Постанова № 46570813, 09.06.2015, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Самсіна І.Л.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області (далі - ОДПІ) до Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - Міністерство), третя особа - державне підприємство (далі - ДП) «Нігинський кар'єр», про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и л а:

ОДПІ звернулася до суду з зазначеним позовом до Міністерства, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що ДП «Нігинський кар'єр» не сплачує податкові зобов'язання, у зв'язку з чим та на підставі пункту 96.3 статті 96 Податкового кодексу України (далі - ПК) позивач просить стягнути борг за рахунок коштів державного органу, в управлінні якого перебуває боржник.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 29 квітня 2014 року відмовив у задоволенні позову.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 24 липня 2014 року скасував постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2014 року та прийняв нову постанову, якою позовні вимоги ОДПІ задовольнив: звернув стягнення податкового боргу ДП «Нігинський кар'єр» в сумі 12 495 504 грн 33 коп. на кошти Міністерства.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 лютого 2015 року касаційну скаргу ОДПІ залишив без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2014 року - без змін.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, Міністерство звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме: пунктів 96.2, 96.3 статті 96 ПК та частини шостої статті 5 Закону України від 4 березня 1992 року № 2163-ХІІ «Про приватизацію державного майна» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2163-ХІІ).

На обґрунтування заяви Міністерство послалось на ухвали Вищого адміністративного суду України від 3 червня 2013 року та 28 серпня 2014 року (справи №№ К/9991/67837/12, К/800/52279/13 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом зазначених норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2310/ed_2014_10_14/pravo1/T052747.html?pravo=1>Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У справі, яка розглядається, касаційний суд, погоджуючись із висновком суду апеляційної інстанції, зазначив, що оскільки у ДП «Нігинський кар'єр» наявний непогашений податковий борг і Міністерство не прийняло рішень, передбачених пунктом 96.2 статті 96 ПК, то ОДПІ правомірно звернулася до суду з позовом про стягнення податкового боргу за рахунок коштів Міністерства, в управлінні якого перебуває боржник.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 3 червня 2013 року (справа № К К/9991/67837/12), на яку посилається заявник, цей суд, залишаючи без змін рішення апеляційного суду, вказав на те, що суди попередніх інстанцій встановили, що державна податкова інспекція в Іршавському районі Закарпатської області листом від 11 лютого 2011 року за № 169 звернулася до Міністерства з приводу вирішення питання про погашення податкової заборгованості ДСП «Кук» грошовими коштами або виділення для реалізації активів.

На вказане звернення Міністерство листом від 11 березня 2011 року № 37-13-115/3574 повідомило позивачу про попередження керівника ДСП «Кук» ОСОБА_12 про необхідність погашення податкового боргу.

Таким чином, відповідач відповідно до приписів статті 96 ПК <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1669/ed_2013_02_03/pravo1/T102755.html?pravo=1> у тридцятиденний термін надав відповідь щодо задоволення вимог з погашення заборгованості ДСП «Кук», що належить до сфери управління відповідача.

Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 28 серпня 2014 року (справа № К/800/52279/13), залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, зазначив, що суди попередніх інстанцій встановили, що подання Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міністерства доходів і зборів України у Донецькій області (далі - ДПІ) від 2 серпня 2012 року № 10949 Міністерство отримало 7 серпня 2012 року. 19 вересня 2012 року ДПІ звернулася до суду з адміністративним позовом про стягнення. Лист Міністерства від 4 вересня 2012 року № 37-32-2-15/16221 про вжиття заходів ДПІ отримала після відкриття провадження у цій справі. Тому суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що Міністерство вжило передбачені статтею 96 ПК <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1669/ed_2014_08_03/pravo1/T102755.html?pravo=1>заходи для погашення податкового боргу, що обліковується у підприємства, у зв'язку з чим підстав для стягнення податкового боргу немає.

Аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що касаційний суд ухвалив їх за різних фактичних обставин справ, установлених судами, у зв'язку з чим не можна дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Таким чином, оскільки обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, то у задоволенні заяви Міністерства слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви Міністерства аграрної політики та продовольства України відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.Л. СамсінСудді:О.Ф. ВолковМ.І. Гриців О.А. КороткихО.В. Кривенда В.В. КривенкоВ.Л. Маринченко П.В. ПанталієнкоО.Б. Прокопенко О.О. Терлецький