Ухвала суду № 46570812, 09.07.2015, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

9 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаКоротких О.А.,

суддів:Прокопенка О.Б., Волкова О.Ф., -

розглянувши заяву Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Інспекція) про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 6 квітня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» (далі - ПАТ) до Інспекції про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

5 червня 2015 року Інспекція подала заяву про перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ухвали Вищого адміністративного суду України від 6 квітня 2015 року, якою відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС.

Вимоги до заяви про перегляд судового рішення визначені у статті 239 КАС України, а порядок її подання регламентовано статтею 2391 КАС України.

Заява Інспекції не відповідала вимогам статті 2391 КАС України. Зокрема, до заяви не було додано копії різних за змістом судових рішень, щодо обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції вказаних у заяві норм матеріального права у порівнянні з іншими рішеннями, ухваленими цим судом у подібних правовідносинах.

8 червня 2015 року ухвалою Верховного Суду України заяву Інспекції відповідно до вимог частини другої статті 2392 КАС було залишено без руху та надано їй строк для усунення недоліків до 1 липня 2015 року.

3 липня 2015 року Інспекція усунула недоліки та додала до заяви копію ухвали Вищого адміністративного суду від 20 травня 2015 року, яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У заяві йдеться про неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень Податкового кодексу України.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У справі, рішення в якій просить переглянути заявник, суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачем були вчинені всі необхідні дії, передбачені податковим законодавством України для повернення переплати в розмірі 107 589 грн 00 коп, яка виникла на підставі від'ємного значення, згідно розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за 2011 рік.

На підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, Інспекція посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2015 року. Проте це рішення не може братися до уваги, оскільки у зазначеній справі касаційний суд не ухвалив остаточного рішення, а з огляду на недотримання судами вимог частини 4, 5 статті 11 КАС скасував рішення судів попередніх інстанцій, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, рішення касаційного суду, додане на обґрунтування заяви, остаточно не ухвалене цим судом, а отже не підтверджує наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Оскільки заява Інспекції є необґрунтованою, у допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

відмовити у допуску до провадження справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії, за заявою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 6 квітня 2015 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.А. КороткихСудді: О.Б. Прокопенко

О.Ф. Волков