Рішення № 46471466, 06.07.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2015 р. Справа№ 914/1273/15

За позовом: Заступника військового прокурора Дарницького гарнізону центрального регіону України в інтересах держави в особі:

позивача: Міністерства оборони України, м. Київ

до відповідача: Державного підприємства «Львівський радіоремонтний завод», м. Львів

про стягнення 343 142,30 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Куць М.Я.

Представники:

Від прокуратури: не з'явився.

Від позивача: не з'явився.

Від відповідача: Давидович А.В. - представник за довіреністю № 238 від 03.03.2015р.;

На розгляд господарського суду Львівської області заступником військового прокурора Дарницького гарнізону центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України подано позов до Державного підприємства «Львівський радіоремонтний завод» про стягнення 343 142,30 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 20.04.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 05.05.2015р.

Рух справи відображено в ухвалах суду.

10.06.2015р. судом винесено ухвалу про продовження строку вирішення спору та відкладено розгляд справи на 22.06.2015р.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 22.06.2015р. розгляд справи відкладено на 01.07.2015р, а 01.07.2015р. на 06.07.2015р.

02.07.2015р.заяву (вх.№27592/15) про долучення документів до матеріалів справи.

В судове засідання 06.07.2015р. прокурор не з'явився, про причини не явки суд не повідомив.

В судове засідання 06.07.2015р. позивач явку повноважного представника не забезпечив, про причини не явки суд не повідомив.

В судове засіданні представник відповідача проти позову заперечив надав усно пояснення по справі, просить суд врахувати конррозрахунок при прийнятті рішення в даній справі (вх. № 26939/15 від 30.06.2015р.).

Щодо розгляду справи за відсутності повноважних представників прокуратури та позивача у судовому засіданні суд зазначає наступне.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі.

Разом з тим, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010)).

Суд оглянувши та дослідивши наявні у справі документи не вбачає підстав для відкладення розгляду справи,

Не явка представників сторін та не подання додаткових доказів в матеріали справи, не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ст. 69 ГПК України суд обмежений строками розгляду справи.

У судовому засіданні 06.07.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, судом встановлено таке.

Між позивачем (Замовник) та відповідачем (Виконавець) укладено договір на закупівлю (надання) послуг з ремонтування та технічного обслуговування машин і устаткування спеціальної призначеності (33.12.2.) (ремонт за технічним станом станцій радіоперешкод Р-330Б, К; Р-378А,Б) за державні кошти від 10 вересня 2014 року №294/14/68 (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору на виконання замовлення Виконавець зобов'язується у 2014 році надати Замовнику послуги в термін за обсягом та цінами зазначеними в специфікації надання послуг (додаток 1 до Договору), який є невід'ємною частиною договору, а Замовник прийняти надані послуги та оплатити їх на умовах та у порядку, визначеному цим договором. Підставою для укладення Договору є рішення комітету з конкурсних торгів від 28.08.2014 року №75/311/4 (додаток 7 до договору).

Відповідно до п.3.1. Договору ціна Договору становить 6 045 183, 96 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 1 007 530, 66 грн.

Додатком 1 до Договору «Специфікація надання послуг, що поставляється за Договором» передбачено найменування послуг, од. виміру, кількість, вартість послуг з ПДВ за одиницю грн.., загальну вартість послуг з ПДВ, грн.., термін надання послуг.

Так, 1 етап в/ч А1262 (м. Житомир) ремонт за технічним станом станції радіоперешкод Р - 378Б, од. - 1, вартість послуг і загальна вартість з ПДВ - 504 792, 00 грн., термін - 30.10.2014 року.

2 етап в/ч А1262 (м. Житомир): ремонт за технічним станом станції радіоперешкод Р - 330К, од. - 1, вартість послуг і загальна вартість з ПДВ - 905 391,96 грн., термін - 15.11.2014 року; ремонт за технічним станом станції радіоперешкод Р - 378Б, од. - 1, вартість послуг і загальна вартість з ПДВ - 504 792, 00 грн., термін - 15.11..2014 року; ремонт за технічним станом станції радіоперешкод Р - 330Б, од. - 2, вартість послуг 531 360,00грн., загальна вартість з ПДВ - 1 062 720,00 грн., термін - 15.11.2014 року.

3 етап в/ч А1828 (с.м.т. Черкаське): ремонт за технічним станом станції радіоперешкод Р - 330Б, од. - 2, вартість послуг 531 360,00грн., загальна вартість з ПДВ - 1 062 720,00 грн., термін - 05.12.2014 року; ремонт за технічним станом станції радіоперешкод Р - 378Б, од. - 1, вартість послуг 504 792,00грн., загальна вартість з ПДВ - 504 792,00грн., термін - 05.12.2014 року; ремонт за технічним станом станції радіоперешкод Р - 378Б, од. - 3, вартість послуг 499 992,00грн., загальна вартість з ПДВ - 1 499 976,00 грн., термін - 05.12.2014 року.

Предметом позову є стягнення з відповідача пені та штрафу за прострочення виконання робіт (надання послуг) у розмірі 343 142, 30грн.

Відповідно до п.7.2. за порушення строків виконання послуг виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0.1 відсотка від граничної вартості (з ПДВ) за кожний день прострочення поза встановлені Договором строки, а за прострочення понад 30 днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Відповідач заперечив стягнення зазначеної суми. В обґрунтування правової позиції посилається на те, що прострочення надання послуг мало місце не з його вини, в окремих випадках він своєчасно надав послуги у визначені строки, а тому нарахування штрафних санкцій у цьому випадку є помилковим, надав суду свій контр розрахунок штрафних санкцій.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до статті 121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення прокурора або його заступника до Господарського суду в інтересах держави передбачено пунктом 6 статті 20 Закону України «Про прокуратуру» та частиною другою статті 2 ГПК України.

Згідно з ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі № 1-1/99 представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави обґрунтовує необхідність її захисту.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавств, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулось чи може відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли цивільні права та обов'язки на підставі договору в силу п.1 ч.2 ст.11 ЦК України.

Як зазначено вище, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф з прострочення виконання робіт (надання послуг) у розмірі 343 142, 30грн. Відповідно до п.7.2. за порушення строків виконання послуг виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0.1 відсотка від граничної вартості (з ПДВ) за кожний день прострочення поза встановлені Договором строки, а за прострочення понад 30 днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Строки надання послуг визначені у Специфікації надання послуг, що поставляється за договором №294/14/68 від 10.09.2014 року.

Відповідно до п.6.1. Договору приймання - передавання Виробів (Виробу) від військової частини (представників замовника) до Виконавця і від виконавця до військової частини здійснюється на підставі нарядів (форма 5 Тимчасового керівництва з обліку військового майна у Збройних силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 24 12.2010 року №690) , виданих командиром в/ч А 0159 (м.Київ) з обов'язковим оформленням Актів технічного стану (форма 12 Тимчасового керівництва), актів приймання військового майна (форма 4 Тимчасового керівництва) та Актів приймання - передавання військового майна(додаток 4 до Договору) окремо на кожний зразок.

При прийманні - передаванні військового майна, уповноважені військових частин та представники виконавця керуються вимогами Інструкції про порядок передачі озброєння, військової техніки і майна в ремонт, затвердженої наказом міністра оборони України від 31.07.12р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 2012 року № 1394/21706 та вимогами Тимчасового керівництва п.6.2. Договору).

Згідно з п.6.3. Договору на підставі Акта приймання наданих послуг, затвердженого замовником, уповноважені представники відповідної військової частини складають Акт приймання - передавання військового майна.

Відповідно до п.6.4. передача відремонтованих Виробів здійснюється спільною комісією представника Замовника (військової частини) та виконавця.

Позивач обґрунтовує факт прострочення надання послуг, і відповідно нарахування штрафних санкцій, посилаючись на такі строки:

1 етап в/ч А1262 (м. Житомир) ремонт за технічним станом станції радіоперешкод Р - 378Б, од. - 1, вартість послуг і загальна вартість з ПДВ - 504 792, 00 грн., термін - 30.10.2014 року. Виконання - Акт приймання - надання послуг від 01.12.2014 року.

2 етап: в/ч А1262 (м. Житомир): ремонт за технічним станом станції радіоперешкод Р - 330К, од. - 1, вартість послуг і загальна вартість з ПДВ - 905 391,96 грн., термін - 15.11.2014 року. Виконання - Акт приймання - передавання військового майна від 11.12.2014 року.

- ремонт за технічним станом станції радіоперешкод Р - 378Б, од. - 1, вартість послуг і загальна вартість з ПДВ - 504 792, 00 грн., термін - 15.11..2014 року. Виконання - Акт приймання - передавання військового майна від 13.01.2015 року.

- ремонт за технічним станом станції радіоперешкод Р - 330Б, од. - 2, вартість послуг 531 360,00грн., загальна вартість з ПДВ - 1 062 720,00 грн., термін - 15.11.2014 року. Виконання - Акт приймання - передавання військового майна від 05.12.2014 року та Акт приймання - передавання військового майна від 31.12.2014 року.

3 етап в/ч А1828 (с.м.т. Черкаське): ремонт за технічним станом станції радіоперешкод Р - 330Б, од. - 2, вартість послуг 531 360,00грн., загальна вартість з ПДВ - 1 062 720,00 грн., термін - 05.12.2014 року. Виконання - Акт приймання передавання військового майна від 17.12.2014 року.

- ремонт за технічним станом станції радіоперешкод Р - 378Б, од. - 1, вартість послуг 504 792,00грн., загальна вартість з ПДВ - 504 792,00грн., термін - 05.12.2014 року. Виконання - послуги ремонту не надані.

- ремонт за технічним станом станції радіоперешкод Р - 378Б, од. - 3, вартість послуг 499 992,00грн., загальна вартість з ПДВ - 1 499 976,00 грн., термін - 05.12.2014 року. Виконання - Акт приймання наданих послуг від 14.01.2015 року.

Таким чином, нараховуючи штрафні санкції позивач застосовує два документа, з якими пов'язує факт несвоєчасного виконання зобов'язання - прострочення - Акт приймання - передавання військового майна та Акт приймання наданих послуг.

При цьому суд наголошує, що кінцевим строком прострочення позивач вказує строк, зазначений на кожному Акті у верхньому кутку зліва під грифом «Затверджую», тобто коли Замовник затвердив відповідний Акт . На кожному Акті від Замовника Акт затверджує інша особа - т.в.о. начальника управління з організації і супроводження ремонту озброєння та військової техніки Міністерства оборони України П.Б. Кохановський; командир в/ч А1828 полковник М.В. Пономарьов, заступник начальника Управління організації і супроводження ремонту озброєння та військової техніки С.Г. Гордєєв.

Однак суд звертає на увагу на ту обставину, що у зазначених Актах, на які посилається позивач і здійснює нарахування штрафних санкцій, дата приймання наданих послуг чи приймання - передачі військового майна, що зазначена внизу справа та зліва на кожному з них за підписом відповідно представника виконавця та представника в/ч не співпадає з датою затвердження цього Акту, що, відповідно, на думку суду впливає на порядок обчислення штрафних санкцій і не суперечить Розділу 6 Договору, укладеного між сторонами.

Так, 1 етап в/ч А1262 (м. Житомир) ремонт за технічним станом станції радіоперешкод Р - 378Б, од. - 1, вартість послуг і загальна вартість з ПДВ - 504 792, 00 грн., термін - 30.10.2014 року. Виконання - Акт приймання - надання послуг, на думку позивача, від 01.12.2014 року. Однак така дата у наданому позивачем Акті не зазначена. Натомість внизу цього Акту зазначено дату - 30.10.2014 року. Строк надання послуг, згідно специфікації до Договору - 30.10.2014 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у даному випадку порушення умов Договору зі сторони відповідача не має, оскільки відбулася фактична передача майна від виконавця до представника замовника саме 30.10.2014 року. Отже, у стягненні пені та штрафу у розмірі 50 983, 99 грн. слід відмовити.

2 етап: в/ч А1262 (м. Житомир): ремонт за технічним станом станції радіоперешкод Р - 330К, од. - 1, вартість послуг і загальна вартість з ПДВ - 905 391,96 грн., термін - 15.11.2014 року. Виконання - Акт приймання - передавання військового майна, на думку позивача, від 11.12.2014 року.

Внизу цього Акту зазначено дату - 11.12.2014 року. Строк надання послуг, згідно специфікації до Договору - 15.11.2014р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у даному випадку має місце порушення умов Договору зі сторони відповідача, оскільки відбулася фактична передача майна від виконавця до представника замовника саме 11.12.2014р. Отже, з врахуванням вимог ст..253 ЦК України, прострочення складає 26 днів (з 15.11.14р. до 11.12.2014 включно). Розмір пені, що підлягає стягненню - 23 540, 19 грн. ( 905 391, 96 грн. гранична ціна послуг відповідно до Договору - 0,1% пеня за кожний день прострочення - 26 днів).

- ремонт за технічним станом станції радіоперешкод Р - 378Б, од. - 1, вартість послуг і загальна вартість з ПДВ - 504 792, 00 грн., термін - 15.11..2014 року. Виконання - Акт приймання - передавання військового майна, на думку позивача, від 13.01.2015 року.

Натомість внизу цього Акту зазначено дату - 15.11.2014 року. Строк надання послуг, згідно специфікації до Договору - 15.11.2014 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у даному випадку порушення умов Договору зі сторони відповідача не має, оскільки відбулася фактична передача майна від виконавця до представника замовника саме 15.11.2014 року. Про це свідчать відповідні підписи представника виконавця та представника в/ч. А тому у стягненні пені та штрафу у розмірі 65 118,23 грн. слід відмовити.

- ремонт за технічним станом станції радіоперешкод Р - 330Б, од. - 2, вартість послуг 531 360,00грн., загальна вартість з ПДВ - 1 062 720,00 грн., термін - 15.11.2014 року. Виконання - Акт приймання - передавання військового майна від 05.12.2014 року та Акт приймання - передавання військового майна від 31.12.2014 року. Позивач просить стягнути разом - 72464,96грн. (10 827, 20 грн. + 61 637,76 - (п.3 і 4 розрахунку позивача та п.3 Таблиці, що зазначені у позовній заяві).

Судом встановлено, а також це слідує з конррозрахунку Відповідача, що має місце прострочення виконання зобов'язання відповідно на 20 днів та 46 днів. У першому випадку до стягнення підлягає пеня у розмірі 10 627, 20 грн. У другому - стягнення пені у розмірі 24 442, 56 грн. та штраф з прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів - 37 195,20грн. Разом до стягнення 72 264,96 грн. Перевіряючи наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій, суд встановив арифметичну помилку, оскільки останнім правильно враховано період нарахування та суму нарахування.

3 етап в/ч А1828 (с.м.т. Черкаське): ремонт за технічним станом станції радіоперешкод Р - 330Б, од. - 2, вартість послуг 531 360,00грн., загальна вартість з ПДВ - 1 062 720,00 грн., термін - 05.12.2014 року. Виконання - Акт приймання передавання військового майна від 17.12.2014 року.

Судом встановлено, що має місце прострочення виконання зобов'язання, що не заперечується відповідачем, і стягненню підлягає пеня у розмірі 6 376, 32 грн.

- ремонт за технічним станом станції радіоперешкод Р - 378Б, од. - 1, вартість послуг 504 792,00грн., загальна вартість з ПДВ - 504 792,00грн., термін - 05.12.2014 року. Докази виконання зазначеної послуги ремонту відповідно до умов Договору позивачем суду не надані. При цьому суд звертає увагу на ту обставину, як стверджує відповідач та не заперечує позивач, що згадана станція радіоперешкод була передана командиру в/ч А1262 на підставі його наказу з метою виконання бойового завдання в зоні АТО ( відповідна інформація в матеріалах справи).

Отже, підстав для застосування штрафних санкцій у зв'язку з простроченням виконання Договору суд не вбачає у зв'язку з ненаданням позивачем належних та допустимих доказів. А тому у стягненні штрафних санкцій у розмірі 69 156,50 грн. слід відмовити.

- ремонт за технічним станом станції радіоперешкод Р - 378Б, од. - 3, вартість послуг 499 992,00грн., загальна вартість з ПДВ - 1 499 976,00 грн., термін - 05.12.2014 року. Виконання на думку позивача, Акт приймання наданих послуг від 14.01.2015 року.

Натомість внизу цього Акту зазначено дату - 28.11.2014 року, про що зроблено відповідні підписи представника виконавця та представника в/ч. Строк надання послуг, згідно специфікації до Договору - 05.12.2014 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у даному випадку порушення умов Договору зі сторони відповідача не має, оскільки відбулася фактична передача майна від виконавця до представника замовника саме 05.12.2014 року. Про це свідчать відповідні підписи представника виконавця та представника в/ч. А тому у стягненні пені та штрафу у розмірі 55 499,11грн. слід відмовити.

Суд також звертає увагу на ту обставину, що умовами Договору, зокрема Специфікацією не передбачено заводський номер військового майна. Натомість у згаданих вище Актах заводський номер військового майна зазначений, що ускладнює його ідентифікацію стосовно виконання умов Договору.

Крім цього, дату затвердження Акту замовником, яка не співпадає в окремих випадках з датою передачі послуг від виконавця до представника замовника, уповноваженого в/ч не слід ставити за основу як кінцеву дату прострочення виконання зобов'язання і відповідно нарахування штрафних санкцій, оскільки це не передбачено умовами Договору та Інструкцією про порядок передачі озброєння, військової техніки і майна в ремонт, затвердженої наказом Міністра оборони України від 31.07.2012 року №505, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 2012 року №1394/21706.

Так, згідно п.п.2.9 - 2.11. цієї Інструкції для здавання військового майна в ремонт, приймання його з ремонту військова частина направляє на підприємство свого уповноваженого представника. Уповноважений представник військової частини здійснює приймання військового майна з ремонту, про що складається Акт приймання - передачі, підписує акт виконаних робіт, пломбує військове майно, передає представнику перевізника або начальнику варти за наявності останнього. Один примірник акта виконаних робіт відправляється керівнику органу військового управління, який уклав договір. Виконаний наряд на ремонт, акти приймання передачі відремонтованого військового майна та формуляри (паспорти), заповнені представником підприємства, передаються представнику військової частини. Військові частини, що отримали військове майно з ремонту, у триденний строк на адресу керівника органу військового управління, який уклав договір на проведення ремонту, та підприємства направляють підтвердження на його отримання.

Позивачем не названо відповідного нормативного акту, згідно якого визначено тривалість проходження Акту надання послуг від дати його підписання уповноваженими особами виконавця і замовника до його затвердження замовником. Таких положень немає і в укладеному між сторонами Договорі. А відтак суд приходить до висновку, що моментом прострочення відповідачем надання послуг за Договором слід вважати зазначену у Актах фактичну дату передачі послуг, а не дату затвердження цього Акту замовником, оскільки, як встановлено у судовому засіданні, у цей процес входять фактично односторонні дії замовника, як - то перевірка якості послуг, вартості затрат, узгодження ціни тощо, що підтверджуються висновками уповноважених осіб замовника і можуть бути тривалими у часі.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Так, ст. 614 ЦК України врегульовано, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Враховуючи наведене вище, п.6 ч.1 ст.3 ЦК України, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність суд приходить до висновку про часткове задоволення вимоги про стягнення нарахованих штрафних санкцій.

Відповідачем надано лист Львівської торгово - промислової палати від 26.11.2014 року №19-08-5/2039 про те, що спеціалісти Львівської ТПП прийшли до висновку, що відповідач ДП «Львівський радіоремонтний завод» доклало всіх зусиль і використало всі доступні для нього можливості для належного виконання зобов'язань за Договором, а обставини, які перешкоджали своєчасному виконанню зобов'язань, а саме вступ в законну силу положень актів державного органу влади, у тому числі таємних пунктів Указу Президента, можна визначити як надзвичайні та невідворотні за даних умов відповідно до законодавства України та вимог п.п.8.2., 8.3. Договору, а відповідно терміни виконання умов Договору можуть бути продовжені відповідно до положень п.п.8.5. - 8.7. Договору на підставі ст..652 ЦК України та ст..40 Закону України «Про здійснення державних закупівель».

Відповідно до п.8.7. Договору належним доказом обставин, та строку їх дії є довідки, які видаються компетентними органами державної влади за місцем настання обставин непереборної сили та/або торгівельно-промисловою палатою України. Зазначені документи відсутні у справі.

Відповідно до ч.3 ст.14 Закону України «Про торгово - промислові палати в Україні», регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішення Президії ТПП України

від 18 грудня 2014 р. № 44(5) торгово - промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Згідно з ч.2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

В цьому контексті матеріали справи не містять доказів продовження строку дії договору відповідно до п.п.8.5. - 8.7. Договору на підставі ст..652 ЦК України та ст..40 Закону України «Про здійснення державних закупівель». Також сторонами на надано суду належних та допустимих доказів розірвання Договору відповідно до п.8.8. Договору. Натомість матеріали справи містять лист від 26.12.2014 року №1281 відповідача позивачу про те, що «підприємством здійснюється все можливе для якнайшвидшого та якісного виконання умов Договору».

Відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій. З цією метою надає інформацію щодо розрахунків між сторонами, лист позивачу від 23.06.2015 року №690 про мирне врегулювання договірних відносин, інформацію про те, що значна частина коштів знаходиться на рахунках у ПАТ «Київська Русь» і є заблокованою.

З цього приводу суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Пунктом 1 статті 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Проаналізувавши зазначені обставини, наявні у справі з цього приводу докази, а саме факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання, відсутність доказів про майновий стан відповідача, факт укладення договору за результатами конкурсних торгів відповідно до Закону України «Про здійснення державних закупівель» і відповідних у зв'язку з цим ризиків, суд відмовляє у зменшенні штрафних санкцій.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку про задоволення позову частково. Стягнути з відповідача пені у розмірі 64 986,27 грн. та штраф у розмірі 37 195,20 грн. Разом - 102 181,47грн. штрафних санкцій. У стягненні 240 960,83 грн. штрафних санкцій відмовити.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір» (надалі - Закон).

Відповідно до підпункту 1 та підпункту 2 пункту 2 частини 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат та позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Як зазначено в пункті 4.6 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Оскільки прокуратура звільнена від сплати судових витрат та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 6 862,85 грн. (343 142,30*2%) покладається на позивача та відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 29, 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Львівський радіо ремонтний завод» (79019, м. Львів, вул. Жовківська, 11; ідентифікаційний код 07676441) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, будинок 6; ідентифікаційний код 00034022) пеню у розмірі 64 986,27 грн. та штраф у розмірі 37 195,20 грн.

3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного підприємства «Львівський радіо ремонтний завод» (79019, м. Львів, вул. Жовківська, 11; ідентифікаційний код 07676441) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м.Львова; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007620; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області; Код банку отримувача (МФО): 825014; Рахунок отримувача: 31215206783006; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499974) 2 043,63 грн. судового збору.

5. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, будинок 6; ідентифікаційний код 00034022) в доход Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м. Львова; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007620; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області; Код банку отримувача (МФО): 825014; Рахунок отримувача: 31215206783006; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499974) 4 819,22 грн. судового збору.

6. Накази видати відповідно до статті 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 10.07.2015року.

Суддя Коссак С.М.