Ухвала суду № 46508548, 17.02.2015, Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа № 581/252/14-ц

Провадження № 2/581/4/15

УХВАЛА

17 лютого 2015 року смт. Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Бутенка Д.В., при секретарі судового засідання Голодної М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Липова Долина Сумської області заяву ОСОБА_1 про виклик свідка по справі за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без право заявлення самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання заповіту недійсним,

В С Т А Н О В И В:

У порядку доповнення до судового розгляду даної справи по суті позивач заявив клопотання про виклик в якості свідка ОСОБА_4, завідуючого хірургічним відділенням КЗ СОР «Сумська обласна клінічна лікарня» з метою зясування того, чи дійсно була присутня в СОКЛ приватний нотаріус ОСОБА_3 станом на 19 червня 2013 року, чи вона дійсно зявлялася до його брата ОСОБА_5, які дії з ним вона вчиняла (в тому числі, і нотаріальні), чи отримувала вона дозвіл медичного персоналу (в тому числі і завідуючого хірургічним відділенням лікарні на відвідування його хворого брата), чи просила вона видалитися із палати № 17 хірургічного відділення, де перебував ОСОБА_5, інших сторонніх осіб, скільки койко-місць в палаті було станом на 19 червня 2013 року, де розміщувався його брат і перебував інший тяжкохворий пацієнт в цій палаті.

Головуючий по справі, заслухавши думку сторін, в тому числі представника відповідача, оцінивши доводи позивача, вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про виклик свідка, з огляду на нижченаведене.

Позивач до або під час попереднього судового засідання письмово та усно не заявляв клопотань про виклик завідуючого хірургічним відділенням КЗ СОР «Сумська обласна клінічна лікарня» ОСОБА_4 в якості свідка, не обґрунтовуючи на попередній стадії процесу таку необхідність, що головуючим по даній справі розяснювалось позивачу, і зясовувалась у нього процесуальна необхідність виклику тих чи інших свідків або надання відповідних судових дорученого судового засідання, як це передбачено ст.ст.27 ч.2, 131,132 ЦПК України. Разом із цим, позивач не обґрунтував суду переконливими доводами чому він не заявив про виклик вказаної особи в якості свідка на стадії попереднього судового засідання, не навівши поважних причин цьому, а також не уточнивши те, чи був він обізнаний про те хто обіймав посаду завідуючого хірургічним відділенням КЗ СОР «Сумська обласна клінічна лікарня», коли він про це дізнався і чи володів він цією інформацією саме на стадії попереднього судового розгляду.

До цього, позивач остаточно в порушення вимог ч.2 ст. 31 ЦПК України уточнив підставу позову, фактично доповнюючи її зміст, у письмовому вигляді лише 25 грудня 2014 року, навівши відповідні факти цьому. Так, він зазначав, що оскаржуваний заповіт посвідчений поза стінами медичного лікувального закладу КЗ СОКЛ м.Сум, без присутності його брата ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за участі його колишньої дружини ОСОБА_6 в нотконторі по проспекту Курському приватним нотаріусом ОСОБА_3, та під час перебування його брата у безпорадному стані, так як останній був прикутий до ліжка за станом свого здоровя, перебуваючи у тяжкому післяопераційному стані (том № 2 а.с.134). Однак, цивільний позов про визнання недійсним оскаржуваного заповіту у даній справі позивачем заявлявся первісно з тієї підстави, що брат позивача ОСОБА_5, станом на 19 червня 2013 року був тяжко онкохворим пацієнтом, до цього він переніс тяжку операцію на пряму кишку із виведенням її на зовні; у попередньому судовому засіданні позивач в обґрунтування підстави позову додатково усно наводив те, що брат позивача перебував у безпорадному стані і самостійно не міг вирішити жодного питання, без сина та свідків в медичний заклад був запрошений нотаріус, у період часу з 12 по 19 червня 2013 року він перебував «під ковпаком» і не міг ні з ким звязатися, а також те, що заповіт був складений під тиском, що було на той час предметом окремої службової перевірки відносно нотаріуса (а.с.1,7,45-48 том № 1), а тому саме з метою перевірки первісного формулювання підстави позову судовий розгляд даної справи повинен рухатись і далі, а дії позивача щодо фактичного доповнення підстави позову, а не його деталізації, викладені у грудні 2014 року, судом до уваги не приймаються. Отже, позивачем з порушенням процесуального порядку доповнено підставу позову формулюванням щодо присутності колишньої дружини заповідача при посвідченні приватним нотаріусом заповіту, проте без участі чи присутності інших сторонніх осіб при цьому.

За таких обставин, у задоволенні даного клопотання слід відмовити, розяснивши при цьому те, що позивач не позбавлений можливості повторно заявити дане клопотання, навівши поважні причини незявлення даного клопотання до або під час попереднього судового засідання з урахуванням первісно сформульованої підстави позову як складової предмету доказування у даній справі.

До цього, сторонам слід розяснити, що п.2 Розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерстваюстиції України 22 лютого 2012 № 296/5, зареєстровано в Міністерствіюстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 визначено те, що якщо нотаріальна дія вчинюється поза приміщенням, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса, у посвідчувальному написі та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій зазначається місце вчинення нотаріальної дії (удома, у лікарні, за місцезнаходженням юридичної особи тощо) із зазначенням адреси, а також причин, з яких нотаріальна дія була вчинена поза вказаними приміщеннями. Запис про вчинення нотаріальної дії поза приміщенням, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса, заноситься до Журналу (книги) обліку викликів нотаріуса за межі державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву чи робочого місця (контори) приватного нотаріуса згідно з додатком 14 до Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року № 3253/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 23 грудня 2010 року за № 1318/18613 (із змінами), засвідчені фотокопії яких можуть бути витребувані судом за клопотанням тієї чи іншої сторони в підтвердження вищевикладених обставин щодо місця посвідчення оскаржуваного заповіту.

На підставі викладеного вище та керуючись ст. 192 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про виклик свідка відмовити.

Ухвала самостійному оскарженню не підлягає. Заперечення на неї можуть бути включені до апеляційного скарги на рішення суду, ухвалене за наслідками розгляду справи по суті.

Суддя Д. В. Бутенко