Ухвала суду № 46552208, 30.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 червня 2015 рокусправа № 804/16281/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання:Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року у справі № 804/16281/13-а за позовом Приватного підприємства "ОСКАР-ВІТ" до Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "ОСКАР-ВІТ" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 13.09.2013 року форми «Р» № НОМЕР_1 про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 155548,00 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі - 137299,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціям - 18249,00 грн. та форми «Р» № НОМЕР_2 про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 156792,00 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі -125434,00 грн., за та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 31358,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що суми податкового кредиту та валових витрат сформовані позивачем за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ «Лігран», що мали місце у грудні 2011 року, квітні, травні, липні та серпні 2012р., та з ПП «Транс - Атлантіка Сервіс», що мали місце в квітні, травні, липні та серпні 2012 року. Реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується наявними первинними документами, тому висновки податкового органу про безпідставне завищення позивачем податкового кредиту та суми валових витрат не відповідають дійсності.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено.

Дніпродзержинська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апелянт вказує на відсутність підтвердження реальності здійсненних господарських операцій із контрагентами, а також на неналежне оформлення первинних документів. Крім того, зазначені висновки відповідача також підтверджуються матеріалами невиїзної позапланової перевірки контрагентів позивача - ТОВ «Лігран» та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс». Актами перевірки зазначених контрагентів встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності, наслідком чого є відсутність як бази, так і об'єкту оподаткування ПДВ та податком на прибуток. Також, в ході перевірок було встановлено відсутність поставок товарів та послуг, що свідчить про складання угод без мети настання реальних наслідків.

Колегією суддів у відповідності до приписів статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено процесуальне правонаступництво відповідача з Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на Дніпродзержинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, у судове засідання не прибули, про причини неприбуття не повідомили.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Справа розглянута у відповідності до приписів частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, в період з 16.07.2013 року по 22.07.2013 року Дніпродзержинською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «ОСКАР-ВІТ» з питання підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Лігран» за грудень 2011 року, квітень, травень, липень, серпень 2012 року та з ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» за квітень, травень, липень, серпень 2012 року. За результатами перевірки складено акт від 24.07.13 № 104/11/22.6-09/36363060, в якому зафіксовані порушення позивачем п.п. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2. ст. 138, п. 138.4. ст. 138, п.п. 138.8.1. п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на прибуток на загальну суму 137299,00 грн., у т.ч.: за IV квартал 2011 року на суму 64305,00 гр.; за II квартал 2012 року на суму - 19960,00 грн.; за III квартал 2012 року на суму - 53034,00 грн. та п.п. 180.1 ст. 180, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість на загальну суму 125434,00 грн., у т.ч.: за грудень 2011 року на суму - 55917,00 грн.; за квітень 2012 року на суму - 14417,00 грн.; за травень 2012 року на суму - 4592,00 грн.; за липень 2012 року на суму - 33949,00 грн.; за серпень 2012 року на суму - 16559,00 грн. На підставі акту перевірки, податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення форми «Р» № НОМЕР_1 про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 155548,00 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі - 137299,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціям - 18249,00 грн. та форми «Р» № НОМЕР_2 про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 156792,00 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі -125434,00 грн., за та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 31358,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень рішень.

Колегія суддів вважає, що перевірка висновків податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства має відбуватись шляхом встановлення обставин реальності здійснення господарських операцій через дослідження наявних належних та допустимих доказів.

Так, відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Згідно п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п.п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частиною 2 ст. 3 вищезазначеного Закону встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Пунктом 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 , первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто, перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Враховуючи положення пункту 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, суми витрат в розмірі 627170,00 грн. та податкового кредиту в розмірі 125434,00 грн. сформовані позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «Лігран» і ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», які мали місце у грудні 2011 року, квітні, травні, липні і серпні 2012р. Зокрема, на підтвердження існування таких господарських відносин та правомірності формування витрат та податкового кредиту позивачем надані первинні документи.

Так, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Лігран» (Продавець) укладено договір купівлі - продажу № 111203 від 01.12.2011 року та договір купівлі - продажу № 120402 від 02.04.2012 року, згідно з умовами яких Продавець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених в договорах, передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити будівельні матеріали в асортименті (товар) за найменуванням, у кількості та за ціною, зазначених у додатках до договору (п.1.1). загальна вартість товару визначається додатками (накладними) до договору, що є його невід'ємною частиною (п. 2.1). Поставка Продавцем товару здійснюється не пізніше наступного робочого дня за днем оплати товару покупцем (п.3.1).

На підтвердження реальності здійснення зазначених господарських операцій позивачем надано: додаткову угоду до договору № 120402 від 02.04.2012 р. (т. 1 а.с. 72-74); 3) податкові накладні, виписані ТОВ «Лігранза» на поставку будматеріалів (т. 1 а.с. 107-111), видаткові накладні (т. 1 а.с. 137-140, т. 1 а.с. 227-228, т. 2 а.с. 49-52, т. 2 а.с. 82-85, т. 2 а.с. 96-97, т. 2 а.с. 104-107, т. 2 а.с. 117-118, т. 2 а.с. 126-129, т. 2 а.с. 138-143, т. 2 а.с. 162-167), договір на виконання монтажно - будівельних робіт № 4/12 від 02.07.2012 р. згідно з умовами якого ТОВ «Оазіс» (замовник) доручає, а Підрядник (ПП «ОСКАР-ВІТ») зобов'язується виконати ремонтно - будівельні роботи на об'єктах Замовника (т. 1 а.с. 92), договори підряду та договори на виконання ремонтно - будівельних робіт з контрагентами (т. 1 а.с. 93-106).

Крім того, між позивачем - ПП «ОСКАР-ВІТ» (Підрядник) та ПП «Транс - Атлантіка Сервіс» - Субпідрядник укладено договір субпідряду № 204/12 від 02.2012 року згідно з умовами якого позивач доручає, а Субпідрядник зобов'язується виконати на умовах договору ремонтно - будівельні роботи, а Підрядник зобов'язується сплатити їх вартість (т. 1 а.с. 75-76) та додаткові угоди до договору (т. 1 а.с. 77-91).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивач надав: податкові накладні, виписані ПП «Транс - Атлантіка Сервіс» за виконані ремонтно - будівельні роботи № 1768 від 30.04.2012 р. на суму 31126,88 грн. в т.ч. ПДВ - 6187,81 (т. 1 а.с. 107); № 888 від 28.05.2012 р. на суму 14043,62 грн. в т.ч. ПДВ - 2340,60 грн. (т. 1 а.с. 136); № 304 від 06.07.2012 р. на суму 11007,91 грн. в т.ч. ПДВ - 1834,65 грн. (т.1 а.с. 163); № 681 від 16.07.2012 р. на суму 50671,72 грн. в т.ч. ПДВ - 8445,29 грн. (т. 1 а.с. 180); № 389 від 09.07.2012 р. на суму 15150,83 грн. в т.ч. ПДВ - 2525,14 грн. (т. 1 а.с. 193); № 720 від 17.07.2012 р. на суму 27406,06 грн. в т.ч. ПДВ - 4567,68 грн. (т. 1 а.с. 204); № 388 від 09.07.2012 р. на суму 17766,52 грн. в т.ч. ПДВ - 2961,09 грн. (т. 1 а.с. 226); №840 від 19.07.2012 р. на суму 1704,00 грн. в т.ч. ПДВ - 284,00 грн. (т. 1 а.с. 241); № 839 від 19.07.2012 р. на суму 5538,00 грн. в т.ч. ПДВ - 923,00 грн. (т. 2 а.с. 1); № 843 від 20.07.2012 р. на суму 3342,24 грн. в т.ч. ПДВ - 557,04 грн. (т. 2 а.с. 10); № 1391 від 30.08.2012 р. на суму 1813,08 грн. в т.ч. ПДВ - 302,18 грн. (т. 2 а.с. 17); № 1462 від 31.08.2012 р. на суму 18338,22 грн. в т.ч. ПДВ - 3056,37 грн. (т. 2 а.с. 24); № 1326 від 29.08.2012 р. на суму 3685,20 грн. в т.ч. ПДВ - 614,20 грн. (т. 2 а.с. 38); № 1288 від 28.08.2012 р. на суму 53557,00 грн. в т.ч. ПДВ - 8926,17 грн. (т. 2 а.с. 48), акти виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт та матеріалів (т. 1-2); платіжні доручення та банківські виписки (т. 1 а.с. 57-71, т. 2 а.с. 214-244).

Всі первинні документи, що надані позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на предмет наявності в цих документах всіх обов'язкових реквізитів, що не заперечувалось відповідачем.

Між тим, апелянт також зазначає про фіктивність господарської діяльності позивача з посиланням на отримані від інших податкових органів матеріали перевірок, якими встановлено порушення його контрагентами вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Проте колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Крім того, належних та допустимих доказів наявності судовий рішень, зокрема вироків судів про порушення посадовими особами контрагентів позивача вимог податкового законодавства відповідачем до суду апеляційної інстанції надано не було.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновки суду першої інстанції щодо реальності правочинів, укладених позивачем, а відтак і про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 200 цього ж Кодексу передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року у справі № 804/16281/13-а залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:А.В. Шлай

Суддя:С.М. Іванов

Суддя:С.В. Чабаненко