Ухвала суду № 46636141, 07.07.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2015 року справа №805/1294/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

Сухарька М.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Межрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного від 12 травня 2015 року у справі № 805/1294/15-а (головуючий І інстанції Христофоров А.Б.) за позовом Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Межрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Межрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.03.2015 року №0000064200/1371/28-03-42 та № 0000074200/1370/28-03-42..

Постановою Донецького окружного адміністративного від 12 травня 2015 року позов задоволено, внаслідок чого скасовані податкове повідомлення - рішення від 23.03.2015 року №0000064200/1371/28-03-42 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2014 р. в сумі 465010 грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 232505 грн. та податкове повідомлення - рішення від 23.03.2015 року № 0000074200/1370/28-03-42 про зменшення від'ємного значення суми ПДВ за грудень 2014 р. у розмірі 518107 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач зазначив, що ним правомірно було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200, п.14.1.18 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України. Відповідач також зазначив, що виходячи з приписів п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Тобто, у разі не відображення даних податкової накладної в податкових зобов'язаннях продавця, така податкова накладна не є податковим документом та не дає покупцю права на податковий кредит. Статус податкового документу податкова накладна набуває в момент відображення її даних в податкових зобов'язаннях контрагента, тобто Податковим кодексом України встановлено прямий взаємозв'язок між податковим кредитом з ПДВ платника податку та податковим зобов'язаннями його контрагента: у разі недекларування податкових зобов'язань - відсутнє право на податковий кредит.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомленні належним чином, а тому згідно до вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справу було розглянуто в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку правомірності нарахування задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за грудень 2014 року, за результатами якої складено акт від 19.02.2015 року № 30/28-03-40/00191129 та прийняті податкові повідомлення - рішення від 23.03.2015 року за № 0000064200/28-03-42 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 465 010 грн. за грудень 2014 року, нараховані штрафні санкції в розмірі 232 505 грн. та № 0000074200/1370/28-03-42 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 518 107 грн. за грудень 2014 року.

Підставою для прийняття спірних рішень послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200, п.14.1.18 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2014 року в розмірі 465 010 грн. та завищено бюджетне відшкодування за грудень 2014 року на рахунок платника у банку на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 518107 грн.

В акті перевірки зазначено, що відповідно до додатку № 5 та реєстру отриманих податкових накладних до податкової декларації з ПДВ за грудень 2014 р. позивачем включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 514886,82 грн. по податковим накладним отриманим від КП «Компанія «Вода Донбасу».

Згідно даних АІС "Податковий блок" сума податкових зобов'язань КП «Компанія «Вода Донбасу» за грудень 2014 р. становить 0 грн., оскільки податкову декларацію з ПДВ за грудень 2014 р. КП «Компанія «Вода Донбасу» до СДПІ з ОВП у Донецькій області МГУМД не надано та не задекларовано свої податкові зобов'язання.

Відповідно до додатку № 5 та реєстру отриманих податкових накладних до податкової декларації з ПДВ за грудень 2014 р. позивачем включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 3220,56 грн. по податковим накладним отриманим від ДП «Донецька залізниця».

Згідно даних АІС "Податковий блок" сума податкових зобов'язань ДП «Донецька залізниця» за грудень 2014 р. становить 0 грн., оскільки податкову декларацію з ПДВ за грудень 2014 р. ДП «Донецька залізниця» до СДПІ з ОВП у Донецьку МГУМД не надано та не задекларовано свої податкові зобов'язання.

Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що бюджетне відшкодування це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно п.п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

У п.198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ДП «Донецька залізниця» укладений договір про постачання електричної енергії № 034/4138 від 03.12.2009 р., на виконання умов якого складені видаткові накладні № 10/143 від 04.12.2014 р., № 6/152 від 17.12.2014р.

Факт виконання умов договору сторонами підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт від 17.12.2014 року, який підписано сторонами та скріплено печатками.

Розрахунки між сторонами за договором проводились в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями від 27.02.2015 року за № 2073, 10.02.2014 року №5230, 18.03.2013 року № 23153, 01.12.2014 року за № 64304, 25.03.2015 року за № 289.

Також на виконання умов договору від 19.11.2013 р. № 029/8150-13 між позивачем та КП «Компанія «Вода Донбасу» були складені видаткові накладні № 36/06 від 25.11.2014 р., №35/06 від 25.11.2014 р., № 17/06 від 19.12.2014 р., № 7/06 від 09.12.2014 р., №с50/06 від 30.12.2014 р., № 22/06 від 23.12.2014 р.

Факт виконання умов договору сторонами підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт від 23.11.2014 р., 25.11.2014 р., від 31.12.2014 р. який підписано сторонами та скріплено печатками.

Розрахунки між сторонами проводились в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями від 19.12.2014 року за № 67156, 19.12.2014 року № 67160, 09.12.2014 року № 65645, 65650, 29.12.2014 року за № 68306,68309,68290, 25.03.2015 року за № 289.

Відповідачем не оспорюється факт отримання позивачем наведених податкових накладних чи порушення порядку їх заповнення. Висновки акту перевірки ґрунтуються виключно на даних автоматизованої системи "Податковий блок" в результаті чого встановлено розбіжності між сумою податкового кредиту позивача та податкових зобов'язань його контрагентів, які дорівнюють 0 грн. оскільки податкові декларації останніми не надані.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від факту декларування та сплати контрагентом його зобов'язань. Податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у грудні 2014 року, виписані контрагентами, які на момент спірних правовідносин були зареєстровані платником ПДВ, що не спростовано відповідачем, та зареєстровані в ЄРПН.

Колегія суддів зазначає, що порушення норм податкового законодавства контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на податковий кредит. Податковий кодекс України не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг) за правильність визначення платником податку - продавцем об'єктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.

Частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного платника податків, у випадку за неправомірні дії іншого платника податків підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в п. 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: «Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо безпідставності висновку податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту за грудень 2014р.

З матеріалів справи також вбачається, що між позивачем та ДП «Донецька залізниця» 06.11.2014 року укладено договір за № 2479 про виконання робіт з допуску робітників зі зняттям напруги у контактній мережі по ст. Рудна, відключення та допуск працівників згідно листа замовника.

Крім того, між позивачем та ДП «Донецька залізниця» укладено договір від 31.03.2014 року № БМвх-2-2013/20/879 по відпустці води з відомчого водопроводу і прийом стоків у відомчу каналізацію відповідно до якого постачальник зобов'язується забезчеити абонента питною водою, у розмірі встановленого вимиту в об'єму 2550 куб.м./год 200-250 куб.м./мес., а також приймати від нього стокові води в розмірі встановленого вимиту в кількості 2550 куб.м./год 200-250 куб.м./мес.

Також, між позивачем та ДП «Донецька залізниця» укладено договір № 154/2948 від 13.06.2012 р. про користуванням місцевим телефонним зв'язком та надання послуг зв'язку відповідно до якого підприємство забезпечує підключення кінцевого пристрою Споживача до телефонної мережі в кількості 6 (у т.ч. 4 з виходом на мережу дальнього автоматичного зв'язку), встановлює кінцевий пристрій, який має сертифікат відповідності Державного комітету зв'язку та інформатизації України, за адресою: ст. Сартана, ст. Маріуполь - Сорт.

ДП «Донецька залізниця» виписано податкові накладні від 03.011.2014 року № 1/152, від 24.11.2014 року № 26/150, які були відображені позивачем в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2014 року.

Факт виконання умов договору підтверджується відповідним актом здачі-приймання виконаних робіт від 06.11.2014 року № 2479.

Розрахунки за договором проводились в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями від 02.12.2014 року за № 64658, 24.11.2014 року за № 63607, 28.11.2014 року за № 64229,64228.

Між позивачем та КП "Компанія "Вода Донбасу" 13.11.2012 року укладено договір за №155/4922 про надання послуг по здійсненню збросу води із водосховища.

Крім того, між позивачем та КП "Компанія "Вода Донбасу" укладено Договір про надання послуг з водозабезпечення від 18.01.2011 року за № 153, факт виконання якого підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт від 24.11.2014 року.

КП "Компанія "Вода Донбасу" виписано податкові накладні від 10.11.2014 року за №5/06, 27.11.2014 року за № 45/06, 19.11.2014 року за № 15/06, 24.11.2014 року за № 23/06, які були відображені позивачем в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2014 року.

Розрахунки між сторонами проводились в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями від 10.11.2014 року за № 62074, 62075, 27.11.2014 року за № 464103, 64108,19.11.2014 року за № 63313,63331, 28.11.2014 року за № 64230.

Між позивачем та ПАТ «Донецькобленерго» укладено договір від 30.05.2014 року №314/1408 відповідно до якого газорозподільне підприємство зобов'язується надати замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін.

ПАТ «Донецькоблгаз» виписано податкова накладна від 12.11.2014 року № 20/06, які були відображені позивачем в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2014 року.

Факт виконання умов договору підтверджується відповідним актом здачі-приймання виконаних робіт від 30.11.2014 року.

Розрахунки між сторонами за договором проводились в безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням від 12.11.2014 року за № 62371.

Тобто, на підтвердження виконання вищезазначених договорів позивачем надані первинні бухгалтерські документи, які свідчать про фактичне здійснення даних господарських операцій, у тому й числі податкові накладні, платіжні доручення, специфікації, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість висновку податкового органу щодо заниження позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 518107 грн. за грудень 2014 року по взаємовідносинам з КП "Компанія "Вода Донбасу", ДП "Донецька залізниця", ПАТ «Донецькоблгаз».

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про недоведеність відповідачем порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200, п.14.1.18 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, а тому правомірно скасовано спірні податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

У п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України (чинної до 01.01.2015р.), на яку посилається відповідач, встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Наведена норма не містить в собі заборони на формування платником податків податкового кредиту у разі недекларування контрагентом податкових зобов'язань, а тому доводи апеляційної скарги колегією суддів не прийняті до уваги.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Межрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного від 12 травня 2015 року у справі №805/1294/15-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного від 12 травня 2015 року у справі № 805/1294/15-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Гаврищук Т.Г.

Судді: Блохін А.А.

Сухарьок М.Г.