Постанова № 4661919, 27.01.2009, Київський окружний адміністративний суд

Справа № 2-а-19/09

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

27.01.2009 р.                                                                         м. Київ

приміщення суду за адресою:

м. Київ, бул. Лесі Українки, 26 , кабінет № 1003

час прийняття постанови :            15 год.25 хв.

Київський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого -                                               судді Лиска І.Г.

при секретарі -                                              Самолюк В.В.

за участю представника позивача              Кравченка Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом     Управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Київської

і                       області

до                    Іноземного підприємства «ЕН СІ ЕС ЮКРЕЙН»

про                про стягнення заборгованості в сумі 636 грн. 06 коп.

ВСТАНОВИВ:

Позивач Управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Київської області звернувся з позовною заявою до суду , в якій просить стягнути з Іноземного підприємства «EHCIECЮКРЕЙН» заборгованість по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 636 грн. 06 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач Іноземне підприємство «EHCIECЮКРЕЙН» , який є платником страхових внесків , відповідно до ч.І ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. має заборгованість по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за липень 2008 року у розмірі 636 грн. 06. коп. Недоїмка по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування підтверджується розрахунками зобов'язання зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, які є основним звітними документами , в яких платник самостійно задекларував суму страхових внесків , які підлягають сплаті. Позивачем було вжито всіх заходів щодо погашення відповідачем заборгованості, надіслано на адресу відповідача вимогу від 01.09.2008 року №Ю 146У , але заборгованість до цього часу не погашена.

В судовому засіданні представник позивача Кравченко Д.В. позовні вимоги підтримав   у повному обсязі, підтвердив обставини викладені в позовній заяві, просив

2

позов задовольнити.

Представник відповідача у судові засідання 19.12.2008 року та 27.01.2009 року не з'явився, заяву про розгляд справи за його відсутності не подав, причин неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання , що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с 29, а.с 36).

Вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідач - Іноземне підприємство «ЕН СІ ЕС ЮКРЕЙН» - перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Васильківському районі Київської області.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Пунктом 1 статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV(далі - Закон № 1058-IV) встановлено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1,10,15 статті 11 цього Закону.

Статтею 1 Закону № 1058-IVпередбачено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до вказаної статті страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Згідно з ч. 1 статті 15 Закону № 1058-IVплатниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Частинами 3 та 4 цієї статті встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь; платникам страхових внесків у десятиденний термін після їх реєстрації видається повідомлення про реєстрацію платника страхових внесків за формою, встановленою правлінням Пенсійного фонду.

Як вбачається з наведених норм та підтверджується матеріалами справи, відповідач є платником страхових внесків до солідарної системи Пенсійного фонду України. Станом на день розгляду спору за відповідачем обліковується заборгованість по страхових внесках до Пенсійного фонду України за липень 2008 року у розмірі 636 грн. 06 коп.

У відповідності до ч. 1 статті 19 Закону № 1058-IVдля роботодавця страхові внески до солідарної системи нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення)   працівників,   що  включають   витрати на виплату основної і

3

додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Згідно зі ст. 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003р., розробленої відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Інструкція), обчислення страхових внесків зазначеною категорією платників здійснюється щомісячно за ставками, визначеними пунктами 4.1, 4.2, 4.5 цієї Інструкції.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Інструкції розміри страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР за ставкою - 33,2 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця та допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Частиною 6 статті 19 Закону № 1058-IVпередбачено, що страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-IVстрахувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно до пп. 5.1.4 Інструкції нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

Базовим звітним періодом є календарний місяць. Згідно з пп. 5.1.5 та 5.1.6 у разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід) у розмірах, установлених для страхувальників для страхувальників (33,2 відсотка, 4 відсотки, 42 відсотки, 19,92 відсотка цих сум).

Перерахування страхових внесків здійснюється платниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг).

Остаточний розрахунок за базовий звітний період здійснюється платником страхових внесків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

Відповідно до ч. 9 ст. 20 Закону № 1058-IVднем сплати страхових внесків вважається:

- у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського

4

рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду або у випадках, передбачених цим Законом, на рахунок Накопичувального фонду - день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду;

- у разі сплати сум страхових внесків готівкою - день внесення страхувальником коштів у банківську установу чи відділення зв'язку для перерахування на банківські рахунки органу Пенсійного фонду та/або Накопичувального фонду.

Судом встановлено, що за липень 2008 року відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив суму страхових внесків у розмірі 636 грн. 06 коп..

Пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону № 105 8-ІVвстановлено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до ч. 10 ст. 20 Закону № 1058-IVякщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно зі статтею 23 Закону № 1058-IVспори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 та 3 Закону № 1058-IVу разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Позивачем, в зв'язку з несплатою заборгованості по страхових внескам було надіслано відповідачу вимоги про сплату боргу № Ю 146У від 01.09.2008 року (а.с. 6). Станом на день розгляду спору заборгованість по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за липень 2008 року , відповідачем не сплачена.

Частиною 3  статті  106 Закону №  1058-IV  встановлено, що у разі                       якщо

страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Беручи до уваги те, що суму страхових внесків у розмірі 636 грн. 06 коп.. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

5

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Київської області до Іноземного підприємства «ЕН СІ ЕС ЮКРЕЙН» про стягнення заборгованості в сумі 636 грн. 06 коп. - задовольнити.

Стягнути з Іноземного підприємства «EHCIECЮКРЕЙН» (08623, Київська область, Васильківський район, смт. Калинівка, вул. Залізнична, 1, код ЄДРПОУ 32426184, р/р 2600937026 в ВАТ «СЕБ Банк» м. Київ, МФО 300175 , на користь Управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Київської області (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Соборна, 105, р/р 256083011007 в ГУ Ощадбанку по м. Києву та Київській області , МФО 322669, код ЄДРПОУ 22200290) заборгованість по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 636 (шістсот тридцять шість) грн. 06 коп.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти

днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187

Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої

інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів

апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви

про апеляційне оскарження, якщо скарга подасться у строк, встановлений для подання

заяви про апеляційне оскарження.