Ухвала суду № 46469017, 10.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 року м. Київ К/9991/70973/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області Державної податкової служби

на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 28.08.2012

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012

у справі № 2а/2470/799/12 Чернівецького окружного адміністративного суду

за позовом Дочірнього підприємства (ДП) «М'ясо Буковини» Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) «Новоселицький птахокомбінат»

до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області (МДПІ)

про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 28.08.2012, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012, позов задоволено: визнано незаконними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 23.03.2012 № 916/230000432300 та № 915/230000422300.

У касаційній скарзі МДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач не реалізував своє процесуальне право надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу грошового зобов`язання із податку на додану вартість, з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 08.02.2012 № 88/23/30175983, про порушення підприємством норм пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, пункту 44.1 ст. 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (ПК України), а саме: 1) завищено податковий кредит на суму 3016,00 грн. у податковому обліку за травень 2011 року за податковими накладними, виписаними ТОВ «Латифа» на поставку послуг по очищенню каналізаційних мереж; 2) завищено валові витрати за період з 01.04.2011 по 30.06.2011 на суму 15078,00 грн.

За результатами перевірки та адміністративного оскарження МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.03.2012: № 915/230000422300 про донарахування ДП «М'ясо Буковини» ВАТ «Новоселицький птахокомбінат» грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 3017,00 грн. (у т.ч. 3016,00 грн. - основний платіж та 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та № 916/230000432300 про донарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 3468,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що між ДП «М'ясо Буковини» ВАТ «Новоселицький птахокомбінат» (замовник) та ТОВ «Латифа» (виконавець) укладено договір від 20.05.2011 № 20/05-БО згідно з умовами якого виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботу по очищенню каналізаційних мереж, а замовник - прийняти та оплатити зазначені послуги.

За визначенням підпункту 14.1.181 пункту 14.1 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Абзацами першим та другим пункту 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 цієї статті).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, інших витрат, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Згідно із підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку та витрати банківських установ.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

На підставі досліджених у судовому процесі доказів (копій договору від 20.05.2011 № 20/05-БО, податкових накладних № 12 від 23.05.2011, № 13 від 27.05.2011, рахунку - фактури № 20 від 20.05.2011, акта виконаних робіт № 1 від 03.06.2011, платіжних доручень від 23.05.2012 № 3637, від 27.05.2011 № 2136) суди попередніх інстанцій встановили факт поставки послуг по очищенню каналізаційних мереж від ТОВ «Латифа» на користь позивача. Факт поставки зазначених послуг підтверджується також наявною в матеріалах справи копією довідки Новоселицької МДПІ № 84 від 28.10.2011 про результати проведення зустрічної перевірки, згідно з якою зустрічною звіркою даних ДП «М'ясо Буковини» ВАТ «Новоселицький птахокомбінат» не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від ТОВ «Латифа», яка мала правові відносини з платником податків; встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ТОВ «Латифа» (а.с. 35-37, т. 1). Оцінка судом доказів у справі відповідає вимогам норм ст. 86 КАС України.

Крім того, як встановлено у судовому процесі, позапланова виїзна перевірка позивача, за наслідками якої складено акт від 08.02.2012 № 88/23/30175983, здійснена МДПІ згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78 ПК України на підставі постанови старшого слідчого з особливо важливих справ СВ ПМ Державної податкової адміністрації у Луганській області від 11.01.2012, винесеної у межах кримінальної справи № 41/11/8074, порушеною, у тому числі, відносно громадянина ОСОБА_4 (директор ТОВ «Латифа») (за ознаками такого злочину, як здійснення фіктивного підприємництва), про що зазначено в самому акті перевірки.

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78 ПК України (у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 13.04.2012 № 4652-VI) документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

У разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність (пункт 86.9 ст. 86 ПК України в редакції до внесення змін Законом України від 20.11.2012 № 5503-VI, який набрав чинності з 03.01.2013).

Враховуючи те, що документальна виїзна позапланова перевірка позивача, за наслідками якої складено акт від 08.02.2012 № 88/23/30175983, висновки якого стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 23.03.2012 № 915/230000422300 та № 916/230000432300, була проведена на підставі постанови слідчого від 11.01.2012, винесеної у межах кримінального провадження, а доказів прийняття судового рішення у кримінальній справі, в провадженні якої призначена перевірка згідно з вказаною постановою, у судовому процесі не надано, вказані податкові повідомлення-рішення є неправомірним з огляду на їх невідповідність нормам пункту 86.9 ст. 86 ПК України

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вищенаведених висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 28.08.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П. Зайцев