Ухвала суду № 46471464, 01.07.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВА

УХВАЛА

01.07.2015 р. Справа № 914/733/15

Господарський суд Львівської області розглянув матеріали справи:

за позовом: Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мальовниче 1» (м. Львів)

до відповідача: Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вітерець»

(м. Львів)

про: зобов’язання передати нежитлові приміщення на баланс за договором

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Черменєвій В.С.

Представники:

від позивача: Не запрошувалися.

від відповідача: Не запрошувалися.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мальовниче 1» (м. Львів) до Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вітерець» (м. Львів) про зобов’язання передати нежитлові приміщення на баланс за договором.

Згідно ст. 22 ГПК України, Сторони користуються рівними процесуальними правами.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно п.п. 3.10 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Згідно п.п. 3.12 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи.

Позивач подав заяву про уточнення та збільшення позовних вимог, відповідно до якої, позивач додатково, до заявлених раніше вимог, просить суд визнати за позивачем право власності на нежитлові приміщення, яку судом, з врахуванням п.п. 3.10, 3.12 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, (збільшити чи зменшити можна лише розмір вимог майнового характеру), залишено без розгляду. До заяви про уточнення та збільшення позовних вимог позивачем додано квитанцію № 23 від 13.03.2015 року про оплату судового збору в розмірі 16396,41 грн.

05.05.2015 року ухвалою Господарського суду Львівської області позов Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мальовниче 1» (м. Львів) до Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вітерець» (м. Львів) про зобов’язання передати нежитлові приміщення на баланс за договором залишено без розгляду, у зв’язку з тим, що позивач не подав витребувані господарським судом документи.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав квитанцію № 09210000 від 05.03.2015 року на суму 1218,00 грн. про сплату судового збору та квитанцію № 23 від 13.03.2015 року про оплату судового збору в розмірі 16396,41 грн.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду.

Оскільки 05.05.2015 року ухвалою Господарського суду Львівської області позов Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мальовниче 1» до Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вітерець» про зобов’язання передати нежитлові приміщення на баланс за договором залишено без розгляду у зв’язку з тим, що позивач не подав витребувані господарським судом документи, то підлягають поверненню з Державного бюджету України суми судового збору, що сплачені позивачем згідно квитанції № 09210000 від 05.03.2015 року на суму про сплату судового збору 1218,00 грн. та квитанції № 23 від 13.03.2015 року про оплату судового збору в розмірі 16396,41 грн.

Однак, в ухвалі Господарського суду Львівської області від 05.05.2015 р. не вирішено питання щодо повернення з Державного бюджету України сплаченого позивачем судового збору.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 88 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету.

У пункті 4.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу” № 7 від 21.02.2013 р. зазначено, що якщо господарський суд не прийняв рішення щодо розподілу судового збору або інших судових витрат чи про повернення судового збору з державного бюджету України, то за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також з власної ініціативи, він, на підставі статті 88 ГПК України, має право прийняти додаткове рішення (ухвалу, постанову) зі справи, яким вирішити відповідне питання. Таке рішення (ухвалу, постанову) може бути прийнято з питань розподілу сум судового збору або їх повернення і в тому разі, якщо відповідна вимога у розгляді справи з якихось причин не заявлялася.

Враховуючи вищенаведене, керуючись вимогами ст.ст. 49, 88 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Повернути з Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м.Львова, код отримувача (код ЄДРПОУ): 38007620, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області, код банку отримувача (МФО): 825014, рахунок отримувача: 31215206783006, код класифікації доходів бюджету: 22030001, код ЄДРПОУ суду: 03499974) на користь Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мальовниче 1» (79000, м. Львів, вул. І. Франка, 137 А, код ЄДРПОУ 39018172) 17614 (сімнадцять тисяч шістсот чотирнадцять) грн. 41 коп. судового збору, що сплачений згідно квитанції № 09210000 від 05.03.2015 року про сплату судового збору на суму 1218,00 грн. та квитанції № 23 від 13.03.2015 року про оплату судового збору в розмірі 16396,41 грн.

Суддя Пазичев В.М.