Рішення № 4663858, 12.05.2009, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.05.2009 Справа № 4/85-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєлій Є.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданнісправу

за позовом ОСОБА_1 м. Одеса

до: приватного підприємця ОСОБА_2 м. Херсон

про стягнення 19967 грн. 22 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - приватний підприємець ОСОБА_2

ОСОБА_1(позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_2 (відповідач) 19967 грн. 22 коп. (як зазначено у вступній частині позову) боргу за отриманий згідно договору поставки товар.

В прохальній частині позову до стягнення заявлено суму у розмірі 19753 грн. 02 коп., з яких 16538 грн. 69 коп. - сума основного боргу, 1652 грн. 81 коп. пені, 205 грн. 35 коп. річних та 1356 грн. 17 коп. інфляційних збитків.

Після відкладення розгляду справи позивач заявою від 08.05.2009року №346 відповідно до статті 22 ГПК України уточнив суму позову. Він посилається на те, що сума позову 19967 грн. 22 коп. у вступній частині позову зазначена помилково та просить стягнути всього 19753грн.02 коп., в тому числі: 16538 грн. 69 коп. - сума основного боргу, 1652 грн. 81 коп. пені, 205 грн. 35 коп. річних та 1356 грн. 17 коп. інфляційних збитків.

Відповідач проти позову заперечує частково, з підстав зазначених в ухвалі про відкладення справи від 23.04.2009року. Крім того, в засідання суду 12.05.2009року ним надано додаткові пояснення відповідно до яких товар за товарно-транспортними накладними № НОМЕР_1 від 08.10.2008 року на суму 6045грн.30коп. та № НОМЕР_2 від 13.10.2008року на суму 1877грн.90коп. йому позивачем не передавався і довіреність іншим особам на його отримання він не видавав. Крім того, відповідач зазначає, що асортимент товару ним не замовлявся і не узгоджувався, як це передбачено п.2.3 договору.

В засідання суду 12.05.2009року представник позивача не з'явився і доказів зазначених в ухвалі від 23.04.2009року вдруге не надав, надіславши до суду заяву про уточнення суми позову, копії накладних та доручень, які ним додавалися раніше до справи при зверненні з позовом, та докази надіслання відповідачу копії позовної заяви.

Крім того, судом отримано від позивача клопотання від 30.05.2009року №318 відповідно до якого він просить розглядати справу без участі його представника.

За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається без участі представника позивача, за наявними в справі доказами, оскільки подальше відкладення розгляду справи призведе до порушення строку вирішення спору.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши пояснення відповідача, суд -

Встановив:

Між ОСОБА_1 (позивач) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (відповідач) 25.09.2008року укладено договір поставки товару № Од/08-05628.

Згідно з зазначеним договором позивач за попередньою заявкою відповідача зобов'язався здійснити поставку відповідачу майонезної продукції, соняшникової олії, маргарину та інших продуктів харчування, а відповідач - прийняти та сплатити товар відповідно до умов договору.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір від 25.09.2008року є обов'язковим для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договором.

Звертаючись з позовом, позивач посилався на те, що ним виконані обов'язки за договором та передано відповідачу товар за наступними товарно-транспортними накладними: № НОМЕР_3 від 30.09.2008року на загальну суму 12507грн.80коп.; № НОМЕР_1 від 08.10.2008 року на суму 6045грн.30коп.; № НОМЕР_2 від 13.10.2008року на суму 1877грн.90коп., однак документального підтвердження фактичної передачі товару уповноваженій особі відповідача за всіма накладними суду не надав.

Відповідач заперечує факт отримання товару за накладними № НОМЕР_1 від 08.10.2008 року на суму 6045грн.30коп. та № НОМЕР_2 від 13.10.2008року на суму 1877грн.90коп., посилаючись на те, що підписи в цих товарно-транспортних накладних йому не належать, а іншій особі довіреність на право отримання товару він не видавав.

Аналізуючи заперечення відповідача, суд зазначає, що довіреність на отримання матеріальних цінностей є документом, що підтверджує право довіреної особи отримати товарно-матеріальні цінності від імені суб'єкта господарювання. В свою чергу, для постачальника довіреність є підставою для відпуску товару одержувачу. По суті, довіреність є гарантією доставки цінностей за призначенням.

Порядок застосування довіреностей на отримання цінностей регулюється Інструкцією про порядок реєстрації  виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою Наказом Міністерства Фінансів України від 16.05.1996року №99, у пункті 2 якої зазначено, що товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Відповідно до умов договору поставки від 25.09.2008року (пункти 3.2, 3.4, 6.2.6) підтвердженням фактичної передачі товару відповідачу є дата фактичного отримання товару, яка підтверджується підписом уповноваженої особи представника покупця на товарно-транспортних накладних. При цьому, відповідно до пункту 3.4 договору право власності на товар переходить від позивача до відповідача з моменту фактичної передачі товару.

Згідно з наданими до матеріалів справи довіреностями № 26 від 30.09.2008року та № 30 від 13.10.2008 року отримувати товар у позивача від імені відповідача уповноважено саме ОСОБА_2, зразок підпису якого засвідчено в довіреностях.

Але підпис особи, ( без зазначення прізвища) на товарно-транспортних накладних № НОМЕР_1 від 08.10.2008 року на суму 6045грн.30коп. та № НОМЕР_2 від 13.10.2008року на суму 1877грн.90коп не відповідає підпису ОСОБА_2, зразок якого здійснено в довіреностях № 26 від 30.09.2008року та № 30 від 13.10.2008 року, незважаючи на те, що на товарно-транспортних накладних вказано, що товар отримано саме на підставі цих довіреностей.

Зазначене свідчить про те, що позивачем не доведено факту отримання товару за накладними № НОМЕР_1 від 08.10.2008 року та № НОМЕР_2 від 13.10.2008року уповноваженою особою відповідача.

Суд ухвалою про порушення провадження у справі від 01.04.2009року? а також ухвалою про відкладення розгляду справи від 23.04.2009року зобов'язував відповідача надати документальне підтвердження отримання товару за вищезазначеними накладними уповноваженою особою відповідача, однак таких доказів суду не надано. Не надано і будь-яких пояснень з цього приводу, чим не доведено, що товар на суму 7923грн.20коп. за зазначеними вище накладними фактично позивачем передано у власність відповідача.

З урахуванням вищезазначеного, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню частково в сумі 8615грн.49коп., що становить залишок вартості несплаченого відповідачем товару, отриманого ним за товарно-транспортною накладною № НОМЕР_3 від 30.09.2008року, що відповідає і розрахунку суми позову позивача (арк. справи 27). Зазначену суму відповідач за умовами пункту 4.1 договору поставки від 25.09.2008року зобов'язаний був сплатити на протязі 15 банківських днів з моменту отримання товару, однак доказів її перерахування суду не надано.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.

Пункт 6 ст.231 Господарського Кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 1 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 зазначеного Закону ( в редакції Закону від 10.01.2002року) встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період , за який сплачується пеня.

Пунктом 8.2 договору поставки сторони узгодили відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату поставленої партії товару в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки оплати в строк зазначений пунктом 4.1 договору.

З урахуванням того, що борг відповідача за фактично поставлену позивачем продукцію становить 8615грн.49коп. і строк перерахування цієї суми відповідно до вимог п.4.1 договору настав 20.10.2008року, з відповідача підлягає стягненню пеня за прострочку перерахування коштів за період з 20.10.2008року по 25.03.2009року в сумі 881грн.36коп.

Крім того, відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням вимог вищезазначеної норми права, на користь позивача підлягає стягненню також інфляція в сумі 706грн.47коп. та 109грн.50коп. 3 % річних, які підлягають нарахуванню за прострочку сплати 8615грн.49коп. за період з 20.10.2008року по 25.03.2009року.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги судом задовольняються частково, в сумі 8615грн.49коп. основного боргу, 881грн.36коп. пені, 706грн.47коп. втрат від інфляції та 109грн.50коп. 3 % річних.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог.

В засіданні за згодою відповідача оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

На підставі вищезазначених норм права, керуючись ст.44,49, 82-85 ГПК України, суд -

Вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1 р/р 260014427 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 352093, код 2421202991 на користь ОСОБА_1 м. Одеса вул. Середньофонтанська,16 р/р 2600101019621 в ВАТ «Укрексімбанк», код 32067506 - 8615грн.49коп. основного боргу, 881грн.36коп. пені, 706грн.47коп. втрат від інфляції, 109грн.50коп. 3 % річних, 103 грн.13 коп. витрат по сплаті державного мита та 61 грн.60коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.В задоволенні позовних вимог щодо решти суми позову відмовити.

Суддя З.І.Ємленінова

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України 13.05.2009року.