх дій та керувати ними, однак на час розгляду вказаної справи рішення суду щодо визнання її недієздатною та встановлення опіки не ухвалено, подання зустрічного позову в її інтересах органом опіки і піклування при виконавчому комітеті Варварівської сільської ради Юр'ївського районуДніпропетровської області, що відповідно до ст. 65 ЦК України здійснює над нею опіку до встановлення опіки і призначення опікуна за рішенням суду, у відповідності до вимог ст.60 ЦК України, не суперечить вимогам цивільного законодавства. Що також виключає підстави для застосування строків позовної давності до вказаних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги щодо незастосування судом першої інстанції правових наслідків недійсності правочину, в сенсі розуміння ст..216 ЦК України, на думку колегії суддів, є безпідставними, оскільки, це не є обов»язком суду, а його правом, у зв»язку з чим, ПАТ КБ «ПриватБанк» не позбавлений можливості звернутися до суду з відповідним позовом. Крім того, незастосування судом першої інстанції правових наслідків недійсності правочину не є підставою для скасування вірного по суті рішення.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків у рішенні суду, протирічать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, матеріалам справи, зводяться до переоцінки доказів по справі.

Судом першої інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, встановлено, що судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що згідно до ст. 308 ЦПК України правових підстав для скасування рішення не вбачає, а тому, доводи апеляційної скарги підлягають відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - відхилити.

Рішення Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.В.Свистунова

Судді В.Ю.Міхеєва

В.А.Ремез